Василь Юр’єв

Фотографія Василь Юр'єв (photo Vasisliy Jurjev)

Vasisliy Jurjev

  • День народження: 07.05.1955 року
  • Вік: 44 роки
  • Місце народження: Нижній Тагіл, Свердловська, Росія
  • Дата смерті: 15.03.2000 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Юр’єв Василь Ілліч — начальник кінологічної групи військової частини 6748 Уральського округу внутрішніх військ старший прапорщик. Народився 7 травня 1955 р. в Нижній Тагіл Свердловської області. Російська.

У 1972 році закінчив неповну середню школу. Працював на радіаторному заводі. В травні 1973 року призваний на строкову службу в Київський військовий округ. Після звільнення в запас працював на залізниці, металургійному комбінаті, в Вісимському державному заповіднику, в автоколоні ¦ 9 р. Нижнього Тагілу. У 1981 році оканчил десять класів вечірньої школи.

З вересня 1984 року — на службі у внутрішніх військах. Спочатку — начальник автомайстерні, а з липня 1998 року — старший інструктор, начальник кінологічної групи.

Звання Героя Російської Федерації Василю Іллічу Юр’єву посмертно присвоєно 8 серпня 2000 року указом ¦ 1474, за мужність і героїзм, проявлені при ліквідації незаконних збройних формувань в Північно-Кавказькому регіоні.

З 31 грудня 1999 року брав участь у складі групи спеціального призначення у проведенні розвідувальних і спеціальних операцій р. в Грозному, п. Алхан-Юрт, п. Стара Сунжа. У січні 2000 року був представлений до нагородження медаллю ?За відвагу¦.

5 лютого група, до складу якої входив Юр’єв, потрапила під сильний вогонь бойовиків. Оцінивши обстановку, прапорщик поодинці обійшов з тилу бандитів і знищив їх вогневу точку. Тим самим було забезпечено подальше просування загону спецназу.

Понісши великі втрати в живій силі, бандити підпалили будинок, щоб під прикриттям диму таємно покинути місце бою. В палаючому будинку залишалися діти. Почувши крики про допомогу, Юр’єв, ризикуючи бути заваленим в палаючому будинку, увійшов до нього і врятував перебували там дітей. Незважаючи на отримані опіки, він не покинув бойові порядки підрозділів і продовжував виконувати поставлене завдання.

З 6 березня загін було перекинуто в район села Комсомольське Урус-Березня-новского району, де розташувався загін польового командира Гелаєва. 8 березня продовжилася намічена раніше операція по зачистці Комсомольського. При її здійсненні були важко поранені двоє бійців загону. Гелаевцы щільним вогнем перешкоджали евакуації поранених з поля бою. І знову за порятунок товаришів по службі взявся старший прапорщик Юр’єв. Під прикриттям бронетранспортера, двічі потрапивши під кинджальний вогонь противника, він пробирався до товаришів і на собі перетискував їх в безпечне місце.

Ранок 15 березня видався холодним і похмурим. Вночі випав невеликий сніг. Поснідавши холодними консервами прямо на бойових позиціях, бійці чекали наказу. Близько 11 ранку була поставлена задача просуватися по центральній вулиці вздовж яру, де зосередилися основні сили противника.

На БМП під’їхала маневрена група, якою керував старший прапорщик Василь Юр’єв. Під прикриттям танка група рушили вперед, до першого вбитого — навідника БТРа сержанта Морозу. Старшина Андрій Галухин і старший прапорщик Василь Юр’єв спочатку зірвали тіло з місця — бандити могли його і замінувати. Так і виявилося — труп був замінований ‘еф-кою’, яка випадково не вибухнула.

Цього моменту чекали бойовики. Вони відкрили шквальний вогонь. Був підбитий танк, який все ж своїм ходом зміг відійти в тил. Спецназівці опинилися в невигідному становищі і змушені були відійти на попередні позиції.

Бандити продовжували вести шквальний вогонь. Але хлопці і на цей раз не відступили від залізного закону — не залишати товаришів на полі бою. Підійшли на допомогу танки почали в упор знищувати вогневі точки противника. Вів влучний вогонь на поразку бойовиків і старший прапорщик Юр’єв. А потім він знову спробував у що б то не стало витягнути з поля бою пораненого солдата. І витягнув його. Але вже зовсім близько від рятівного укриття його наздогнала куля снайпера…