Олександр Земков

Фотографія Олександр Земков (photo Aleksandr Zemkov)

Aleksandr Zemkov

  • День народження: 11.03.1918 року
  • Вік: 66 років
  • Місце народження: п. Трусово, Астрахань, Росія
  • Дата смерті: 09.11.1984 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» Олександру Федоровичу Земкову присвоєно 24 березня 1945 року за доблесть і мужність, проявлені в боях за визволення Севастополя.

Олександр Федорович Земков, гвардії лейтенант, командир саперного взводу 70-го гвардійського стрілецького полку 24-ї гвардійської стрілецької дивізії. Народився 11 березня 1918 р. в Астрахані. Російська. Закінчив середню школу і військово-політичне училище. В Радянській Армії знаходився в 1938-1940 і 1941-1945 роках. У серпні 1939 року брав участь у боях з японцями в районі Халхін-Гола. Напередодні війни працював комбайнером в радгоспі «Динамо».

У роки Великої Вітчизняної війни воював з фашистами на Західному, Північно-Кавказькому, 4 і 3-му Українських Фронтах. Брав Участь в оборонних операціях першого періоду воїни, звільнення Кавказу, України. Криму, Угорщини і Австрії. Важко поранений у 1942 році під Новоросійськом і в 1944 році — в Криму. За бойові заслуги нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Відня» та двома іншими медалями.

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» Олександру Федоровичу Земкову присвоєно 24 березня 1945 року за доблесть і мужність, проявлені в боях за визволення Севастополя.

Після війни А. Ф. Земков працював стекловаром на Хватовском скляному заводі в Саратові. Був ударником комуністичної праці.

Розгромивши ворога на Мекензієвих горах, війська 2-ї гвардійської армії вранці 9 травня вийшли до Північної бухти. На її південному березі оборонявся супротивник. Наші частини почали готуватися до форсування бухти і звільненню міста російської слави Севастополя.

Лейтенант Земков отримав завдання з групою бійців переправитися на південний берег бухти, зав’язати бій, відтягнути на себе сили противника і тим самим полегшити наступ полку по узбережжю в бік вокзалу.

В шість годин ранку Земков з п’ятьма бійцями-добровольцями поплив човном до протилежного берега. Противник, помітивши десантників, відкрив вогонь з кулемета. На допомогу нашим воїнам прийшли артилеристи, пильно спостерігаючи за противником. Влучними пострілами вони накрили ворожий кулемет. Незабаром човен уткнулась в кам’янисту мілину, і бійці зійшли на берег. Зорієнтувавшись в обстановці, Земков послав двох бійців у вагон зліва, двох — у вагон праворуч, а сам з кулеметником заліг посередині.

Гітлерівці помітили десантників і з прилеглої до залізниці висоти відкрили сильний вогонь з усіх видів зброї. Свинцева злива тривав чверть години. Вважаючи, що вже нікого з радянських воїнів не залишилося в живих, фашисти пішли в атаку. Наші мовчали, але як тільки вороги наблизилися, заговорив «максим», дрібно зацокотіли автомати. Вистилаючи косогор трупами гітлерівці відійшли.

Незабаром супротивник зробив ще одну спробу знищити групу Земкова. Не домігшись успіху і на цей раз, гітлерівці підкинули в район бою 75-міліметрову гармату і, відкривши з неї вогонь, півкільцем обклали радянських воїнів. Стійко і мужньо захищалися Земков і його товариші. Перед крихітним плацдармом валялися десятки ворожих трупів.Тільки один Земков знищив 27 гітлерівців.

Під час бою ворожий снаряд розірвався поруч з командиром групи. Осколок розсік ліву брову Земкова, пошкодив череп. Кров залила обличчя, лейтенант втратив свідомість. Бійці віднесли його в укриття, нашвидку перев’язали рану і тут же кинулися відбивати озвірілих фашистів. Земков прийшов в себе. Поранений Соценко доповів йому, що гранати і патрони закінчуються. Піднявшись на ноги, Земков з гранатами в руках кинувся на фашистів. Його приклад наслідували залишилися в живих бійці. З різних сторін по ним хльоснули черзі фашистських автоматів…

В полку Земкова вважали загиблим. А герой був живий. Зраненого втратив свідомість воїна гітлерівці спочатку прийняли за свого солдата і на катері відвезли в румунський порт Констанцу. Так Земков опинився в полоні. Ледь оговтавшись, він втік з табору і до кінця війни воював у складі військ 3-го Українського фронту. Про свою високу нагороду герой дізнався вже після війни.