Жан Луї Реньє

Фотографія Жан Луї Реньє (photo Jean Lui Renye)

Jean Lui Renye

  • День народження: 14.01.1771 року
  • Вік: 43 роки
  • Дата смерті: 27.02.1814 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Граф (25.5.1811), дивізійний генерал (1.11.1796). З буржуазної сім’ї. З травня 1790 навчався в Парижі на інженера. 2.9.1792 вступив волонтером в артилерію.

Воював під прапорами Дюмурье, Пишегрю і Моро. 21.10.1792 проведений в капітани в Армії Півночі. З 5.9.1793 ад’ютант штабу батальйону, з лют. 1794 — штабу бригади у ген. Суама. 13.6.1794 проведений в бригадні генерали. З листоп. 1794 командував бригадою 1-ої дивізії Армії Півночі 31.3.1795 змінив ген. Ливерта на посаді начальника Генерального штабу Армії Півночі. 13 липня повернувся до командування бригадою. З 14.2.1796 начальник штабу Мозельско-Рейнської армії ген, Моро. Включений до складу генералів, спрямованих в Єгипетський похід в 1798 році, і 20 кві. отримав дивізію (9-й та 85-й лінійні, 22-ї кінно-єгерський і 18-й драгунський полки). 10 червня окупував Гоццо. Відзначився в Битві при Пірамідах і 5 серп. розгромив мамелюків у Эдь-Ханке. 12.8.1798 призначений губернатором однієї з провінцій. Брав участь в експедиції в Сирію, бився при Ель-Аріш, Геліополісі і т. д. Їдучи з Єгипту, Н. Бонапарт залишив Р. в Африці. Р. постійно виступав в опозиції до ген. Мену і різко критикував його дії. Після поразки франц. армії у червні 1801 повернувся у Францію, де продовжив свої нападки на Міну. Довгий час залишався без призначення і тільки 29.9.1803 став командиром стаціонарних військ Італійської республіки. З 13 грудня командувач стаціонарними військами в Тулоні. З 5.10.1804 командир 2-ї (потім 1-ї) дивізії обсерваційного корпусу ген. Л. Сен-Сіра в Неаполі. З січня 1806 року командував правим крилом армії Неаполя у маршала А. Массена. 27 лют. прийняв командування над 2-м корпусом армії Неаполя (дивізії Реньє і Вердьє). Брав участь у боях в Калабрії, Кампотенесе. 12.1.1807 замінив Массена на посаді командувача франц. армією в Калабрії. Успішно бився при Милето (27.5.1807) і Сцилле (31.12.1807). 28.2.1808 замінений ген. Матьє. 31.7.1808 призначений військовим і морським міністром королівства Неаполя, тимчасово командувачем неаполітанської армією. У кампанію 1809 воював у Німеччині. 2.7.1809 призначений губернатором острова Лобау, а через 7 днів командувачем саксонським корпусом під загальним керівництвом ген. Е. Богарне. З 30.10.1809 командир 2-ї резервної (з 31.1.1810 — 2-ї піхотної) дивізії Армії Іспанії. В февр. 1810 діяв у Верхній Естремадура. З 17.4.1810 командир 2-го корпусу. Армії Португалії у Массена. Учасник боїв за Сьюдад-Родріго, Алмейді, Бусако, Сорбале. У жовт. командував правим флангом франц. позицій при Торрес-Ведрас. Під час битви при Фуентес-де-Воно-рв (3-05.05.1811) очолював правий фланг армії. В червні 1811 Р. змінив маршала Мармона на посаді командувача 2-ї португальської армією.

23.1.1812 відкликаний з Іспанії та 3 березня призначений командиром 7-го корпусу Великої армії, у складі якого були переважно саксонські частини. 30.6.1812 його корпус перейшов на російський берег Німану у Гродно. 15 липня під Кобрином його бригада Кленгеля була оточена дивізіями Е. І. Пап-особи і К. О. Ламберта, здалася, в бою загинуло близько 1 тис. саксонсцев, а росіяни взяли 2320 полонених (у т. ч. самого Кленгеля), 8 гармат і 4 прапора. 12 серп. разом з корпусом Шварценберга (всього близько 38 тис. чол.) атакував у Городечно частини 3-ї армії ген. Тормасова (близько 18 тис. чол.). Основний тягар бою лягло на плечі його військ. Брав участь у битвах при Лапенице і Волковиське. В сент. усунутий військами П. В. Чичагова за Буг. У кампанію 1813 воював зі своїми саксонцями при Каліші, Глогау, Бау-ціною, Рейхенбахе, Герцлиуе. У серп. 1813 підпорядкований маршала Удіно, 23.8.1813 вибитий з Грос-Беерена корпусом ген. Бюлова. Під командуванням М. Нея взяв участь у битвах при Денневице, Дессау, Віттенберзі. Під час «Битви народів» при Лейпцігу 18 окт. його корпус був розгромлений і частина саксонців перейшла на бік противника, а сам Р. опинився в числі військ, замкнених у Лейпцигу, і 19 жовт. був узятий у полон. В февр. 1814 звільнений і повернувся до Франції.