Василь Сталін

Фотографія Василь Сталін (photo Vasiliy Stalin)

Vasiliy Stalin

  • День народження: 21.03.1921 року
  • Вік: 40 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Дата смерті: 19.03.1962 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Василя перевели в казарму, на загальний стіл і махорку, але він не образився. Курсанти любили його за веселу вдачу і навіть запропонували кандидатуру Сталіна, коли обирали старшину загону.

Син Йосипа Сталіна та Надії Аллілуєвої народився 21 березня 1921 року в Кремлі. Навчався у звичайній московській школі, на заняття їздив на трамваї, без всякої охорони. Неусидчивый Сталін-junior доставляв вчителям безліч клопоту — крім велосипедних прогулянок, футболу і звичайних хлоп’ячих витівок, хлопчика практично нічого не цікавило. Вищою оцінкою для Васьки Червоного, як його називав батько, була «четвірка», але і її ставили вкрай рідко.

Восени 1932 року життя родини круто змінилася. 8 листопада покінчила з собою мати Василя, Надія Аллілуєва. Труну з тілом виставили в одному із залів Гуму на Червоній площі. Артем Сергєєв згадував: «З’явився Сталін. Він ридав. Не приховував горя. Васька повис у батька на шиї і благав: тато, не плач!» Після смерті дружини Сталін практично перестав бачитися з дітьми, які жили в Зубалово під наглядом економки Кароліни Тіль. Начальнику своєї особистої охорони Миколі Власику він віддав розпорядження щоденно доповідати про поведінку дітей. Власик поставився до наказу із завзяттям — доручив нагляд коменданту зубаловской дачі Сергію Єфремову. Той становив докладні звіти, доповідав про незначні провини. Василь дуже швидко засвоїв і перейняв цю манеру спілкування. Незабаром він теж строчив записки начальнику охорони і батькові. «Товариш Власик! Ви доповіли батькові, що я довів вчора Пупка (так Сталін називав дочку Світлану. — С. В.) до сліз. Цього не було. Товариш Єфімов ввів вас в оману».

У 17 років він захотів вчитися в знаменитою на всю країну Качинської авіашколі в Криму. Але з його відмітками про це можна було тільки мріяти. Вася почав дошкуляти проханнями Лаврентія Барію, і той посприяв…

Спочатку Василь жив в школі по-царськи: у нього була окрема кімната, харчувався в офіцерській їдальні, на відміну від інших курсантів, щотижня ходив до звільнення. Коли про це дізнався Сталін, директор школи отримав чіткі вказівки: Василь повинен вчитися без всяких поблажок, але щоб його життя при цьому не піддавалася небезпеки. Василя перевели в казарму, на загальний стіл і махорку, але він не образився. Курсанти любили його за веселу вдачу і навіть запропонували кандидатуру Сталіна, коли обирали старшину загону. Єдине виключення робилося для Василя під час навчальних польотів — йому видавали парашут…

Військову службу Василь Сталін розпочав у квітні 1940 року під Москвою в 16-му авіаполку і проводив багато часу в компанії відомих спортсменів. Як на ковзанці хокеїст Володимир Меньшиков представив Василю свою наречену Галину Бурдонскую, і Сталін закохався з першого погляду. Він доклав максимум зусиль, щоб завоювати серце дівчини. Приїжджав вночі до її будинку на мотоциклі з букетами квітів, влаштовував показові польоти над Москва-рікою. Бурдонская поступилася, і молоді люди одружилися. Тоді їм було по 19 років. Василь став неймовірно швидко просуватися по службі. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, він отримав посаду льотчика-інспектора при головному штабі ВПС. У грудні 1941-го Сталін став майором, а ще через два місяці — полковником…

За час війни Василь Сталін особисто збив два літаки супротивника і три — в групі. Боягузом він не був. А одного разу навіть був поранений, правда, не в бою, а на рибалці.

У 1946 році наш герой отримав звання генерал-майора, через рік — генерал-лейтенанта, а в 1948 році стає командувачем ВПС Московського військового округу. Саме його льотчики відчували новітню техніку. А частини ВПС Московського військового округу вважалися зразковими. Втім, Василь мало цікавився авіацією. Його захопив спорт.

Вболівальники зі стажем напевно пам’ятають чудові футбольну і хокейну команду ВПС початку 50-х, де блищав великий Всеволод Бобров. Тоді стараннями Василя були сформовані близько десяти спортивних команд, в яких навчалося більше трьохсот чоловік. Сталін допоміг працевлаштуватися багатьом видатним спортсменам, які до кінця життя згадували його з вдячністю. Щоправда, згодом з’ясувалося, що вміст всіх команд ВВС обходилося державі в суму, що перевищує п’ять мільйонів рублів в рік…

27 липня 1952 року в Тушино пройшов парад, присвячений Дню Військово-повітряного флоту. Василь впорався з організацією блискуче. Подивившись парад, Політбюро в повному складі вирушило в Кунцево, на дачу Йосипа Сталіна. Він розпорядився, щоб на бенкеті був і його син… Василя знайшли п’яним в Зубалово. Капітоліна Васильєва згадує: «Вася поїхав до батька. Зайшов, а там за столом сидить все Політбюро. Васю хитнуло в сторону, потім іншу. Батько йому каже: «Ти п’яний, пішов геть!» А Вася відповідає: «Ні, батьку, я не п’яний. Сталін знову каже: «Ні, ти п’яний!» Після цього Василя зняли з посади…»

Василя обурила тиснява на похороні батька. Якось у дружній розмові він сказав: «Ех, б зустрітися з іноземними кореспондентами та все їм розповісти…» Хтось доповів про це куди слід.

Його заарештували 28 квітня 1953 року після бурхливого застілля з англійцями, яким, нібито, він повідав масу цікавих кремлівських таємниць. Сталіна звинуватили в наклепницьких заяв, спрямованих на дискредитацію керівників партії, у зраді Батьківщині і розтраті державних грошей. Крім того, в ході слідства спливли факти зловживання службовим становищем, рукоприкладства, інтриг, в результаті яких загинули люди.

В його особняку на Гоголівському бульварі провели ретельний обшук і все опечатали. Були арештовані також люди з найближчого оточення Василя. Не пошкодували навіть старого-шофера Олександра Февралева, який возив Леніна…

Справу доручили слідчому Леву Владзимирскому, славившемуся особливою жорстокістю. Самого Василя допитували, не застосовуючи тортур. Так вони були і не потрібні. Він погоджувався з усіма звинуваченнями. Визнавався навіть у тому, чого не було! Владзимирського розстріляли у грудні 1953 року разом з Берією. Василь, якого тримали під вартою у спеціальній в’язниці на Луб’янці, підбадьорився, але Хрущов і Маленков вирішили, що син Сталіна небезпечний для них як з Берією, так і без нього.

2 вересня 1955 року відбувся суд. Без адвокатів, без прокурора. Сталіна визнали винним в антирадянській агітації і пропаганді і дали йому вісім років виправно-трудових таборів. Але туди він так і не потрапив. За спеціальним розпорядженням Президії Верховної Ради СРСР його направили в сумно відомий Володимирський централ — одну з найсуворіших в’язниць в країні. Там Василь Сталін проходив за документами як Василь Павлович Васильєв…

Звільнили його 11 січня 1960 року. За рішенням ЦК КПРС Василеві дали 3-кімнатну квартиру на набережній Фрунзе в Москві, визначили пенсію і дозволили носити генеральський мундир. Крім того, він отримав 30 тисяч рублів компенсації одноразово (старими грошима) і безкоштовну путівку до Кисловодська на три місяці.

Сталін все чекав офіційних вибачень, але їх не було. І він зірвався. В Кисловодську замість мінеральної води пив горілку. Про його поведінку стало відомо в Москві. 9 квітня 1960 року в Кремлі відбулася розмова Климента Ворошилова та Василя Сталіна. В архівах ФСБ є його запис. Ворошилов вимагав, щоб Василь відмовився від алкоголю: «Кинь горілку! Подивися на себе. Тобі ще й сорока немає, а он, яка в тебе лисина!» Сталін просив про одне: дайте роботу. Він вірив, що зануриться з головою в роботу, і все налагодиться. Ворошилов обіцяв поговорити з Хрущовим. Його доповідну йшла по кремлівським коридорами… 20 днів!

Василь не дочекався. У нього урвався терпець. 15 квітня син Сталіна звернувся в посольство Китаю з проханням дозволити йому переїзд в цю країну в цілях лікування. Відносини Радянського Союзу і КНР в ці роки були загострені до межі. Вже 16 квітня Президія Верховної Ради «оцінив» вчинок Василя. Колишню постанову про дострокове звільнення негайно скасували. Сина Сталіна пропонувалося взяти під варту і позбавити всіх звань і пільг. Його відправили в казанську посилання. 19 березня 1962 року Василь Сталін помер. Хрущову про це доповів тодішній голова КДБ Ст. Семичастний. Микита Сергійович розпорядився поховати сина Сталіна тихо, в Казані, дозволив повідомити про його смерть родичам.

У листопаді 2002 року його тіло перепоховали у Москві на Троєкуровському кладовищі — без розголосу, без оскаженілою московської преси та пустих балачок політиків…