Юрій Данилов

Фотографія Юрій Данилов (photo Yury Danilov)

Yury Danilov

  • День народження: 13.08.1866 року
  • Вік: 70 років
  • Дата смерті: 03.02.1937 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Генерал від інфантерії, керував розробкою плану війни з Австро-Угорщиною і Німеччиною; генерал-квартирмейстер штабу Верховного Головнокомандувача (1914-1915); один з головних розробників стратегічних операцій російської армії 1914-1915 рр.; в умовах важкої обстановки літа 1915 року не впорався з покладеними обов’язками і відсторонений Царем від посади; начальник штабу Північного фронту (1916-1917); у 1918 році вступив в РККА, був противником укладення миру з Німеччиною; в 1919 р. втік до білих, займав посаду помічника начальника Військового управління ВСЮРа. Після поразки білих армій емігрував у Францію, де і помер; автор численних військово-історичних праць.

Освіту здобув у Михайлівському арт. училище (1886) та Миколаївської академії Генштабу (1892). Випущений в 27-ма арт. бригаду. З 1898 служив в Головному штабі. З 25.1.1894 помічник старшого ад’ютанта штабу Київського ВО. З 31.3.1898 помічник діловода Канцелярії з мобілізації військ, з 1.5.1903 полягав у числі штаб-офіцерів Генштабу при Головному штабі. З 13.1.1904 начальник відділення Головного штабу, з 25.6.1905 начальник відділення ГУГШ, з 1.5.1906 помічник 1-го обер-квартирмейстера Генштабу (одночасно з 16.11.1904 за 13.12.1906 і з 17.11.1908 постійний член Кріпосного комітету). З 13.12.1906 командир 166-го пех. Рівненського полку. З 18.10.1908 обер-квартирмейстер ГУГШ. З 25.7.1909 генерал-квартирмейстер Генштабу і одночасно з 17.11.1908 постійний член Головного кріпосного комітету, а з 22.12.1910 голова Кріпак комісії при ГУГШ. Зважаючи частою сменыначальников Генштабу, Д. фактично керував розробкою плану війни з Австро-Угорщиною і Німеччиною. В армії мав прізвисько «Данилов-чорний». З початком мобілізації, 19.7.1914 призначений генерал-квартирмейстером штабу Верховного головнокомандувача. Т. к. начальник штабу ген. Н.Н. Янушкевич, за своєю непідготовленості, з самого початку війни повністю відсторонився від справ, то вся оперативна робота лягла на Д. В сент. 1914 нагороджений орденом Св. Георгія 4-го ступеня. Був ініціатором і автором усіх стратегічних операцій, які вела рос. армія в 1914-15. До осені 1915 рос. армії відійшли на лінію Чернівці, Пінськ, Двінськ, Рига. Коли в сер. 1915 ген. А. А. Поливанов повідомив ген. М. В. Алексєєву про його призначення на посаду начальника штабу Верховного головнокомандуючого, то Алексєєв «висловився проти збереження ген. Д. на займаній ним посаді генерал-квартирмейстера». 30.8.1915 Д. призначений командиром XXV АК, з 11.8.1916 начальник штабу армії Північного фронту. 29.4.1917, в розпал «демократизації армії», Д. отримав 5-ю армію, причому, за свідченням ген. А. В. Денікіна, зумів придбати особливе розташування комісара армії і солдатських комітетів; намагаються протидіяти «демократизації». Перед початком Червневого наступу армія Д. розгорталась в районі Двінська і включала в себе XIII, XIV, XIX, XXVII, XXVIII АК, а також 1 кінний корпус. Влітку 1917 висловив сумнів щодо доцільності проведення наступу на ділянці його армії. 10(23) липня силами XIII і XIV АК провів наступ під Якобштадтом, яке не принесло ніяких результатів. 9 сент. знято з командування і переведений в резерв чинів при штабі Петроградського. У 1918 вступив в Червону армію. В февр. 1918 відкликали в розпорядження ГУГШ, в березні очолив групу військових экспертовпри радянської делегації на переговорах з центральними державами у Брест-Литовську. Противник укладання миру з Німеччиною за ініціативою Д. експерти подали на ім’я С. В. Сокольникова записку проти укладення миру. Після повернення в Петроград 9 березня включений до складу Комісії військових фахівців по виробленню плану перетворення військового центру для реорганізації армії. Розроблений комісією план не був затверджений СНХ. 25 березня вийшов у відставку і виїхав на Україну, потім перейшов у район дій Добровольчої армії. Восени 1920 обіймав посаду помічника начальника Військового управління ЗСПР. У 1920 емігрував до Константинополя, потім у Париж. Автор військово-історичних праць, у т. ч. «Росія у світовій війні 1914-1915 рр.» (1924), «Великий князь Микола Миколайович» (1930), «Рус. війська французькою та македонською фронтах, 1916-1918 рр.» (.1933), «На шляху до краху» та ін.