Вальтер Рейхенау

Фотографія Вальтер Рейхенау (photo Valter Reyhenau)

Valter Reyhenau

  • День народження: 08.10.1884 року
  • Вік: 57 років
  • Місце народження: Карлсруе, Німеччина
  • Дата смерті: 17.01.1942 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Рейхенау (Reichenau) Вальтер фон (16.8.1884, Карлсруе — 17 1.1942), полководець, генерал-фельдмаршал (19.7.1940). Син генерала. У 1902 році вступив в 1-й гвардійський піхотний полк, 18.8.1904 проведений в лейтенанти.

В 1914 закінчив Військову академію. Учасник 1-ї світової війни на Східному фронті, офіцер Генерального штабу. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу та орденом Дому Гогенцоллернів. Після демобілізації армії залишився в рейхсвер, штабний офіцер. З 1.11.1927 командир 5-го батальйону зв’язку (Штутгарт). З осені 1929 начальник штабу інспектора зв’язку З 1.2.1931 начальник штабу 1-ї дивізії і I військового округу (Кенігсберг), командувачем якими був ген. В. фон Бломберг. Восени 1932 познайомився з Л. Гітлером і став активним прихильником нацизму — з кар’єристських міркувань. Незабаром Р. став вважатися головною сполучною ланкою між армією і НСДАП. Коли 30.1.1933 було сформовано уряд Гітлера, Бломберг зайняв пост військового міністра. Уже 1.2 1933 Р. замінив ген. Ф. фон Бредова на посаді начальника Міністерського управління Військового міністерства — його центрального підрозділу, а 1.2.1934 він був проведений в генерал-майори. 12.2.1934 Управління було перетворено в Управління вермахту, а Р. залишився на чолі його Один з творців вермахту. Здійснював але службовий зв’язок між армійським командуванням і керівництвом НСДАП. Користувався безумовною підтримкою Гітлера, який постійно висував його на впливові посади в армії. Один з ініціаторів ліквідації вищого керівництва СА під час «Ночі довгих ножів» 1934, перед яким забезпечив брали в ньому участь частини СС озброєнням Після смерті рейхспрезидента П. фон Гінденбурга і заняття його поста Гітлером, Р. склав текст військової присяги Гітлеру. 1.10.1935 замінений ген. Ст. Кейтелем і отримав призначення командуючим VII армійським корпусом і VII військовим округом (Мюнхен). Як прихильник Гітлера, підтримував його плани війни, R при чищенні начальницького складу 4.2.1938 був самим бажаним для Гітлера кандидатом на пост головнокомандувача сухопутними військами, але проти цього виступили старі офіцери армії. Р. все ж отримав підвищення і став командувачем 4-му командуванням сухопутних військ (Лейпциг), якому підпорядковувалися XIV, XV і XVI корпусу — тобто всі танкові та моторизовані частини Німеччини. Прихильник залізної дисципліни і жорстких заходів але се підтримки. Активно підтримував розвиток танкових військ. У березні 1938 перебували під його командуванням війська окупували Судети, а в березні 1939 — Прагу. У серп. 1939 на базі його штабу сформовано управління 10-ї армії, на чолі якої Р. воював у Польській кампанії. Його армія мала на меті прорвати прикордонні укріплення і взяти Варшаву. Розгромивши польські війська Р. знищив угруповання в Радомьскому котлі і оточив Лодзинскую і Познанську армії. 24 сент. передав керівництво облогою Варшави ген. В. Бласковицу. У той же час Р. виступив з протестом проти дій СС в Польщі. 30.9 1939 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 5.10.1939 армія перейменована в 6-ю. 1.10.1939 проведений в генерал-полковники. Брав участь у Французькій кампанії. Якщо за попереднім планом йому відводилася вирішальна роль, то за планом Манштейна він повинен був рухатися на Брюссель, відтягуючи на себе війська противника. Повністю розгромив голландські та бельгійські війська. У червні 1941 армія перекинута на радянсько-німецький фронт. Брав участь у прориві лінії Сталіна, взяття Києва, Бєлгорода, Харкова, Курська. На підпорядкованій йому території проводив вкрай жорстоку політику по відношенню до місцевого населення, насамперед євреїв. Схвалив масове знищення євреїв частинами СС у Києві. Тісно співпрацював з каральними загонами СС і СД, надавав їм допомогу військами; ввів у дію наказ про комісарів, за яким негайної страти підлягали всі радянські політичні працівники. Всього за час командування Р. армією в районі її дій було знищено близько 1 млн євреїв та ін. мирних громадян. На початку вересня. 1941 виступив з пропозицією створити національні білоруські та українські дивізії. 30.11.1941 замінив генерал-фельдмаршала Г. фон Рундштедта на посаді командувача групою армій «Центр».На наступний день Р. почав відведення військ, поставивши Гітлера перед доконаним фактом. 12.1.1942 у Р. в Полтаві стався інфаркт і 17 січ. його вивезли на літаку в Лейпциг. 11о дорозі літак потрапив в аварію, і Р. отримав важку черепно-мозкову травму. У Лейпциг він був доставлений мертвим.