Жозеф Суам

Фотографія Жозеф Суам (photo Josef Souham)

Josef Souham

  • День народження: 30.04.1760 року
  • Вік: 76 років
  • Дата смерті: 28.04.1837 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Граф (19.5.1810,), дивізійний генерал (13.9.1793). 17.3.1782 Вступив в королівський кирасирекий полк. У січ. 1786 вийшов у відставку. Зробив швидку кар’єру в республіканській армії і 15.8.1792 був обраний підполковником 2-го батальйону волонтерів Корреза, а вже 30.7.1793 проведений в бригадні генерали.

З 23.8.1793 командувач в Дюнкерку. Успішно воював з шуанами. З кві. 1794 командував дивізією в Північній армії. Служив під прапорами ген. Журдана, воював в Нідерландах і на Рейні, відзначився у багатьох боях. З 30 березня по 3 квітня. 1796 заміщав ген. Моро на посаді командувача Північною армією. З 26.8.1796 за 7.7.1797 командувач 24-м військовим округом. З 16.8.1798 командир 5-ї дивізії Майнцской армії. З 9.1.1799 командував 2-ю дивізією, а потім 5-ю дивізією в Дунайської армії. Відзначився при Штоккахе 25.3.1799. З 30.4.1799 командував лівим крилом Дунайської, а потім Гельветською армії. З травня 1799 командував дивізіями, з груд. 1799 — у складі Рейнської армії Моро. З 15.3.1800 командир 1-ї дивізії у ген. Сен-Сюзана. Відзначився в битві при Эрбахе. Був близький до ген. Моро, і внаслідок цього Наполеон завжди ставився до С. з підозрою. 23.9.1801 С. втратив свій пост і лише 27.4.1801 став командувачем 20-м військовим округом в Перігор. 16.2.1804 був притягнутий до слідства у справі ген. Пишегрю і Моро, звільнений з армії, а 18 лют. заарештований, був привезений в Париж, але потім звільнений. Тільки 16.3.1807 був знову прийнятий на службу і в червні відправлений в Італію. З 10.8.1808 командир франц. дивізії в складі Італійської армії. З 7.9.1808 командир 2-ї (франц.) дивізії 5-го корпусу маршала Л. Сен-Сіра Армії Іспанії. Успішно бився при Кордео, Моліно дель-Рей, Балі. У червні — жовтні. 1809 воював в Жироні, 28.10.1809 здобув переконливу перемогу при Санта-Кольма. З лют. 1810 воював в Армії Каталонії і 20.2.1810 розбив ген. О’доннела. В кві. 1810 відкликаний у Францію. З листоп. 1810 перебував в Армії Італії, з березня 1811 в Армії Німеччини. З 24.5.1811 командир 4-ї дивізії Рейнського обсерваційного корпусу, з 3 липня — 3-ї дивізії резервного обсерваційного корпусу. З 13.12.1811 командир 7-ї дивізії Армії Португалії маршала Мармона. З травня 1812 воював у ген. Каффареллі у Північній Іспанії, у жовт. знову переведений у Португалію. Відбив Бургос і 25.10.1812 змусив Веллінгтона відступити за Дуеро. Взяв участь у битвах при Віла-Муриель і Вальядоліді. 29.11.1812 відкликаний у Францію. 17.1.1813 призначений командиром 8-ї дивізії 3-го корпусу маршала М. Нея. Командував авангардом корпусу в Саксонії. Відзначився в боях при Вейссен-фельсе, Раппахе, Лютценом, Кацбахе, Ваау, був поранений 18 окт. в «Битві народів» при Лейпцігу, З 4.3.1814 призначений командиром 2 резервних дивізій в Парижі і в кінці березня підпорядкований маршалу Мармону. Брав участь в обороні Парижа. 20 кві. Мармон передав йому тимчасове командування 6-м корпусом. Підлеглі С. частини першими, ще до укладення перемир’я, перейшли на бік союзників. Це стало початком повного краху Наполеона. Вважається, що рішення про зраду прийняв Мармон, хоча сам маршал звинувачував у цьому С. При Реставрації призначений командиром 1-ї суб-дивізії 20-го військового округу в Перігор. Після повернення Наполеона у Франції С. 21.3.1815 втратив свій пост, а 3 кві. був з ганьбою звільнений з армії. При 2-й Реставрації в 1815 недовго командував 2-м округом, а з сер. 1816 обіймав посади генерал-інспектора піхоти різних військових округів. З 12.4.1818 губернатор 5-го військового округу в Страсбурзі. Після Липневої революції 1830 вже 15 листоп. втратив всі свої пости, 7.3.1831 переведений в резервна 11.6.1832 звільнений у відставку.