Оскар Дірлеванґер

Фотографія Оскар Дірлеванґер (photo Oskar Dirlewanger)

Oskar Dirlewanger

  • День народження: 26.09.1895 року
  • Вік: 49 років
  • Місце народження: Вюрцбург, Німеччина
  • Дата смерті: 05.06.1945 року
  • Громадянство: Німеччина
  • Оригінальне ім’я: Оскар Пауль Дірлеванґер
  • Original name: Oskar Paul Dirlewanger

Біографія

Історія дивізії «Дірлеванґер» починається 15 червня 1940 року, коли була сформированна Браконьєрська команда Ораниенбург (Wilddiebkommando Oraniеnburg ). Чисельність команди на 1 липня 1940 склала 84 людини відібраних з найбільш здібних добровольців. А на 1 вересня 1940 чисельність команди становила 300 осіб, поповнюючись головним чином за рахунок в’язнів концтаборів, які проміняли життя за колючим дротом на військову службу.

Доктор Оскар Дірлеванґер народився 26 вересня 1895 р. в Вюрцбурзі. Він славився як освічений, надзвичайно хоробра людина, але мав ряд серйозних недоліків, які унеможливлювали його життя в нормальному суспільстві. Першу світову Дірлеванґер закінчив в офіцерському званні кавалером ордена Залізного хреста обох класів, а після війни продовжував службу в різних підрозділах Добровольчого корпусу, але вже в якості солдата. Коли в Європі встановився мир, Дірлеванґер закінчив університетську освіту отримавши докторський ступінь з філософії. Він приєднався до НСДАП в 1923 році, але згодом виключений. Другий раз він вступив в НСДАП роком пізніше, і отримав партійний значок за номером 1.098.716.

Вперше неспокійна особистість Дірлеванґера привернула до себе увагу в 1934 р., коли він був звинувачений у спробі згвалтування, після чого він назавжди був позбавлений права викладацької роботи. Дірлеванґер провів два роки у в’язниці, і незабаром звільнившись, знову відправився в ув’язнення за схожим звинуваченням. Пізніше, перебуваючи вже в концентраційному таборі, він зв’язався зі своїм старим другом по Добровольчому корпусу Готлобом Бергером (Gottlob Berger), який у цей час тісно співпрацював з Гіммлером в СС. Бергер вирішив зробити все можливе для Дірлеванґера, незважаючи на два звинувачення в насильстві і все зростаючу репутацію алкоголіка. Бергер домігся призначення Дилевангера в Легіон Кондор в Іспанії. За час служби Дірлеванґер був тричі поранений і повернувся в Німеччину у 1939. Після його повернення з Іспанії за ініціативою Бергера була скликана комісія з офіцерів резерву аллгемайне-СС для вирішення подальшої долі Дірлеванґера. На думку Бергера, Дірлеванґер міг тримати себе в руках лише на військовій службі, Бергер також запропонував використовувати військову службу для реабілітації злочинців, починаючи з браконьєрів. Він вважав, що з цих людей можна зробити хороших солдатів, в першу чергу тому, що у них вже були навички в поводженні зі зброєю і досвід дій в лісистій місцевості. В результаті їх планувалося підготувати як підрозділ для боротьби з партизанами.

Історія дивізії «Дірлеванґер» починається 15 червня 1940 року, коли була сформированна Браконьєрська команда Ораниенбург (Wilddiebkommando Oraniеnburg ). Чисельність команди на 1 липня 1940 склала 84 людини відібраних з найбільш здібних добровольців. А на 1 вересня 1940 чисельність команди становила 300 осіб, поповнюючись головним чином за рахунок в’язнів концтаборів, які проміняли життя за колючим дротом на військову службу.

Незабаром команда була переформована в зондербатальон СС Дірлеванґер (SS-Sonder Bataillon Dirlewanger). Батальйон передислоковується в Польщі для боротьби з партизанами, перебуваючи у прямому підпорядкуванні рейхсфюреру СС Генріху Гіммлеру. Іноді батальйон виконує накази командувача поліцейськими силами і СС у Польщі Фрідріха — Вільгельма Крюгера (Friedrich-Wilhelm Krueger), але між Дирлевангером і Крюгером часто виникали суперечки щодо повноважності наказів останнього, і батальйон було вирішено прибрати з Польщі. У лютому 1942 батальйон прибуває в Білорусію.

29 січня 1942 р. батальйон отримав дозвіл на набір іноземних добровольців на окупованих територіях. 29.08.1942 Гітлер затвердив розширення підрозділу до двох батальйонів. Поповнення полягало в основ

ном з росіян і українців, а також німецьких військовослужбовців, які вчинили якесь правопорушення. Використання останнього джерела для поповнення батальйону було одобренно 15 жовтня 1942 р. До служби в батальйоні залучали військовослужбовців усіх родів військ вермахту, люфтваффе і ваффен-СС, які вчинили правопорушення у цивільному житті класифікувалися б як кримінал. Військовослужбовці, т. зв. «SB-soldaten», які вчинили чисто військові правопорушення (сон на посту, невиконання наказу тощо) до служби в батальйоні не залучалися. Служба у батальйоні Дірлеванґера розглядалася як виправна міра, і після достатньої реабілітації військовослужбовець повертався до попереднього місця служби.

У 1942 р. батальйон бере участь у ряді антипартизанських операцій: у липні операція «Адлер» під прямим керівництвом Еріха фон дем Бах — Зелевски (Erich von dem Bach-Zelewski), командувача військами СС і поліції в центральній Росії; у жовтні в операції «Регата»; спільно з 36 охоронним полком (36.Sicherungs-Regiment) в операції «Карлсбад»; у листопаді спільно з 1 моторизованій піхотної бригадою СС (1.SS-Infanterie-Brigade (mot.) в операції «Фріда». До січня 1942 р. розмір батальйону досягає 320 осіб, у розпорядженні батальйону є 2 протитанкові гармати, 11 вантажівок, 22 кулемета і 5 мінометів.

Дірлеванґер так і не отримав II батальйон до лютого 1943 р. До цього часу розмір першого батальйону досяг вже 700 осіб , 300 з яких було радянськими громадянами. Приблизно в той же час батальйон отримує право на носіння знаків відмінностей і на носіння петлиць зі своєю символікою — дві гвинтівки, схрещені над ручною гранатою. Це було першим кроком на шляху вступу в Ваффен-СС.

У Німеччині ніколи не було достатньої кількості браконьєрів, але до служби було вирішено залучати і не браконьєрів. Навесні 1943 можливість для добровільного вступу в батальйон була надана всім засудженим. До травня 1943 був сформований II батальйон чисельністю до 500 чоловік. Після з’єднання двох батальйонів підрозділ перейменовується в зондерполк СС «Дірлеванґер» (SS-Sonder Regiment Dirlewanger).

Полк бере активну участь в антипартизанських операціях, в ході яких Дірлеванґер був кілька разів поранений. Найчастіше він особисто вів своїх солдатів у бій, покладаючи планування операцій на свого Ia офіцера, оберштурмбанфюрера Курта Вейссе. 24 травня 1942 року Дірлеванґер отримує защіпку до Залізного хреста 2 класу, а 16 вересня 1942 і до хреста 1 класу. У серпні 1943 р. полк бере участь у боях біля озера Пелик, втрати в період з лютого по кінець серпня 1943 склали близько 300 осіб. 5 грудня 1943 Дірлеванґер представлений до однієї з вищих нагород Рейху — Німецьким хрестом у золоте, як визнання його заслуг за попередні місяці. У серпні 1943 приймається рішення про розширення полку до 3 батальйонів. Але до реорганізації полк потрапляє на лінію фронту, де бере участь у боях у складі груп армій «Центр» і «Північ», починаючи з 14 листопада. Підрозділ призначений для антипартизанських дій, і не має досвіду дій на передовій несе серйозні втрати: на 30 грудня 1943 р. в строю залишалося 259 осіб. Сотні в’язнів концтаборів і військові ув’язнені повинні були поповнити полк: на 19 лютого 1944

р. в полку значиться 1200 осіб. Радянські громадяни більше на службу не залучалися, і в майбутньому передбачалося використовувати тільки в’язнів концтаборів і військових правопорушників. В останньому поповненні серед звичайних засуджених з’явилися й політичні.

Антипартизанські операції в Білорусії зменшили чисельність полку до 971 людини на 30 червня 1944 р. В червні 1944 починається операція «Багратіон» — наступ радянської армії проти групи армій «Центр». Значна частина групи армій «Центр» була знищена, а її залишки безладно відступали в Польщу. Полк Дірлеванґера взяв участь у кількох арьергардных боях і відступив до Польщі без особливих втрат. З 5 серпня 1944 полк бере участь у придушенні повстання у Варшаві, у складі поліцейської бригади підпорядкованої групенфюреру СС Хейнцу Рейнфарту (Heinz Reinfarth). 15 серпня 1944 р. Оскар Дірлеванґер отримує звання оберфюрер СС резерву. Рейнфарт був сильно вражений хоробрістю Дірлеванґера і рекомендував його до нагородження Лицарським хрестом (нагорода була отримана 30 вересня 1944 р.). Також Дірлеванґер нагороджений знаком за поранення в золоті, т. к. у Варшаві він отримує одинадцяте поранення за свою кар’єру. Після придушення повстання в строю залишається 648 осіб…

Полк був збільшений а потім реорганізовано у 2 зондербригаду СС Дірлеванґер (2.SS-Sonderbrigade Direlewanger), в перших числах жовтня перейменовану в 2-у штурмову бригаду СС Дірлеванґер (2.SS-Sturmbrigade Dirlewanger) чисельністю близько 4000 чоловік, 200 з яких становили браконьєри, 600 засуджені з поліції і ваффен-СС, 2000 — засуджені з люфтваффе і вермахту і 1200 — звичайні кримінальники і політичні в’язні. Деяку частину добровольців складали комуністи і соціалісти, в’язні концтаборів, які сподівалися потім дезертирувати і приєднатися до Червоної Армії.

Між 16 і 30 жовтня бригада приймає участь у придушенні повстання в Словаччині. В кінці 1944 в бригаду приходить бригадефюрер СС і кавалер Німецького Хреста в золоті Фріц Шмедес (Fritz Schmedes), який до цього командував 4 поліцейської панцергренадерской дивізією СС (4.SS-Polizei-Panzergrenadier-Division) і 12 грудня 1944 р. був усунений від командування Гіммлером за відмову виконувати безглуздий наказ. Гіммлер мав намір піднести покарання Шмедеса як урок іншим командирам. У бригаді Шмедесу була відведена роль тактичного офіцера. До складу бригади входили два полки: 72 гренадерський полк під командуванням оберштурмбанфюрера СС Еріха Бухмана (Erich Buchmann) і 73 гренадерський полк під командуванням штурмбанфюрера СС Евальда Елерса (Ewald Ehlers), що включали по два батальйони кожен, (спочатку в кожен полк входило по три батальйони, але втрати і дезертирство швидко зменшили кількість людей), і дві артилерійські батареї підтримки. З 14 по 29 грудня 1944 р. бригада б’ється в Угорщині. Два батальйони, сформовані з колишніх армійських офіцерів під командуванням капітана Отто Хафнера (Otto Hafner), зарекомендували себе добре, інший батальйон, де значну частину становили комуністи розвалився, багато солдати дезертирували. Після двотижневого перебування на передовій бригада відводитися в Словаччину для переформування. Незабаром від цивільного населення, де була розміщена бригада, стали поступатьжалобы на людей Дірлеванґера у зв’язку з випадками грабежів та насильства. Деяких солдатів доводилося утримувати під замком під озброєною охороною через їх ненадійність.

На початку лютого 1945 р. бригада повернулася на фронт за загрозливого становища на річці Одер у Сілезії. Бригаду передбачалося розширити до розмірів дивізії, але перед цим бригада бере участь в боях під Губеном. Наказ про реорганізації бригади в дивізію вчинив 14 лютого 1945 р.. Днем пізніше Дірлеванґер особисто очолив контратаку і був поранений дванадцятий раз. Він більше ніколи не повертався в дивізію, командування прийняв Шмедес і залишався на цій посаді до кінця війни.

XXXVI. Waffen Grenadier Division der SS «Dirlewanger»

Статус дивізії присвоєно: 14.02.1945

Чисельний склад: близько 6000 чоловік

Склад: Німці, росіяни, українці.

Командири: оберфюрер СС Оскар Дірлеванґер

бригадефюрер СС Фріц Шмедес

Організація:

72 гренадерський полк СС

73 гренадерський полк СС

Танковий батальйон

687 саперна бригада (вермахт)

1244 гренадерський полк

частини 681 протитанкового батальйону

Для збільшення бригади до розміру дивізії нових підрозділів створено не було. Натомість бригаді були додані деякі армійські частини : 1244 гренадерський полк (1244.Grenadier-Regiment), 681 протитанковий батальйон (681.Panzerjaeger-Abteilung), танковий батальйон з 28 самохідними гарматами (Panzer Abteilung Stahnsdorf) і 687 саперна бригада (687.Pioneer-Brigade). Також в бригаду увійшли деякі колишні курсанти Брауншвейгського училища СС, які проходили службу у 1 парашутно-танкової дивізії «Герман Герінг» (1.Fallschirm-Panzer-Division Hermann Goering).Частина добровольців була набрана в концетрационных таборах , навіть з евакуйованого Аушвіца, де досі тривала підготовка до служби в дивізії Дірлеванґера.

Фронт в Сілезії був прорваний 16 березня 1945 р. після початку наступу радянських військ і дивізія почала відступ на північний схід у теж час. Дезертирство приймало все більші масштаби — Шмедес і його штаб-квартира зробили спробу реорганізувати дивізію 25 квітня, але виявили, що дивізія практично повністю розвалилася: приміром, у 73 полку у Елерса залишалося лише 36 осіб.

Останній збір командування дивізії відбувся 29 квітня — але стан справ тільки погіршився. Шмедес відвів окремі елементи за Ельбу і 3 травня 1945 р. здався американцям. Ті, хто залишився з військових і цивільного персоналу і було взято в полон радянськими військами були розстріляні. Шмедес і Бухман ніколи не притягувалися до кримінальної відповідальності — вони жили відкрито після звільнення з табору для військовополонених. Вейссе здався в полон англійцям з документами рядового вермахту. Він втік з табору військовополонених 5 березня 1946 р. і зник назавжди.

Оскар Дірлеванґер перебував на лікуванні в госпіталі в р. Альтхаузен, Баварія. 1 червня 1945 польські солдати зі складу французького окупаційного корпусу доставили Дірлеванґера в міську в’язницю. Дірлеванґер помер від побоїв у ніч з 4 на 5 червня. Обставини його смерті довгий час не були відомі, і раз у раз виникали чутки про те, що його бачили в різних частинах світу. У 1960 р. була виявлена його могила а останки ідентифіковані, що і поклало край чуткам про зустрічі з ним.