Панфілов Олексій

Фотографія Олексій Панфілов (photo Aleksey Panfilov)

Aleksey Panfilov

  • День народження: 17.05.1898 року
  • Вік: 68 років
  • Місце народження: Казань, Росія
  • Дата смерті: 18.05.1966 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

За вміле керування військами корпусу і проявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року гвардії генерал-лейтенанта танкових військ Панфілову Олексію Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8003).

Народився 17 травня 1898 року в Казані в сім’ї залізничного службовця. Закінчив вище гірниче училище. Працював на Казанської залізниці.

У Червоній Армії з 1918 року. Вступив у ВКП(б) у 1918 році. Учасник Громадянської війни на Східному фронті. Був комісаром повіту, кавалерійського полку, окремої бригади. В 1928-1931 роках — помічник прокурора 18-го стрілецького корпусу, відділу військової прокуратури Ленінградського військового округу. У 1926 році закінчив Курси удосконалення вищого начскладу, а в 1937 році — Військову академію механізації і моторизації РСЧА імені В. В. Сталіна.

Брав участь у боях біля озера Хасан (29 липня — 11 серпня 1938 року), де командував 2-ю механізованою бригадою 39-го стрілецького корпусу 1-ї Приморської армії Червонопрапорного Далекосхідного фронту.

З 1939 року Панфілов — помічник начальника Автобронетанкового управління РСЧА. Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 4 червня 1940 року йому присвоєно військове звання «генерал-майор танкових військ».

В 1940-1941 роках (до серпня 1941 року генерал-майор танкових військ Панфілов А. П. — заступник начальника, а з жовтня 1941 року — начальник Головного Розвідувального управління Генерального штабу РККА, будучи одночасно уповноваженим з формування польської армії Андерса. Але після того як в серпні 1942 року армія Андерса покинула СРСР, відмовившись воювати в лавах РСЧА, А. П. Панфілов втратив посаду начальника управління.

На фронтах Великої Вітчизняної війни с1942 року, заступник командуючого 3-ю та 5-ю танковими арміями, командир 6-го гвардійського і 10-го танкових корпусів.

З 11 серпня 1944 року і до переможного закінчення війни А. П. Панфілов, якого 11 березня 1944 року присвоєно військове звання «генерал-лейтенант танкових військ», командує 3-м гвардійським танковим корпусом.

Командир 3-го гвардійського танкового корпусу (2-й Білоруський фронт) гвардії генерал-лейтенант танкових військ Панфілов А. П. відзначився в Східно-Померанський операції. Очолюваний ним корпус, взаємодіючи з іншими військами фронту, 25 лютого — 30 березня 1945 року з боями пройшов близько чотирьохсот кілометрів, блокував і розгромив у районі Гдиня — Данциг залишки 2-ї німецької армії.

За вміле керування військами корпусу і проявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року гвардії генерал-лейтенанта танкових військ Панфілову Олексію Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8003).

Після війни А. П. Панфілов командував 3-ю гвардійською танковою дивізією. У 1954 році він закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу. Працював начальником факультету Військової академії бронетанкових військ, старшим викладачем Військової академії Генерального штабу. З 1959 року генерал-лейтенант танкових військ Панфілов А. П. — в запасі. Жив у Москві, де й помер 18 травня 1966 року. Похований на Новодівичому кладовищі.