Сергій Аракчеєв

Фотографія Сергій Аракчеєв (photo Sergey Arakcheev)

Sergey Arakcheev

  • День народження: 06.07.1981 року
  • Вік: 35 років
  • Місце народження: Володимирська область, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Колишній офіцер російської армії, засуджений в 2007 році до 15 років тюремного ув’язнення за вбивство мирних чеченських громадян.

Сергій Володимирович Аракчеєв народився 6 липня 1981 року у Володимирській області. У березні 2002 року Аракчеев закінчив Північно-Кавказький Військово-командний інститут. Йому було присвоєно звання лейтенанта, і в червні того ж року він був відряджений в Грозний у складі інженерно-саперної роти в/ч 3186 другого полку Оперативного призначення окремої дивізії імені Дзержинського (однак згодом у пресі він фігурував як молодший лейтенант). Підрозділ, яким командував Аракчеєв, займався розмінуванням доріг. Лейтенант Аракчеєв особисто знешкодив і знищив більше 25 вибухових пристроїв, був нагороджений медаллю Суворова, медалями «За військову доблесть», «За ратну доблесть».

15 січня 2003 року в районі аеропорту «Північний» (в даний час «Грозний»), розташованого на околиці чеченської столиці, були вбиті троє чеченців, які працювали будівельниками на військових об’єктах — жителі селища Лаха-Варанды Грозненського району Абдулла Джамбеков, Нажмуддин Хасанов і Саїд Янгулбаев (останнього ЗМІ називали водієм будівельної фірми «Кавказ»). У той же день Аракчеєв, а також його товариш по службі, старший лейтенант Євген Худяков, були затримані за підозрою в скоєнні цього злочину.

За даними слідства, розвідгрупа одного з підрозділів Внутрішніх військ МВС Росії під командуванням Аракчеєва і Худякова зупинила автомобіль «Камаз». Євген Худяков вивів будівельників з вантажівки, наказав лягти на землю і розстріляв. Для приховування доказів спецназівці зіштовхнули вантажівки з трупами на узбіччя, після чого облили машину бензином і підпалили. Потім вони зупинили ГАЗ-3110 з пасажирами і затримали водія. Військові відібрали в нього цінні речі (портмоне і золоте кільце, яке при обшуку було знайдено у Худякова) і, простреливши йому ногу, кинули (за іншими даними, Худяков і Аракчеєв доставили водія «Волги» Шаміля Юнусова на територію військової частини, де той був підданий тортурам і побиттю, після чого вивезли за межі частини і залишили пораненого на дорозі).

За ще однією версією, опублікованою «Комерсантом» в 2007 році з посиланням на вирок суду, в той день розвідники, перегородивши дорогу бронетранспортером, зупинили автомобіль «Волга», за кермом якого перебував Юнусов, після чого Худяков наказав водієві і пасажирам вийти з машини, змусив Юнусова сісти в БТР, а сам розстріляв автомашину з автомата. Після цього військові привезли водія «Волги» в розташування своєї частини, де його катували, домагаючись від нього зізнання у співпраці з бойовиками, а потім вивезли за територію і залишили на дорозі. За тією ж версією «Комерсанта», вже після цього підсудні зупинили «КамАЗ», в якому їхали троє мирних жителів, розстріляли їх, а потім, щоб приховати сліди злочину, машину підірвали і спалили. Публікувалися також відомості, що «Волга» і «КамАЗ» були зупинені одночасно. Як повідомляв «Комерсант», під час вчинення злочину члени розвідгрупи перебували в стані алкогольного сп’яніння.

Офіцерам були пред’явлені звинувачення в умисному вбивстві, перевищенні службових повноважень та розбійному нападі. 26 січня 2004 року Північно-Кавказький окружний військовий суд розпочав попередні слухання у цій справі. 11 лютого 2004 року почалися основні слухання, в ході яких обвинувачені вимагали розгляду справи судом присяжних. Згодом на суді з участю присяжних Худяков і Аракчеєв заявили про свою невинність, а їх підлеглі — солдати, які стали свідками розправи, від свідчень, даних на попередньому слідстві, відмовилися, заявивши, що їх змусили обмовити обвинувачених. Проте в червні того ж року колишній підлеглий офіцерів снайпер Денис Мілов дав свідчення проти офіцерів: його словами, командування змушувало солдатів підтримувати версію про невинність Худякова і Аракчеєва. Тим не менш, 29 червня 2004 року підсудні були виправдані судом присяжних, не побачили в розстрілі трьох чеченців «події злочину», і звільнені в залі суду.

Однак незабаром після цього, у листопаді того ж 2004 року військова колегія Верховного суду РФ скасувала виправдувальний вирок, пояснивши своє рішення порушеннями у відборі присяжних, і направила справу на повторний розгляд. Другий процес у справі почався в січні 2005 року – він також відбувся в Північно-Кавказькому окружному військовому суді. В оповіданні про судових дебатах «Комерсант» зазначав, що захист наполягав на невинності обвинувачених: за її відомостями, балістична експертиза, дослідивши всі автомати «Вал» в підрозділі розвідників, не встановила, з якого конкретно зброї були вбиті чеченці. Крім того, адвокати вказували, що Аракчеєва і Худякова на місці злочину взагалі не було – перший нібито знаходився на виконанні бойового завдання в іншому районі, а другий прибув в частину значно пізніше наслідком зазначеного терміну вбивства. Сам Аракчеєв в інтерв’ю газеті «Південний репортер» також стверджував, що на місці злочину його не було, і заявляв, що про звинувачення в свою адресу дізнався лише через два місяці після події, коли вже повернувся в Москву.

У жовтні 2006 року Худяков і Аракчеєв знову були виправдані за всіма пунктами пред’явленого їм обвинувачення. Потерпілим у задоволенні компенсації моральної шкоди було відмовлено. У тому ж році Верховний суд знову скасував вирок і відправив справу на третє розгляд, після чого Худяков і Аракчеєв були арештовані, щоб виключити тиск з їх боку на свідків. Проте менш ніж через два місяці після арешту, в лютому 2007 року Військова колегія Верховного суду Росії скасувала рішення Північно-Кавказького військового суду про укладення Аракчеєва і Худякова під варту, вибравши для них в якості запобіжного заходу підписку про невиїзд. Напередодні винесення цього рішення до Верховного суду клопотання про особисте поручительство за офіцерів направили ряд депутатів Державної Думи, в тому числі колишній лідер партії «Батьківщина» (у майбутньому — представник Росії в НАТО Дмитро Рогозін.

Слухання у справі почалися в 2007 році (у 2006-му вони були відкладені, так як Аракчеєв зламав ногу і перебував на лікуванні в госпіталі). У березні 2007 року Рогозін став громадським захисником офіцерів. Виступаючи на суді, він заявив, що вбивство чеченців, інкримінований військовим, вчинили бойовики, що мали намір скомпрометувати російські збройні сили під час візиту в Чечню делегації ПАРЄ, і просив повністю виправдати підсудних. Однак суд з доводами захисту не погодився і в грудні 2007 року визнав офіцерів винними в умисному вбивстві, вчиненому у стані алкогольного сп’яніння. При цьому суд виправдав Худякова і Аракчеєва за такими статтями КК, як «розбій», «викрадення документів» і «перевищення посадових повноважень» з формулюванням «за відсутністю складу злочину». Аракчеєв був засуджений до 15 років тюремного ув’язнення, а Худяков, не з’явився на процес, отримав термін 17 років і в січні 2008 року був оголошений у розшук. Обидва офіцери були позбавлені військових звань. Повідомлялося, що вони будуть відбувати термін в колонії суворого режиму.

Адвокати підсудних подали касаційну скаргу до Верховного суду РФ. Розгляд скарги військовою колегією Верховного суду було призначено на 28 липня, проте потім було відкладено у зв’язку з необхідністю ознайомлення з додатковими аргументами захисту. РИА «Росбалт» повідомляв, що Аракчеєв, що міститься в ростовському СІЗО, в черговий раз зажадав скасування вироку з поверненням собі військового звання і всіх державних нагород. Варіант подачі прохання про помилування Аракчеєв рішуче відкинув, наполягаючи на своїй невинуватості. 28 серпня 2008 року розглянув справу Верховний суд РФ залишив у силі вирок Аракчеєву і Худякова.

У пресі згадувалася наречена Аракчеєва Людмила — вони познайомилися в 2004 році, через тиждень після першого виправдувального вердикту присяжних.