Олексій Берест

Фотографія Олексій Берест (photo Aleksey Berest)

Aleksey Berest

  • День народження: 08.03.1921 року
  • Вік: 49 років
  • Дата смерті: 03.11.1970 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

У Центральному музеї Збройних сил Росії серед прапорів всіх армій і фашистських штандартів підноситься вітрина з Прапором Перемоги. Будь-який підручник скаже, хто його жолкевський ставив на купол Рейхстагу в травні 45-го — Єгоров і Кантарія. Але їх було троє. Очолював групу лейтенант Олексій Берест. Ім’я його довгі роки старанно вымарывалось з історії.

30 КВІТНЯ 1945 року. Берлін в руїнах, усюди пожежі. У 3-ї ударної армії, яка наступала на центр міста, завбачливо зроблено 9 прапорів — за кількістю дивізій: та, що прорветься першої, підніме прапор на Рейхстаг. Однак перед Рейхстагом — триста метрів простреливаемой площі, і добровольці, гинуть один за іншим…

Батальйон капітана Неустроєва 150-ї стрілецької дивізії підібрався ближче всіх. Очолити групу і забезпечити встановлення прапора доручено богатирю під два метри ростом, надійному людині, замполітові Бересту. Після трьох атак група проривається до входу. І в 14.30 прапор № 5 майорить на центральній колоні.

Але всім зрозуміло: прапор на даху і прапор біля входу — не одне і те ж

УВЕЧЕРІ того ж дня Берест, Єгоров і Кантарія з автоматниками пробиваються всередину будівлі. Це схоже на самогубство: весь Рейхстаг напханий елітними німецькими загонами.

На другому поверсі їх зустрічають кулеметними чергами. Берест відстрілюється, стоячи за статуєю Вільгельма, а випустивши з пістолета всі патрони, не роздумуючи… відриває залізну руку кайзера і, розмахнувшись, кидає в центр площад

ки. Німці взяли імператорський кулак за гранату. Кількох миттєвостей замішання вистачило Бересту, щоб перезарядити зброю. В ході бою руйнується частина гвинтових сходів, але Берест знаходить вихід — утворює «живі сходинки»: на плечі йому стає Кантарія, зверху — Єгоров. На розбиту дах Берест вибрався першим, а потім вже втягнув прапороносців. О 21.50 на фронтоні гітлерівського парламенту заколыхалось яскраво-червоне Знамено Перемоги. Воно було намертво прив’язана солдатськими ременями до бронзової нозі кайзерівської коні.

Через півгодини Німеччина капітулювала

АЛЕ ЗАМПОЛІТ Берест зіграв ще одну важливу роль у закінченні війни. По суті, він поставив у ній крапку. У короткій автобіографії він напише про це всього одну суху фразу: «Також обстановка зажадала переодягнутися у форму полковника і вести переговори з німецьким командуванням».

Увінчати прапором Рейхстаг було ще півсправи. Засівши в підвалах, есесівці відстрілювалися. Нарешті в 4 ранку викинули білий прапор, але поставили умову: вести переговори повинен генерал або полковник. А в облозі — нікого вище капітана, та итот щуплий, непереконливий. Послали Береста — кого ж ще? Впевнений, грізний велетень найкраще підходив на роль «головного». Капітан теж пішов «ад’ютантом».

Болісні переговори тривали близько трьох годин: німці тягнули час, очікуючи на підкріплення. Зрештою Берест сказав жорстко: «Якщо через 20 хвилин не здастеся, ми почнемо штурм». Повільно розвернувся і вийшов. Скільки мужності потрібно було, щоб йти так спокійно, знаючи, що ти відкрита мішень!

У спину парламентарям вистрілили: куля пробила Бересту кашкет.

Через рік був оприлюднений Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерському і сержантському складу, водрузившему Прапор Перемоги над Рейхстагом. Названі 5 осіб. Береста серед них немає. Його нагорода — орден Червоного Прапора.

3 листопада 1970 року. На пероні повно народу, але високий чоловік з п’ятирічним малюком мимоволі виділяється серед всіх. Оглушливо свистнула, підходячи, електричка. Раптом крик: «Дитина на рейках!» Про себе не подумав тільки один. Берест. Кинувши онука, кинувся під колеса, відштовхнув з шляхів дівчинку. Локомотив вдарив могутнє тіло з такою силою, що його відкинуло далеко на перон.

Він помер, трохи не доживши до світанку. Йому було 49 років.

Чому Бересту не дають звання Героя?

Найпопулярніша версія — неприязнь маршала Жукова до политрукам. Мовляв, саме він, скривившись, викреслив з нагородного листа ідеологічного працівника.

— Все простіше, — вважає Тетяна Андреенкова, завмузеем заводу «Ростсільмаш», що зберігає всі матеріали про Бересті. — Він не кланявся перед начальством.

«В той час потрібні були слухняні герої», — помітить пізніше його дочка. Берест був «непростим».

Перше прохання від фронтовиків — відновити історичну справедливість — було подано до 28-ї річниці Перемоги, а останнє — в цьому році. З тих пір не раз змінився уряд, але відповідь не змінюється: за один і той же подвиг двічі не нагороджують.

P. S. Зараз всерйоз вирішується питання про посмертне присвоєння Олексію Бересту звання Героя України (родом він із Сумщини). Хочуть перепоховати його прах на Пагорбі Слави у Києві: у Ростові-на-Дону могила Береста — на закритому, напівзанедбане кладовищі.