Владислав Андерс

Фотографія Владислав Андерс (photo Vladislav Anders)

Vladislav Anders

  • День народження: 11.08.1892 року
  • Вік: 77 років
  • Дата смерті: 12.05.1970 року
  • Громадянство: Польща

Біографія

Андерс, Владислав (Anders), (1892-1970), польський генерал. У 1941-42 роках командував польською армією, сформованою на радянській території за угодою між СРСР і польським емігрантським урядом. Командування на чолі з Андерсом відмовилося від спільної з Сов. Армією боротьби проти німецьких військ. У серпні 1942 армія Андерса була виведена на Бл. Схід. Частина польських солдатів і офіцерів покинула цю армію і залишилася в СРСР для продовження боротьби з Німеччиною. В 1944-45 Андерс командував польськими частинами у складі союзницьких військ на Західному фронті.

Син дворянина (польсько-німецького походження). Освіту здобув у Варшавському політехнічному інституті (1913), кавалерійському училищі (1915), на прискорений курс Академії Генштабу(1917) та курсах вищого командного складу у Варшаві (1923). У складі російської армії брав участь у 1-ій світовій війні, командир ескадрону драгунського полку, капітан (1917). Брав участь у формуванні 1-го польського корпусу ген. І. Р. Довбор-Мусницкого, формував 1-й уланський полк, начальник штабу 1-ї польської дивізії. У січ. 1918 брав участь у боях з червоними військами в Білорусії. З січ. 1919 начальник штабу Великопольської армії Довбор-Мусницкот о. Сапр. 1919 командир 15-го Познанського уланського полку, на чолі якого бився під час радянсько-польської війни 1920. В 1921-23 стажувався у Франції. З листоп. 1925 військовий комендант Варшави. Під час піднятого прихильниками Ю. Пілсудського військового заколоту в травні 1926 залишився вірним уряду і надав організований опір заколотникам. Після приходу пилсудчиков до влади переведений на посаду начальника штабу генерал-інспектора кавалерії, а в 1928 році призначений командиром Волинської кавалерійської бригади. З 1937 командир Новогрудської кавалерійської бригади. У Польську кампанію бригада А. входила в армію «Модлін», потім під його командуванням для прикриття Варшави із півночі створена оперативна група. Після поразки під Варшавою відійшов до Львову. Командував окремою групою у складі угруповання ген. С. Демб-Бернацького. 22 9.1939 успішно атакував танки супротивника, але потім був оточений. 24 сент. почав наступ з метою прориву до польсько-угорському кордоні, 29 вер. був важко поранений у бою з радянськими військами і узятий в полон. Перебував у внутрішній тюрмі НКВД на Луб’янці. 12.8.1941 була оголошена амністія польським громадянам, а А. був звільнений ще 4 серп. У відповідності з радянсько-польськими угодами на території СРСР під командуванням А. почала формуватися польська армія, до неї увійшли як добровольці, так і підлягають призову особи, що мали до сент. 1939 польське громадянство. Одночасно був командиром 5-ї дивізії (найбільш боєздатної частини польської армії). Активно опирався використання частин підпорядкованої йому армії в боях на радянсько-німецькому фронті. У березні 1942 почалася перекидання військ на Середній Схід (до сент. 1942 евакуйовано близько 114 тис. чол.). З 12.8.1942 командувача польською армією на Сході (АПВ), в його підпорядкуванні були 3,5,6,7-я піхотні дивізії, танкова бригада і 12-й уланський полк. 21.6.1943 АПВ перетворена в II польський корпус під командуванням А.). У дек. 1943 — кві. 1944 корпус перекинутий в Італію. Брав участь у боях на «лінії Густава», прославився героїчним штурмом оборонних позицій у районі Кассіно, де його війська понесли величезні втрати, але змогли відкинути супротивника і 19.5.1944 взяти Кассіно. Потім брав участь у боях на Адріатичному узбережжі, у звільненні Болоньї. Сфевр. 1945 командувач польськими військами на Заході. Після закінчення війни розглядався варіант використання польських військ для несення гарнізонної служби в Німеччині, але потім прийнято рішення про їх розформування. У сент 1946 за ініціативою ген. М. Жимерского військовослужбовці допоміжного корпусу (в т. ч. і А.) були позбавлені польського громадянства. До кінця життя очолював польську громаду в Англії. Згідно з заповітом А. був похований на військовому кладовищі в Монте-Кассіно.