Володимир Орановский

Фотографія Володимир Орановский (photo Vladimir Oranovskiy)

Vladimir Oranovskiy

  • День народження: 07.01.1866 року
  • Вік: 51 рік
  • Дата смерті: 29.08.1917 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Орановский Володимир Алоизиевич (7.1.1866 -29.8.1917, Виборг), рос. генерал від кавалерії (25.10.1914). Освіту здобув у Пажеському корпусі (1884) та Миколаївської академії Генштабу (1891).

Випущений в лейб-гвардії Драгунського полку. 30.11.1894-30.11.1895 командир ескадрону 16-го драгунського Глухівського полку. З 22.11.1895 штаб-офіцер при управлінні 2-ї Східно-Сибірської лінійної бригади. З 8.11.1904 окружної генерал-квартирмейстер штабу Приамурського. Учасник рос.-японської війни 1904-05. З 24.3.1905 генерал-квартирмейстер штабу головнокомандувача сухопутними і морськими силами, що діють проти Японії. З 21.8.1907 начальник 2-ї окремої кав. бригади, з 11.7.1908 начальник штабу генерал-інспектора кавалерії великого князя Миколи Миколайовича. З 1.5.1910 начальник 14-ї кав. дивізії. З 23.8.1913 начальник штабу Варшавського. При мобілізації 19.7.1914 призначений начальником штабу армій Північно-Західного фронту (головнокомандуючий ген. Я. Р. Жилінський). З 31.1.1915 командир 1 кав. корпусу. На початку вересня. 1915 році на базі корпусу розгорнута кінна група (8,5 кав. дивізій і 117 знарядь). З 19.4.1917 командир XLII окремого АК, до складу якого входили всі війська, розквартировані у Фінляндії, в т. ч. у фортеці Свеаборг, Виборг і ін. В підпорядкуванні О. перебував також формувався 1 кінний корпус. 26.7.1917 переведений в резерв чинів при штабі Петроградського ВО, з 9.8.1917 перебував у розпорядженні головнокомандувача арміями Північного фронту. 29 серп. заарештований натовпом солдат, зазнав катувань і принижень і був скинутий у воду з Абосского мосту.

Його брат: Микола Алоизиевич (21.11.1869 — 19.2.1935, Монте-Карло, Монако), генерал-лейтенант (10.4.1916). Образованиеполучил в Пажеському корпусі. Учасник рос.-японської війни 1904-05. Нагороджений золотою зброєю (1906). З 21.11.1907 командир 35-ї, з 23.11.1908 — 3-й арт. бригади, з 24.1.1909 — лейб-гвардії кінної артилерії. 25.3.1914 призначений начальником 1-ї окремої кав. бригади, з якою вступив у війну. З 11.10.1914 командир 1-ї бригади 2-ї кав, дивізії. 24.10.1915 призначений інспектором артилерії XXXVII АК; 14.3.1916 — XIII АК, а 19.4.1917 — 5-ї армії. Після Жовтневої революції емігрував до Франції.