Еммануїл Зельцер

Фотографія Еммануїл Зельцер (photo Emanuel Zeltser)

Emanuel Zeltser

  • День народження: 09.11.1953 року
  • Вік: 63 роки
  • Громадянство: США

Біографія

Скандально відомий американський адвокат, керівник Американо-російського інституту права. У березні 2008 рік був заарештований білоруським КДБ у Мінську за звинуваченням у використанні підроблених документів. У лютому 2008 року, після смерті комерсанта Бадрі Патаркацишвілі, заявив, що саме у нього покійний склав свій останній заповіт. У 2004-2008 роках вів справу компанії Nord Servic, у 2001 році — справа Павла Бородіна, в 1999-2001 роки — справа про відмивання грошей через Bank of New York. У 1994 році звинувачувався Інкомбанком в розкраданні 5,6 мільйона доларів. У 1988 році незаконно заволодів клінікою American Urgy і виплатив за рішенням суду 2 мільйони доларів компенсації. Емігрував з СРСР в США в 1974 році. Громадянин США. Неодноразово звинувачували у підробці документів.

Еммануїл Юхимович Зельцер народився 9 листопада 1953 року (за іншими даними — у 1954 році за його словами, в Сибіру. У ЗМІ місцем його народження називалися Кемерово і Кишинів. У 1971-1973 роках Зельцер навчався в Молдавському державному інституті мистецтв по класу фортепіано. У 1974 році емігрував в Ізраїль, а потім — у США. Згодом Зельцер стверджував, що з 1968 по 1973 рік навчався в Московській консерваторії. Крім того, він говорив, що навчався на юридичному факультеті Кишинівського державного університету (КДУ). Пізніше Зельцер також заявляв, що проходив юридичну підготовку в рамках якоїсь «експериментальної спецпрограми по міжнародному праву» в Університеті марксизму-ленінізму, а КДУ лише видав йому диплом юриста. Наявність вищої юридичної освіти у Зельцера неодноразово ставилося експертами під сумнів.

У США Зельцер спочатку оселився у місті Ричардсон, в штаті Техас. Працював прибиральником у мережі закусочних Burger King, рознощиком піци і піаністом в стриптиз-барі. У 1975 році переїхав до Нью-Йорк і вступив до консерваторії Juilliard, яку, однак, не закінчив. Займався бізнесом. У 1980 році відкрив у Нью-Йорку перше російське радіо, транслировавшее перекази місцевих телепередач. Головним редактором радіостанції був Едуард Тополь, надалі здобув популярність як автор кримінальних романів. За даними ЗМІ, радіостанція швидко збанкрутувала і обставини її банкрутства розслідувала нью-йоркська прокуратура.

З кінця 1987 року Зельцер обіймав посаду фінансового консультанта в медичній клініці American Urgy в Нью-Джерсі. У 1988 році він, за твердженням власників лікарні, разом зі своїм компаньйоном Зівом Сігалом проник в клініку, викрав статутні документи, поміняв замки, а після оголосив, що American Urgy належить йому. Власники подали на Зельцера в суд. У результаті В 1997 році суд зобов’язав його виплатити близько 2 мільйонів доларів компенсації (за іншими даними — 1,5 мільйона доларів). При цьому спостерігачі відзначали два факти. По-перше, Зельцера в суді представляв якийсь Герберт Дерман, що знаходився в той момент під слідством, а в 1998 році засуджений на 10 років за розведення конопель у своєму маєтку. По-друге, Зельцер на суді під присягою нібито заявляв, що вінне є юристом і не має юридичної освіти.

У 1990 році Зельцер отримав ліцензію на адвокатську діяльність. Для допуску до іспиту на адвокатське звання Зельцер пред’явив диплом юрфаку КДУ і довідку про вступ на факультет права Денверського університету, в якому він, за даними ЗМІ, ні дня не провчився.

З 1993 року Зельцер працював адвокатом російського Інкомбанку у США. Спочатку Зельцер займався питаннями оренди приміщень в Нью-Йорку, а після разом з фондовим брокером Дональдом Редферном — співробітником компанії Shearson Smith Barney — допоміг Інкомбанку відкрити ряд офшорних рахунків, на які банк перевів близько 30 мільйонів доларів. В лютому 1994 року Інкомбанк звільнив Зельцера і подав проти нього позов у федеральний суд Південного округу Нью-Йорка, звинувативши в розкраданні 5,6 мільйона доларів, що знаходилися в банках Smith Barney і Chemical. Зокрема, два мільйони були нібито переведені на рахунки, що належать дружині Зельцера Анни Рейд і його ділового партнера Олександра Фишкину. Адвокат, у свою чергу, звинуватив керівництво банку в крадіжці коштів акціонерів і вкладників. Судовий розгляд припинилося лише після банкрутства Інкомбанку у 1998 році. Спостерігачі відзначали, що Інкомбанк в цьому процесі був близький до перемоги. Так, займався справою суддя Кевін Дафии заявляв, що вважав претензії банку до Зельцеру «цілком обґрунтованими». Крім того, Інкомбанк звинувачував Зельцера в підробці диплома КДУ. Суду були надані списки випускників університету, серед яких Зельцер не значився.

У серпні 1999 року Зельцер передав газеті The New York Times інформацію про відмивання Інкомбанком грошей через Bank of New York, а у вересні виступив на слуханнях у цій справі в конгресі США. У жовтні став ініціатором позову на 500 мільйонів доларів від вкладників Інкомбанку до Bank of New York, звинувативши останню в пособництві у відмиванні коштів. У січні 2000 року The New York Times опублікувала статтю, в якій засумнівалася в надійності наданих Зельцером документів, а також оприлюднила ряд фактів з його минулого, включаючи нібито мала місце підробку диплома про юридичну освіту. У 2001 році позов Зельцера до Bank of New York був відхилений.

У січні 2001 року Зельцер та Фишкин представляли інтереси колишнього керуючого справами президента РФ Павла Бородіна, затриманого в США за підозрою у відмиванні грошей. Скористатися їх послугами Бородіну порекомендував відомий російський адвокат Борис Кузнєцов. Однак основний захисник Бородіна Генріх Падва звинуватив Зельцера і Фишкина в непрофесіоналізмі і популізмі. У лютому 2001 року Бородін відмовився від їх послуг через «скандальної репутації» юристів.

Зельцер також представляв у суді штату Техас Джейкоба Палтера (Jacob Palter) і його зятя Бориса Кейзера (Boris Keyser) — менеджерів американської бурової компанії Nord Servic Inc., належала російському бізнесменові Сергію Веселкову. У січні 2004 року Палтер і Кейзер оголосили себе власниками 100 відсотків акцій Nord Servic. У відповідь на це Веселков подав позов, в якому звинувачував своїх менеджерів у тому, що вони вкрали у нього компанію, а технології оформили на інші фірми. Зельцер у ході процесу надав низку паперів та свідків, які підтвердили факт продажу компанії. Але в березні 2008 року суддя Леонард Девіс (Leonard Davis) визнав ці документи і підписи на них підробленими і оголосив Веселкова єдиним власником компанії, зобов’язавши Палтера і Кейзера виплатити 4 мільйони доларів компенсації.

13 лютого 2008 року стало відомо про смерть відомого російсько-грузинського комерсанта Бадрі Патаркацишвілі. В ЗМІ висловлювалося припущення, що все майно покійного отримають його вдова Інна Гудавадзе, дочки Ліана і Ія і, можливо, позашлюбний син бізнесмена Давид. Несподівано розпорядником спадщини себе назвав американський громадянин і далекий родич Патаркацишвілі Джозеф Кей, до еміграції в США носив ім’я Йосип Какалашвілі. «Коли помер Бадрі, на другий або третій день до мене прийшов Зельцер і повідомив, що Патаркацишвілі залишив після себе заповіт. Він склав заповіт у Зельцера в Нью-Йорку», — заявляв Кей. — «Зельцер приїхав до мене і показав заповіт і доручення, згідно з яким я стаю розпорядником всього майна». Також бізнесмен повідомив, що Зельцер був постійним юрисконсультом самого Кея і Патаркацишвілі з початку 1990-х років. За даними ЗМІ, це заповіт Патаркацишвілі нотаризировал Фишкин.

12 березня 2008 року Зельцер був затриманий вМинске Комітетом держбезпеки (КДБ) Білорусі разом зі своїм секретарем російської громадянкою Владленою Функ. Йому було пред’явлено звинувачення по частині 2 статті 380 Кримінального кодексу Білорусі — «використання завідомо підроблених документів групою осіб». Після арешту Зельцера його брат Марк Зельцер направив відкритий лист Гудавадзе. В цьому листі він заявив, що арешт у Мінську відбувся «на підставі ваших вказівок» і за ініціативою Бориса Березовського, якого Марк Зельцер назвав «близьким другом останнього диктатора Європи, президента Білорусі Олександра Лукашенка». У Нью-Йорку на захист Зельцера пройшов мітинг, в якому взяло участь близько сорока осіб.

8 квітня 2008 року стало відомо про те, що Гудавадзе і її дочки подали позов проти Кея і Зельцера. Справу буде розглядати суд Південного округу Нью-Йорка. Гудавадзе звинуватила відповідачів у використанні підроблених документів. У позові стверджувалося, що Кей і Зельцер намагалися зв’язатися з діловими партнерами Патаркацишвілі і отримати контроль над його активами.

13 травня 2008 року ЗМІ повідомили, що родина Патаркацишвілі виграла суд проти Кея. Представники Гудавадзе заявили журналістам, що Кей визнав перед судом, що не мав права називати себе виконавцем заповіту Патаркацишвілі. Кей також визнав, що жоден документ представлений ним і Зельцером не дає йому права розпоряджатися майном померлого комерсанта.

Зельцер — громадянин США, керівник Американо-російського інституту права і власник інформаційного агенства «Московський телеграф». За деякими даними, обидві ці організації зареєстровані у його квартирі в Нью-Йорку. Зельцер активно виступає в ЗМІ, в тому числі на американських телеканалах Fox News і CNN, канадському CBC та австралійському ABC-TV. Позиціонує себе як експерта з питань російської організованої злочинності, боротьби з відмиванням грошей та міжнародним тероризмом. За його словами, він був консультантом при розробці російського банківського законодавства, має грамоту від колишнього президента США Рональда Рейгана і звання почесного доктора права Росії, нібито видане йому Правової академії Мін’юсту РФ в 1992 році. В Мін’юсті, у свою чергу, заявили, що таких вчених звань в Росії нікому не присвоювалося.