Владислав Дашкевич-Горбатский

Фотографія Владислав Дашкевич-Горбатский (photo Vladislav Dashkevich-Gorbatskiy)

Vladislav Dashkevich-Gorbatskiy

  • День народження: 29.08.1879 року
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: Обухів, Росія
  • Дата смерті: 07.06.1952 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Російський військовий діяч, Генерал-майор. Учасник Білого руху під час Громадянської війни.

Випускник Миколаївської Академії Генерального штабу. Штабс-Капітан гв. з перейменуванням в Капітани ГШ (ст. 28.05.1905). Цензове командування ротою відбував у л-гв. Гренадерському полку (25.11.1905-28.11.1907). Обер-офіцер для доручень при штабі гв. корпусу (28.11.1907-14.08.1913). Підполковник (ст. 06.12.1911). Штаб-офіцер для доручень при штабі 1-го арм. корпусу (назн. 14.08.1913; затв. 06.12.1913).

Учасник світової війни. На 06.12.1914 в тій же посаді. Полковник (пр. 06.12.1914; ст. 06.12.1914). І. д. начальника штабу 50-ї піхотної дивізії (10.09.-01.11.1915). І. д. начальника штабу 68-ї піхотної дивізії (з 01.11.-07.11.1915). Вр. і. д. начальника штабу 36-го арм. корпусу (07.11.-23.11.1915). Командир 96-го пех. Омського полку (з 02.02.1916; на 03.01.1917 на посаді). Нагороджений Георгіївською зброєю (ВП 12.01.1917). На 03.01.1917 ст. у чині Полковника встановлено з 06.12.1911. Начальник штабу 24-го пех. дивізії (з 09.04.1917) в переказом Ген. штаб. Ген-майор (пр. 15.10.1917).

В армії Української Держави. Начальник Власного Пана Гетьмана Штабу. У 04.1918 брав участь у розгоні Центральної Ради. О 04.-06.1918 начальник штабу Збройних Сил Української держави. У 10.1918 очолював українську дипломатичну місію в Румунії. Після антигетьманського повстання (11.1918) виїхав до Одеси,звідки в 03.1919 переїхав до Туреччини. Намагався вступити до складу ЗСПР, але отримав відмову ген. А. В. Денікіна.

Восени 1919 з Константинополя прибув в армію адм. Колчака і був зарахований у резерв чинів. Вр.і.д. до наступного Північної групи 1-ї армії (22.11.-23.11.1919; після розстрілу ген. П. П. Гривина). 1920 року служив на посаді генерала для доручень при командуючому військами Далекосхідної армії. Брав участь у Великому Сибірському Крижаному поході. 27 травня 1920 року був нагороджений відзнакою військового ордена «За Великий Сибірський похід»

6 червня 1920 року був переведений в особисте розпорядження головкому усіма збройними силами Російської Східної окраинС 1922 в Німеччині. Після вступу Радянської армії на територію Німеччини заарештований. Помер у Интинском ВТТ. Похований в сел. Абезь Интинского району Республіки Комі (могила № Про-27).

Нагороди

Орден Св. Станіслава 3-го ст. (1907);

Орден Св. Анни 3-го ст. (1908);

Орден Св. Станіслава 2-го ст. (06.12.1911);

Орден Св. Анни 2-го ст. (06.12.1913);

Орден Св. Володимира 4-й ст. з мечами і бантом (ВП 05.11.1914);

Орден Св. Володимира 3-го ступ. з мечами (27.04.1915);

мечі до ордена Св. Анни 2-го ст. (21.07.1915);

мечі і бант до ордена Св. Анни 3-го ст. (10.01.1916);

мечі до ордена Св. Станіслава 2-го ст. (1916);

Георгіївське зброю (ВП 12.01.1917).