Зоя Воскресенська

Фотографія Зоя Воскресенська (photo Zoya Voskresenskaya)

Zoya Voskresenskaya

  • День народження: 28.04.1907 року
  • Вік: 84 роки
  • Місце народження: ст. Вузлова , Тульська, Росія
  • Дата смерті: 08.01.1992 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Є в житті чимало обдарованих, талановитих людей, імена яких широко відомі в якій-небудь одній області. Але є й такі, хоча їх небагато, чия творча життя з однаковим успіхом охоплює не одну, а кілька областей. До таких людей належить Воскресенська Зоя Іванівна-Рибкіна — розвідниця і письменниця, чарівна жінка вишуканої краси.

Воскресенська Зоя Іванівна народилася 28 квітня 1907 року на станції Вузлова Тульської області в родині залізничного службовця.

У 1921 році її, чотирнадцятирічну дівчинку, взяли на роботу бібліотекарем в 42-й батальйон ВЧК, потім вона служила в штабі ЧОН Смоленської губернії. Через два роки Зоя — вихователька в колонії неповнолітніх правопорушників. З 1925 по 1928 рік працювала на заводі ім. Калініна (Смоленськ), перебувала на комсомольській і партійній роботі.

У 1928 році Воскресенська переїжджає в Москву і з серпня 1929 року починає працювати в Іноземному відділі ОГПУ — у зовнішній розвідці.

Перша поїздка на розвідувальну роботу — в Харбін, де Зоя Іванівна протягом двох років успішно виконувала відповідальні завдання Центру під час гострої боротьби на КВЖД. Пізніше у вигляді знатної баронеси, розкішно вбрана, з’являлася вона на вулицях Риги, у містах і маєтках старої Латвії. Потім доля розвідниці перекинула Зою Іванівну в Центральну Європу — в Німеччину та Австрію, а через деякий час на північ — у Фінляндії і Швеції.

Фінляндія та Швеція — країни, в яких Зоя Іванівна провела більшу частину свого закордонну розвідувальної життя: з 1935 по 1939 рік — у Фінляндії і з 1941 по 1944 рік у Швеції.

На роботу в Фінляндію 3. В. Воскресенська поїхала в якості заступника резидента. Офіційно вона виконувала обов’язки керівника радянського представництва «Інтуриста» в Гельсінкі і була відома як «мадам Ярцева» (чоловік Воскресенської — резидент зовнішньої розвідки Борис Аркадійович Рибкін — працював у Фінляндії під прізвищем Ярцев). Після повернення з Гельсінкі 3. В. Воскресенська зайнялася аналітичною роботою, ставши одним з основних аналітиків в розвідці. (Спеціальне аналітичне відділення в розвідці було створено лише в 1943 році.) Саме до неї стікалися розвіддані від знаменитої «Червоної капели».

З перших днів війни Воскресенська була співробітником Особливої групи, що займалася відбором, організацією, навчанням і перекиданням в тил ворога диверсійних і розвідувальних груп. Вона стала одним з творців першого партизанського загону. Кожен із співробітників Особливої групи, на основі якої потім була створена Окрема мотострілецька бригада особливого призначення (ОМСБОН), теж готувався до того, щоб у будь-який момент відправитися в тил ворога. Готувалася до цього і Зоя Іванівна, розучуючи роль сторожихи на переїзді у маленької залізничної станції, що знаходилася в тилу у німців. Однак доля розпорядилася по-іншому.

Чоловік Воскресенської проходив в цей час підготовку для розвідувальної роботи в Швеції. Він повинен був туди виїхати радником посольства резидентом. Керівництвом розвідки було прийнято рішення направити разом з ним і Зою Іванівну. Так, в кінці 1941 року Ірина (таким був оперативний псевдонім Воскресенської) опинилася в Стокгольмі як прес-аташе нашого посольства. Збір розвідувальної інформації, активна вербувальна робота, підтримання контактів з учасниками антифашистського опору в ряді європейських країн -такий неповний коло оперативних питань, якими довелося займатися Ірині в Швеції, перш ніж вона повернулася в Москву в середині 1944 року.

Після закінчення війни Зоя Іванівна працювала деякий час заступником, а потім начальником німецького відділу зовнішньої розвідки.

Навесні 1953 року, коли полковнику 3. В. Воскресенської до пенсії залишалося трохи більше року, помер Сталін. Згадуючи цей період, Зоя Іванівна писала: «Після траурних днів стали відкриватися чорні сторінки неоднозначною особистості «батька народів». Почалися арешти тих, хто брав участь у розправах 1937-1938 років. На Луб’янці поспішно звільнялися від старих кадрів, звільняли, як це зазвичай у нас робилося, всіх підряд. Під підозру брали кожного».

Їй запропонували поїхати начальником спецвідділу до Воркутинського табору. Вона дала згоду. Вище Воскресенської за званням у Воркуті нікого не було. Розповідали, що коли вона приїхала до нового місця роботи, всі чоловіки кинулися скуповувати одеколон. У свої 48 років Воскресенська була дуже красивою жінкою.

У 1955 році Зоя Іванівна вийшла на пенсію.

Перебуваючи у відставці, вона брала активну участь у патріотичному вихованні молодих співробітників зовнішньої розвідки, виступала з лекціями та доповідями, її статті про розвідувальної роботи публікувалися в службових збірниках розвідки.

Зоя Воскресенська… У мільйонів людей це ім’я викликає трепетні шкільні асоціації: «програмні» книги про Володю Ульянове, повісті про дітей.

Розлучившись з розвідкою, вона стала однією з провідних дитячих і юнацьких письменниць країни. За літературну діяльність Зої Воскресенської присуджена Державна премія СРСР за 1968 рік, а в 1980 році — премія Ленінського комсомолу.

Її праця розвідниці і письменниці відзначений високими нагородами Батьківщини: орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни, двома орденами Червоної Зірки, багатьма медалями, їй присвоєно звання «Заслужений працівник НКВС».

Померла Воскресенська Зоя Іванівна-Рибкіна 8 січня 1992 року. Поховали її на Новодівичому кладовищі.