Олександр Рагоза

Фотографія Олександр Рагоза (photo Alexander Ragoza)

Alexander Ragoza

  • День народження: 08.06.1858 року
  • Вік: 61 рік
  • Місце народження: Вітебськ, Росія
  • Дата смерті: 29.06.1919 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

З українських священнослужителів. Освіту здобув у Михайлівському арт. училище (1878) та Миколаївської академії Генштабу (1883).

Випущений в 3-ю гвардійську і гренадерську арт. бригаду. Учасник рос.-турецької війни 1877-78. З 22.11.1883 старший ад’ютант штабу 5-го пех. дивізії, з 11.1.1888 помічник старшого ад’ютанта штабу Приамурського ВО, з 1.7.1888 старший ад’ютант військової канцелярії при військовому, губернатору Приморської області. З 28.1.1891 начальник стройового відділу штабу Керченської фортеці. З 4.9.1896 начальник штабу 32-ї, з 10.3.1898 — 5-го пех. дивізій. З 27.4.1900 командир 18-го пех. Вологодського полку, з 2.3.1904 — 1-ї бригади 27-го пех. дивізії. З 22.10.1904 начальник штабу 3-го АК, з 16.6.1906 комендант Усть-Двинської фортеці. З 17.3.1909 начальник 19-го пех. дивізії, з якою вступив у війну. З 27.9.1914 командир XXV АК. Діючи в складі 4-ї армії ген. А. О. Еверта, в Таневском битві 21-24 червня (4-7 липня) відзначився в боях при Вильколазе і Уржендове, де завдав поразки частинам 4-ї австро-угорської армії ерцгерцога Йосипа Фердинанда. З 30.8.1915 командувач 4-ю армією, На початку жовтня. армія зміцнилася в районі на схід від Барановичів. У березні 1916 одночасно очолював замість хворого ген. В. о. Смирнова також і війська 2-ї армії. На перебували під командуванням Р. війська покладався головний удар у планованому Ставкою настанні 1916. Р. розділив війська 2-ї армії на три групи і резерв. Правофланговая групу ген. М. М. Плешкова: 1 Сибірський АК (ген. Плєшков), 1 АК; (ген. А. А. Душкевич), XXVII АК (ген. Д. В. Баланін), Центральна група ген. Л. О. Сирелиуса: IV Сибірський АК; (ген. Сирулиус) і XXXIV АК (ген. Ф. М. Бебель); Левофланговая група ген. П. С. Балуєва-. V АК (ген. Балуєв), III Сибірський АК (генерал-лейтенант В. О. Трофімов), XXV АК (генерал-лейтенант П. А. Парчевский)] резерв: III Кавказький АК (ген. від артилерії Ст. А. Ірма), XV АК (генерал-лейтенант Ф. В. Торклус), XXXVI АК (генерал-лейтенант Н.Н. Короткевич). 5(18) березня почав Нарочскую операцію. Групи Плешкова і Сирелиуса, зазнавши величезних втрат, успіху не добилися. Деяких успіхів домоглася лише група Балуєва. 15(28) березня з-за великих втрат і відсутності результатів операція була зупинена, 2-я армія втратила близько 90 тис. чол. (у т. ч. близько 20 тис. убитими), 10-я герм. армія втратила близько 10 тис. чол. В кві. здав командування 2-ї армії ген. Смирнову. До кінця травня 1916 до складу армії (при начальнику штабу ген. Н.Л. Юнакове), розгорнутої в районі Моргони, входили XX, XXIV, XXXV, III Сибірський і II Кавказький АК. Після передачі 3-ї армії до складу Південно-Західного фронту в армію Р. увійшли більшість її корпусів. На армію Р. покладено нанесення головного удару фронту напрямком на Барановичі. Крім того, в армію передавалися з резерву XXXV, III Сибірський і III Кавказький АК. Прорив фронту намічався на ділянці «Фердинандова носа». Правий фланг — XXV АК (ген. Ю. Н. Данилов) — повинен був Демонстриробать обхід з півночі, одночасно IX, Х АК і гренадерський корпус атакували в лоб, а XXXV,

III Сибірський і III Кавказскийдолжны були надати їм підтримку. Наступаючі в лоб корпусу об’єднані в групу ген. А. М. Драгомирова. Почалася 20 червня (3 липня) операція не принесла успіху, втрати ж становили близько 80 тис. осіб (проти 13 тис. у австро-герм. військ), і 25 червня (8 липня) операція була відкладена. У першій половині листоп. 1916 управління армії було перекинуто на Румунський фронт у Валахію, де в її підпорядкування було передано IV, VII, VIII, XXIX і XXX АК. 5(18)-8(21) груд. 9-я герм. армія пр. едприняла невдалу спробу прориву на стику 4-ї та 9-ї армій в долині Путнє. 11(24) грудня. 9-я герм. армія завдала удару у напрямку Римника-Серет. У ході 4-денного бою VIII АК і XXX АК витримали удар супротивника, понісши великі втрати. Незважаючи на це, Р. був змушений 15(28) груд. відвести армію з Рымника на Серет. Загальний шкоди армії склав близько 40 тис. чол. (у т. ч. 10 тис. полоненими). Після Лютневої революції один з небагатьох зберіг за собою посаду командувача армією. Перед Червневим настанням армія Р. розгорталося в долині Сушицы і включала в себе VII, VIII і XXX АК. У розробленому командуванням Румунського фронту плані наступу армії Р. пропонувалося надавати підтримку 1-ї румунської армії, що наступала в передгір’ях Карпат. 11(24) липня перейшов у наступ, перекинувши силами VIII АК (ген. П. Н. Ломновский) герм. війська. 12(25) липня розпорядженням А. Ф. Керенського операція була скасована. 24 липня (6 січ.) герм. війська атакували позиції армії і завдали поразки VII АК (втратив близько 3 тис. полоненими і 17 гармат), але були зупинені арт. вогнем. Потім Р. відвів VII АК на Серет, а VIII АК — на Сушицу. Атака герм. військ на Мармарешты була відбита 13-й і 71-й пех. дивізіями VI АК. 27 липня (9 серп.) почав контрнаступ, відкинув силами VIII АК герм. групу Венингера, VII АК разом з румунськими військами потіснив групу Моргена. 29 липня (11 серп.) герм. війська знову почали атаку на Панчиу і Марашешты. Удар був відбитий, і Р. була підпорядкована 1-я румунська армія ген. Е. Григореско, що замінила VIII АК. 31 липня (13 серп.) у зв’язку з важким становищем військ віддав наказ евакуювати Марашешты, Григореско відмовився підкоритися і ген. Д. Р. Щербачов передав Марашештское напрямок Григореско (разом з VIII АК), а управління армії Р. перекинуто в Північну Молдавію. У битві під Марашештами армія втратила 70 тис. чол. — 40 тис. чол., а також близько 5 тис. полоненими. До середини серпня. до складу армії, що діяла в молдавських Карпатах, входили II, XXIV та XXXVI АК. 21.11.1917 відсторонений від командування армією. В уряді «Української держави» ген. П. П. Скоропадського, 30.4-13.12.1918 обіймав посаду військового міністра. Після поразки гетьмана і захоплення влади військами Петлюри С. виїхав до Одеси. Мав своєю метою пробратися на Кубань або емігрувати, але був змушений залишитися. Після захоплення міста червоними загонами Н.А. Григор’єва був заарештований. Розстріляний більшовиками після відмови вступити в Червону армію.