Олександр Солодов

Фотографія Олександр Солодов (photo Alexander Solodov)

Alexander Solodov

  • День народження: 20.08.1919 року
  • Вік: 64 роки
  • Місце народження: Новочеркаськ, Ростов, Росія
  • Дата смерті: 06.04.1984 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Генерал-лейтенант (1975), заступник начальника академії з навчальної та наукової роботи (4.12.1962 – 11.04.1984), доктор технічних наук (1958), професор (1960), заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1970), лауреат Державної премії СРСР (1981).

Народився 22.08.1919, р. Новочеркаськ Ростовської обл. У Радянській Армії з 1941 по 1984. Член КПРС з 1943. Закінчив Ростовський машинобудівний інститут (1941), Артилерійську Академію ім. Ф. Е. Дзержинського (липень 1941 – листопад 1942, травень 1945 – червень 1947). З листопада 1942 по травень 1945 брав активну участь у бойових діях військ Південно-Західного і 3-го Українського фронтів на посаді начальника артилерійського постачання полку. Обороняв Москву, брав Будапешт і Відень. За вмілі бойові дії, особисту відвагу, проявлені в боротьбі з фашистськими загарбниками нагороджений орденом Червоної Зірки і низкою медалей. Протягом двох років завершував свою освіту на щойно створеному першому у світовій історії факультеті реактивного озброєння. Успішно освоїв навчальний матеріал, захистив дипломну роботу і був призначений ад’юнктом Академії Артилерійських Наук. 1947 – 1984 – на викладацьких і командних посадах в академії ім. Ф. Е. Дзержинського. Однією із специфічних проблем в управлінні зенітними ракетами є нестаціонарність: дальність від ракети до цілі змінюється, а це істотно позначається на алгоритмі управління. Подібна проблема нестаціонарності існує і при управлінні балістичними ракетами, т. к. під час польоту змінюються коефіцієнти моделі ракети по мірі вигоряння палива та зміни швидкісного напору, а це означає, що всіх аеродинамічних характеристик. Цією проблемою, що має загальнотеоретичне значення, і зацікавився молодий вчений. Почав з наукової розробки методів електронного моделювання процесів у складних автоматичних системах. Запропонована ним методика інверсного моделювання зробила можливим вперше у вітчизняній практиці статистичне дослідження динаміки руху обширного класу літальних апп

аратів. Займаючись питаннями моделювання САУ, вніс багато нового не тільки в розробку методів використання моделей, але й брав активну участь у розробці низки універсальних електронних аналогових моделей постійного струму. Послідовно захистив кандидатську (1951) і докторську (1958) дисертації. У 1958 році вперше у вітчизняній та зарубіжній науці розробив теорію автоматичних систем із змінними параметрами. Фундаментальний його праця – монографія «Лінійні системи автоматичного керування змінними параметрами» був виданий у СРСР (видавництво «Физматгиз») в 1962 році, а потім у перекладі – в Англії і США. Є піонером і в іншому науковому напрямку – теорії інформації в автоматичному управлінні. Фахівцям усього світу відомий його фундаментальну працю «Теорія інформації та її застосування до задач автоматичного управління і контролю» (1967, вид. «Наука»). Ця робота, рекомендована до видання академіком Б. Н. Петровим, невдовзі була перекладена на японську та німецьку мови. З листопада 1958 начальник кафедри систем керування літальними апаратами, яка уособлювала створену їм наукову школу в галузі радіоуправління. Керував роботами вчених академії по космічній техніці, в галузі проблем впливу ядерного вибуху на стійкість ракет стратегічного призначення. Протягом ряду років читав для ад’юнктів, докторантів і викладачів спеціальний математичний курс «Основи загальної теорії систем». Для його лекцій, наукових доповідей, виступів так само, як і наукових робіт, які були характерні гостра витонченість думки, оригінальність викладу, високий математичний рівень, ясність і стрункість викладу, чітка орієнтація на отримання кінцевих результатів, що застосовуються в практиці. 43-річний ученыйбыл висунутий у 1962 році на посаду заступника начальника з навчальної та наукової роботи однієї з найстаріших, провідних військових академій СРСР – Військової артилерійської інженерної академії імені Ф. Е. Дзержинського. Плідна діяльність А. В. Солодова на цій посаді тривала до його передчасної смерті: 22 роки – безпрецедентний приклад в історії нашої академії, та й взагалі в історії військової освіти. Під його керівництвом і за безпосередньою участю відбулося становлення підготовки на всіх факультетах офіцерів з вищою військовою освітою (2 – 3 роки навчання), перехід до підготовки офіцерських кадрів з числа цивільної молоді. Багато праці він вклав у формування змісту навчання за нововведеним спеціальностями: автоматизовані системи управління, підготовки і пуску стратегічних ракет; засоби виявлення і визначення місця знаходження ядерних вибухів; бойове застосування стратегічних ракет; бойова ефективність; програмування; ядерно-технічне забезпечення; інженерно-дослідним та інженерно-економічної. З метою інтенсифікації та всебічного забезпечення навчального процесу і наукових досліджень були створені відділ військово-технічної інформації та науково-обчислювальний відділ; лабораторія технічних засобів навчання; навчально-методичний комплекс (методичний кабінет, кабінет практичного відпрацювання лекції, фільмотека, постійно діюча виставка технічних засобів навчання та оргтехніки); система факультетських і кафедральних навчально-тренувальних та наукових комплексів. Була створена експериментальна аудиторія (№ 2), оснащена найпередовішою на той час технікою навчання, обладнане за типовим проектом 25 лекційних аудиторій. Широко використовувалася телевізійна апаратура, кіноустановки. За рік демонструвалося більш як півтисячі навчальних і науково-популярних фільмів. Були створені і пройшли перший етап становлення нині широко відомі кафедри №№ 4, 43, 3, 08, 36, 42, 5, а також кафедра технічної кібернетики і оптико-електронних пристроїв. На допомогу вченим радам були створені комісії, серед яких виключно активно і плідно працювала методична комісія академії. Особливий розмах взяли наукові дослідження в галузі методичного, організаційного та наукового забезпечення навчального процесу, НДР і наукової організації праці учнів і вчителів. Серед виконаних НДР: «Методика», «План», Система», «Кадр», «Педагог», «Декан» і т. д. В результаті досліджень були розроблені і документально оформлені приватні методики, моделі фахівців, видані рекомендації щодо НОТ, Вказівки по організації навчального процесу та наукових досліджень, інші документи і матеріали, що визначали діяльність колективів. На початку 1984 вперше в історії академії на КШВИ професорсько-викладацького складу випробувано застосування математичних моделей бойових дій, реалізованих на ЕОМ. Редактор першого вітчизняного довідника по космічній техніці, удостоєного в 1973 дипломом ім. Ю. А. Гагаріна. Під його керівництвом підготовлено понад 30 докторів і кандидатів наук. Був членом наукової Ради Академії Наук СРСР з проблем управління та навігації, членом Національного комітету СРСР Міжнародної федерації з автоматичного управління і контролю (ІФАК). Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3 ст., орденом «9 вересня 1944 року» 1 ст. НРБ і 17 медалями. Помер 6.04.1984. Похований у Москві на Ново-Кунцевському кладовищі.