Володимир Шаманов

Фотографія Володимир Шаманов (photo Vladimir Shamanov)

Vladimir Shamanov

  • День народження: 15.02.1957 року
  • Вік: 59 років
  • Місце народження: Барнаул, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Нагороди та регалії: Герой Росії

Народився 15 лютого 1957 року в Барнаулі. Дитинство провів в Узбекистані. У 1978 році закінчив Рязанське повітряно-десантне училище. У 1989 році — Загальновійськової академію ім. Фрунзе. У 1998 році — Академію Генерального штабу Збройних Сил РФ.

У березні 1995 року направлений в Чечню на чолі оперативної групи 7-ї Новоросійської дивізії ВДВ. Через два місяці був важко поранений, повернувся в стрій. В жовтні 1995 року призначений заступником командувача угрупованням військ Міноборони в Чечні, заступником командувача 58-ї армії. З квітня по липень 1996 року — командувач угрупуванням військ Міноборони РФ у Чечні. В ході першої чеченської кампанії керував військами, які брали гірські чеченські селища Дарго і Ведено, селища Центорой, Гойському, Орехово, командував взяттям Бамутского укріпрайону.

У липні 1999 р. призначений командувачем 58-ї армії Північно-Кавказького військового округу. Керував операцією по визволенню дагестанських сіл

Чабанмахи і Карамахи. З вересня 1999 року — командувач Західним напрямком Об’єднаної угруповання федеральних сил на Північному Кавказі. У жовтні 1999 року загони Західної угруповання звільнили Ачхой-Мартановский і Урус-Мартановский райони Чечні, вийшли до Грізного.

У грудні 1999 року представлений до звання Герой Росії. У ЗМІ з’явилися повідомлення про відсторонення Шаманова від командування Західної угрупованням та відкликання його з Чечні. Тоді ці повідомлення були спростовані Міністерством оборони. Можлива відставка Шаманова безпосередньо пов’язувалася з трагічними подіями в селищі Алхан-Юрт. Бої за це селище тривали кілька днів, стали результатом жертви серед мирного населення (за різними даними, від 17 до декількох десятків чоловік). Підлеглих Шаманова звинуватили в мародерстві і розстрілах мирних громадян. За версією військових, перед входом в Алхан-Юрт старійшини оголосили, що бойовики покинули село, а насправді була влаштована засідка. Відступаючи, війська відкрили вогонь по позиціях бойовиків, які, по суті справи, прикривалися мирними жителями.

У січні-лютому 2000 року брав участь у розробці і здійсненні операції «Полювання на вовків» (Грозний, Алхан-Кала).

У лютому 2000 року присвоєно військове звання — генерал-лейтенант.

У березні 2000 року Шаманів продовжив службу в якості командувача 58-ї армії.

У березні 2000 року Шаманову було запропоновано зайняти посаду командувача Московським округом внутрішніх військ, але його перехід в МВС так і не відбувся. 5 квітня 2000 р. він відкликав свій рапорт про переведення. За повідомленням низки ЗМІ, Шаманів відмовився від зробленого йому пропозиції після розмови з начальником Генштабу ЗС Анатолієм Квашниным.

У серпні 2000 року Шаманів оголосив про намір балотуватися на пост губернатора Ульяновської області.

24 грудня 2000 року переміг у першому турі губернаторських виборів в Ульяновської області. За генерала Шаманова проголосували понад 50% виборців. За його найближчого суперника, губернатора Юрія Горячева віддали голоси близько 25% виборців.

Найбільшу популярність генерал Шаманов придбав під час двох чеченських кампаній 1996-1999 рр., проявивши себе прихильником методу «жорстких зачисток» і війни до повного знищення бойовиків. Заочно засуджений до смерті чеченськими бойовиками.

Виступав проти призначення головою Чеченської адміністрації Ахмада Кадирова, заявляючи, що республікою повинен керувати представник федерального центру.

В березні 2000 року указом глави адміністрації р. Махачкали за «внесок у розгром бандитських формувань», які напали на Дагестан восени 1999 року, Шаманову було присвоєно звання Почесного громадянина столиці Дагестану. Разом з ним цього звання були удостоєні генерали Віктор Казанцев, Геннадій Трошев, начальник Генштабу Анатолій Квашнін.

Одружений. Дочка — Світлана, син — Юрій.