Євген Березняк

Фотографія Євген Березняк (photo Eugeny Bereznyak)

Eugeny Bereznyak

  • День народження: 25.02.1914 року
  • Вік: 99 років
  • Місце народження: Катеринослав, Росія
  • Дата смерті: 24.11.2013 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

У перші ж години війни Євген Березняк дав згоду стати підпільником на окупованій території. З серпня 1941 року він перебував на підпільній роботі, виконуючи спеціальні завдання.

Євген Степанович Березняк народився 25 лютого 1914 року. Після закінчення педагогічного технікуму та педінституту до початку Великої Вітчизняної війни він встиг попрацювати вчителем, завучем, директором школи, інспектором і завідувачем райвно. Влітку 1940 року Березняк був обраний депутатом Львівської міськради, а незабаром став завідувачем Львівським міським відділом народної освіти. До війни Львів був польським містом — всюди панував польську мову. Лише у трьох школах з вісімдесяти навчання велося українською. Міський відділ освіти взяв курс на українізацію шкіл… І зустрів опір польського населення міста, представники якого звинувачували Березняка в викривленнях національної політики радянської влади в Західній Україні. Тому невідомо, як склалася б доля майбутнього розвідника, якби не почалася війна…

У перші ж години війни Євген Березняк дав згоду стати підпільником на окупованій території. З серпня 1941 року він перебував на підпільній роботі, виконуючи спеціальні завдання. Розвідгрупи «Голос» діяла в тилу ворога 156 днів, починаючи з серпня 1944 року. За цей час нею було передано понад 150 радіограм. Групі

вдалося детально розвідати Краківський укріпрайон і всі укріплення, споруджені фашистами на Віслі на південь від Кракова. Група отримала план мінування міста, повністю «розшифрувала» дії гарнізону ворожих військ у Кракові. За чотири з половиною місяці розвідники зібрали і передали дані про дислокацію фашистських дивізій, армій і корпусів, повітряних ескадр, про перевезеннях по залізниці і шосе військ і техніки. Найважливішою операцією групи стало розкриття складу озброєння, а також дислокації штабу 17-ї гітлерівської армії та всіх її дивізій. У бойових операціях, проведених групою «Голос», було знищено понад 100 і взято в полон 17 гітлерівських солдатів і офіцерів, пущено під укіс кілька військових ешелонів, підірвано 4 мосту. Розвідники навіть проникли у ворожий навчальний центр, який готував диверсантів для закидання в наш тил, завдяки чому кожного лазутчика відразу ж брали радянські контррозвідники. Самою головною операцією групи «майора Вихора» стало розкриття плану мінування Кракова.

Цей план неможливо було добути навіть через Абвер. Тому розвідникам довелося серед білого дня на очах німецького гарнізону захопити німецького інженер-майора, що мав відношення до хв

конструювання. Два тижні він жив у землянці своїх викрадачів і малював схеми і плани. Німці мали намір пропустити радянські війська в Краків і підірвати його разом з ними. Тому «Голос» врятував не тільки місто, але і життя тисяч радянських солдатів. Користуючись отриманою від своїх розвідників інформацією, передові частини радянських військ увірвалися в форт, в якому були центр управління та «рубильник», за допомогою якого місто повинен був злетіти на повітря.

Вся інформація, видобута та передана своєму командуванню розвідниками групи «Голос», повністю підтвердилася в ході бойових операцій.

Паролем підпільної групи «Голос» стало вислів давньоримського поета Овідія: Dum spiro spero («Поки дихаю — сподіваюся»), яке капітан Березняк прочитав на стіні краківській в’язниці «Монтелюпис», куди потрапив після невдалого десантування на польську територію у серпні 1944 року.

По завершенні виконання завдання особовий склад групи «Голос» був удостоєний високих урядових нагород. Але після того як Євген Березняк відзвітував командуванню, що на початку операції він потрапив до гестапо, звідки йому вдалося втекти, він потрапив у табір НКВС СРСР №174 (в підмосковному Подольську) для осіб, побувавши

ших в оточенні, полоні або в гестапівських катівнях. Проведені там численні перевірки підтвердили невинуватість Березняка. Остаточно Євгена Березняка реабілітували лише в 1965 році.

Після закінчення війни він знову очолив міський відділ освіти Львова. У 1949 році керівництво Львівського підпільного проводу УПА загрожувало йому смертною карою, але спроба реалізувати її не увінчалася успіхом.

Євген Березняк нагороджений орденами Вітчизняної війни і і II ступеня, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Богдана Хмельницького II та III ступеня, медалями «За трудову доблесть» I та II ступеня, «За заслуги», «За вірність традиціям розвідки» I ступеня та іншими нагородами. Польський уряд удостоїло його орден «Віртуті Мілітарі», Золотого хреста партизанської слави, кількох медалей, в тому числі «За порятунок пам’яток культури і мистецтва», «За врятування Кракова». Євген Березняк — Герой України, полковник у відставці. Навічно зараховано Почесним Солдатом Інституту військово-дипломатичної служби Академії Збройних Сил України. Для слухачів і курсантів вищих військових навчальних закладів заснована стипендія імені Євгена Березняка.