Павло Ренненкампф

Фотографія Павло Ренненкампф (photo Pavel Rennenkampf)

Pavel Rennenkampf

  • День народження: 17.04.1854 року
  • Вік: 63 роки
  • Дата смерті: 01.04.1918 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Російський генерал, кавалер ордена Св. Георгія 4-го ступеня, кавалер ордена Св. Станіслава 1-го ступеня з мечами.

Павло Карлович фон Ренненкампф (ньому. Paul von Rennenkampf)(17 (29) квітня 1854, замок Панкуль, поблизу Ревеля — 1 квітня 1918, Таганрог) — російський генерал, кавалер ордена Св. Георгія 4-го ступеня, кавалер ордена Св. Станіслава 1-го ступеня з мечами.

Син естляндськой дворянина німецького походження Карла Густава Ренненкампфа (1813—1871) з роду Реннекампфов. Закінчив Гельсингфорсское піхотне юнкерське училище у 1873. Почав службу в 5-му уланському Литовському полку. У 1882 році закінчив Миколаївську Академію Генерального Штабу по першому розряду. З 24 листопада 1882 по 25 серпня 1884 — обер-офіцер для доручень при штабі 14-го армійського корпусу. З 25 вересня 1886 перебував у розпорядженні начальника штабу Варшавського військового округу, з 2 листопада 1886 складався для доручень при штабі Київського військового округу, з 13 березня 1888 — старший ад’ютант військового штабу війська Донського. З 31 жовтня 1889 штаб-офіцер для особливих доручень при штабі 2-го армійського корпусу, з 26 березня 1890 начальник штабу Осовецкой фортеці. Полковник (1890). У квітні-жовтні 1892 складався при 41-му драгунському Ямбурзькому полку. З 26 березня 1891 начальник штабу 14-ї кавалерійської дивізії. З 12 грудня 1895 командир 36-го драгунського Охтирського полку. З 25 листопада 1899 начальник штабу військ Забайкальської області. В чині генерал-майора брав участь у придушенні боксерського повстання в Китаї 1900-1901), за бойові заслуги нагороджений орденом Св. Георгія 4-го і 3-го ступенів. У російсько-японську війну командував Забайкальської козачої дивізією. Піддавався критиці за дії у північно-східній частині Кореї. Після битви при Мукдені відбувся особистий конфлікт між Реннекампфом і ген. Самсоновым, причому справа дійшла до обміну ударами.

В 1905-07 командував загоном, з яким, слідуючи на поїзді, відновив повідомлення Маньчжурської армії з Західного Сибіром, перерване революційним рухом у Східній Сибіру («Читинська республіка»),придушивши революційні виступи в смузі залізниці. Рішучі дії Ренненкампфа відновили його репутацію в уряді і він отримав призначення начальником штабу Віленського військового округу.

В початковий період Першої світової війни Реннекампф отримав командування 1-ї армії Північно-Західного фронту під час Східно-Прусської операції. Його дії в битві біля Танненберга, особливо погана координація дій з 2-ї армії (командуючий – ген. Самсонов) викликали різку критику командувача операцією генерала Жилінського аж до спроби відсторонення Ренненкмпфа від посади. Ренненкампф, ігноруючи наказ Ставки, не прийшов на допомогу армії Самсонова, в результаті чого вона була оточена і розбита, а Самсонов загинув.

Частиною істориків це пояснювалося особистою неприязню німця Ренненкампфа до російської Самсонову з часів російсько-японської війни, аж до рукоприкладства на мукденському вокзалі в 1905 році.

Після другої невдачі під час Лодзинської операції (військам 1-ї армії Ренненкампфа не вдалося зупинити прориваються з оточення німецьку ударну групу) відсторонений від командування армією. Звільнений у відставку 6 жовтня 1915 року.

Після Лютневої революції був арештований і поміщений в Петропавловську фортецю. Перебував під слідством Надзвичайної слідчої комісії.

Звільнений після жовтневого перевороту і поїхав р. в Таганрог. При захоплення міста більшовиками ховався під ім’ям грецького підданого Мандусакиса. Був розкритий і отримав пропозицію вступити на службу в Червону Армію. Ренненкампф відмовився, був заарештований і за особистою вказівкою Ст. А. Антонова-Овсієнко страчений. В ніч на 1 квітня 1918 р. було вивезено за місто і розстріляний у Балтійської залізничної гілки (в 2 км від Балтійського заводу)[1].

Колекція предметів китайського мистецтва, зібрана Ренненкампфом під час придушення Боксерського повстання, в даний час знаходиться в краєзнавчому музеї Таганрога.