Сід Дернли

Фотографія Сід Дернли (photo Syd Dernley)

Syd Dernley

  • День народження: 29.12.1920 року
  • Вік: 73 року
  • Дата смерті: 01.11.1994 року
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Сіда Дернли (Syd Dernley) називали ‘останнім британським катом’ також, як і Алберта Пьерпойнта (Albert Pierrepoint), хоча фактично він таким і не був. Насправді це звання належить одночасно двом катам — Гаррі Аллену (Harry Allen) і Роберту Леслі Стюарту (Robert Leslie Stewart).

Дернли був зварником по професії, але, зачитуючись детективними романами, з дитинства мріяв про те, щоб оволодіти ремеслом ката. Одного разу мрія збулася і Міністерством внутрішніх справ Сід був призначений помічником ката. Сталося це в 1949 році, тоді ж і почалася подвійне життя Сіда Дернли. Всього він брав участь у більш ніж 20-ти страт, проведених через повішення, поки в 1954 році його не зняли з цієї посади. Сама ж страта через повішення у Великобританії була скасована лише в 1964-м.

Дернли працював зварювальником на місцевій вугільній шахті і ніхто з його знайомих не знав, чим Сід час від часу займається. Про його другої професії знала дружина, але і з нею він намагався не торкатися цієї теми навіть побіжно. У 1950 році, будучи помічником Пьерпойнта, Дернли повісив Тімоті Еванса (Timothy Evans), засудженого до смерті за вбивство своєї дружини і дочки, але згодом з’ясувалося, що Еванс був невинний і був посмертно виправданий у 1966-му, коли слідство прийшло до висновку, що можливим вбивцею міг бути Джон Крісті (John Christie). Такі висновки були зроблені на основі інших злочинів, учинених аналогічним способом, в яких вгадувався своєрідний «почерк’.

Протягом своєї кар’єри ката Дернли намагався досягти досконалості у своїй справі і, як і багато інших до нього, прагнув скоротити час страти до мінімального — це зводило до мінімуму муки засуджених до смерті. Йому навіть вдалося поставити своєрідний рекорд — відтепер кару займала всього 7 секунд. Вперше цей час було зафіксовано 8 травня 1951 року на страти Джеймса Инглиса (James Inglis) — британського 29-річного вбивці. Тоді Пьерпойнт і його асистент Дернли повісили засудженого швидко і без всяких затримок.

27 квітня 1954 року Міністерство внутрішніх справ усунуло Дернли від обов’язків асистента ката, як визнаного винним в наданні розголосу даних порнографічного змісту. Його засудили до шести місяців в’язниці і наклали штраф у розмірі 50-ти фунтів, плюс 25 фунтів на судові витрати. Дернли стверджував, що не було причини знімати його з посади, але все-таки в нього були здогади, що це сталося через його необережного коментаря про розмір пеніса одного повішеного злочинця в Лондоні, в 1953-м.

Про своє життя Сід Дернли повідав світу в своїх мемуарах ‘Історія ката’ (The Hangman ‘ s Tale: Memoirs of a Public Executioner), які почав писати в 1984-м. Вони були опубліковані в 1989 році і справили великий фурор в читацькому середовищі, викликавши неабиякий інтерес до особистості Дернли. У цій книзі кат згадує засуджених перед стратою — від мужньо дивляться в обличчя смерті до смертельно налякані. Він описує весь той жах, який переслідує кожного ката — коли що-то під час страти йде не так, як заплановано.

За роки, проведені на посаді асистента, Сід Дернли зібрав чимало моторошних ‘сувенірів’. У його спальні, яку його дружина називала ‘кімнатою жаху’, стояли три шибениці у цілком робочому стані. У його колекції також була присутня гільйотина з ‘закривавленим’ лезом, на якій лежав обезголовлений манекен. У цій же кімнаті знаходилася велика колекція різних пам’ятних речей, включаючи око від камери смертника, дерев’яну дошку, на якій зовні в’язниці вивішувалися повідомлення про страти. Тут же була маса друкованих матеріалів, газетних вирізок і статей, смертних вироків, звітів, списки всіх страт, коли-небудь проведених на території Великобританії. Серед усіх цих речей була цікава Нюрнберзька папка, всередині якої були фотографії нацистських військових злочинців, покладених на бетонній плиті після повішення: петлі все ще туго затягнуті навколо шиї, на обличчях — всі ознаки задушення. Вузли на мотузяних петель були зроблені у Великобританії ще багато років тому і такий прояв ‘ремесла’ жахала навіть Сіда Дернли.

Кат визнавав, що був одержимий цією професією і говорив без тіні іронії: «Я зовсім втратив голову’. У 1994 році Дернли був єдиних живим катом у Великобританії, але 1 листопада цього ж року він помер від інфаркту в своєму будинку в Менсфілді (Mansfield).