Олександр Бурутін

Фотографія Олександр Бурутін (photo Aleksandr Burutin)

Aleksandr Burutin

  • День народження: 24.12.1956 року
  • Вік: 60 років
  • Місце народження: Тапа, Естонська РСР, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Перший заступник начальника Генштабу Збройних сил РФ з жовтня 2007 року, колишній радник президента Росії з військово-технічної політики (2003-2007). Офіцер Генштабу (1989-2003), кадровий військовий. Генерал-лейтенант, має державні нагороди.

Олександр Германович Бурутін народився 24 грудня 1956 року в місті Тапа Естонської РСР. У 1978 році закінчив Московське вище загальновійськове командне училище імені Верховної Ради РРФСР, у 1986 році з відзнакою закінчив Військову академію імені Фрунзе. Службу в Збройних силах — відразу після закінчення військового училища — Бурутін почав командиром мотострілецького взводу. Потім займав різні командні і штабні посади у військових частинах і з’єднаннях, які входять до складу Групи Радянських військ у Німеччині і Далекосхідного військового округу.

У 1989-1992 роках Бурутін був старшим офіцером відділу Головного штабу Сухопутних військ. З 1992 по 1995 роки — старшим офіцером Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил РФ. У 1995 році став слухачем Військової академії Генерального штабу ЗС РФ. У Генштабі Бурутін займався питаннями планування та розвитку всіх видів і родів збройних сил, а також переходом армії на контрактну основу. У 1997 році закінчив академію з відзнакою. З 1997 по 2003 роки Бурутін був начальником групи, потім начальником напрямки та заступником начальника Головного оперативного управління Генштабу.

У квітні 2003 року Бурутін був призначений радником президента Росії з військово-технічної політики (за даними ЗМІ, Володимир Путін познайомився з Бурутиным під час зустрічі з провідними російськими вченими і фахівцями в сибірському місті Байкальске в 2002 році, і той справив на президента сприятливе враження. Як стверджувала газета «Комерсант», познайомив їх тодішній начальник Генштабу Анатолій Квашнін). Не останню роль, за відомостями журналістів, зіграли і родинні зв’язки Бурутина: його батько Герман Бурутін до 2003 року був генерал-полковником у відставці, а раніше обіймав посаду першого заступника начальника Головного оперативного управління Генштабу, старший брат Олександра — генерал-майор Сергій Бурутін — проходив службу в Національному центрі по зменшенню ядерної небезпеки. Крім того, важливим представлявся журналістам той факт, що новий радник за родом своєї колишньої діяльності в Генштабі не належав до якихось кланів або угрупованням військово-промышленногокомплекса.

Після реорганізації адміністрації президента в березні 2004 року (пов’язаної з перевиборами Путіна на другий президентський термін) Бурутін був знову затверджений на посаді радника президента Росії з військово-технічної політики. На своєму посту він займався питаннями військово-промислового комплексу і державного оборонного замовлення: готував аналітичні, довідкові, інформаційні матеріали та рекомендації з питань військово-технічної політики та розвитку оборонно-промислового комплексу. У сфері відповідальності радника президента виявилися питання вдосконалення системи озброєння армії (зокрема, вибір стратегії і пріоритетів у розвитку тих або інших комплексів озброєння, визначення їх якісних та кількісних характеристик з урахуванням вирішуваних воєнною організацією країни завдань), а також забезпечення функціонування та розвитку оборонно-промислового та науково-технічного комплексів країни. До обов’язків Бурутина були віднесені також підготовка та аналіз програмних та фінансових документів, необхідних для реалізації військово-технічної політики держави в даний час і в перспективі: оцінка держоборонзамовлення, оцінка виконання федеральної цільової програми реформування ОПК на 2002-2006 роки, покликаної вивести комплекс з системної кризи, розробка та підготовка цільової програми розвитку ОПК на період з 2007 по 2015 роки.

У 2006 році при активній участі Бурутина була створена Об’єднана авіабудівна корпорація (ОАК), яка об’єднала АХК «Сухий», зовнішньоекономічне об’єднання «Авіаекспорт», лізингову компанію «Ілюшин Фінанс», НПК «Іркут», авіабудівну компанію «Ілюшин», Новосибірське авіаційне виробниче об’єднання імені Чкалова та ВАТ «Туполєв». В кінці того ж року в уряді заговорили про необхідність створення Об’єднаної суднобудівної корпорації (ОСК) для того, щоб збільшити випуск цивільних суден. На початку 2007 року Путін доручив голові Мінпроменерго Віктора Христенка розробити проект відповідного указу.

Концепція ОСК, створена в Мінпроменерго, почасти повторювала схему Об’єднаної авіабудівної корпорації, однак у ній були меньшеймере дві суттєві відмінності: по-перше, в ОСК вирішили об’єднувати виключно державні активи, а помітного участі приватних підприємств холдингу в осяжному майбутньому не передбачали; а по-друге, на відміну від орієнтованої на експорт авіабудівної корпорації, ОСК повинна займатися задоволенням потреб внутрішнього російського ринку (з високою часткою державних замовлень). В структуру ОСК передбачалося включити три регіональні компанії: західну, північну та далекосхідну. Західний центр суднобудування (Санкт-Петербург) повинен спеціалізуватися на дизельних підводних човнах, надводних військових і цивільних судах, північний (Архангельська область) — будівництво атомного підводного флоту, а також повинен освоїти виробництво суден і плавучих платформ для розробки морського шельфу, а можливо, і плавучих атомних електростанцій. Планувалося, що західний центр (Владивосток, Знахідка) сконцентрується на ремонті Тихоокеанського флоту, а також на обслуговуванні проектів нафто — і газовидобутку на місцевому шельфі. В якості найбільш відповідного кандидата на посаду керівника нової корпорації перший віце-прем’єр уряду Сергій Іванов назвав Бурутина.

Хоча військова кар’єра Бурутина і не була безпосередньо пов’язана з флотом, однак Іванов відрекомендував його як людину, яка «знає суднобудування, неодноразово бував на провідних підприємствах цієї галузі» так як «на сьогоднішній день все наше суднобудування як мінімум на 85 відсотків є військовим». 19 березня 2007 року президент Росії Володимир Путін схвалив кандидатуру Бурутина. У той же час, за даними газети «Комерсант», відповідати за формування і розвиток бізнесу ОСК повинен був, головним чином, нинішній генеральний директор приватного ВАТ «Концерн середньо — і малотоннажного суднобудування» Михайло Хейфіц — саме він, за відомостями журналістів, може стати першим віце-президентом ОСК.

За даними журналістів, в якості кандидатів на пост глави ОСК крім Бурутина також розглядалися заступник Роспрому Андрій Дутов, гендиректор ФГУП «Адміралтейські верфі» Володимир Александров і глава ФГУП «Північне проектно-конструкторське бюро» Юрій Яров. Але тільки кандидатура Бурутина отримала безпосередню підтримку Іванова. ЗМІ підкреслювали, що, вибравши Бурутина, Кремль тим самим продовжив практику висування на керівні посади в найбільших машинобудівних і оборонних холдингах своїх вихідців. Так, у 2003 році головою ради директорів ВАТ «Концерн ППО ‘Алмаз-Антей'» був обраний помічник президента Віктор Іванов а в грудні 2006 року головою ради директорів ВАТ «Об’єднана авіабудівна корпорація» був обраний сам Сергій Іванов.

22 березня 2007 року указ про створення ВАТ «Об’єднана суднобудівна корпорація» і ВАТ «Центр технології суднобудування і судноремонту» (всі сто відсотків акцій яких належать державі) був підписаний. Бурутін був затверджений керівником ОСК.

Проте вже у вересні 2007 року «Комерсант» повідомив про те, що Бурутін звернувся до керівника адміністрації президента Сергія Собяніна з проханням про відставку, оскільки, за даними видання, не захотів надалі займатися створення ОСК. Видання також опублікувало думки своїх джерел у галузі, згідно з яким Бурутін просто не впорався з поставленим перед ним завданням щодо формування корпорації — «не зміг знайти спільну мову з галуззю і уявити конструктивних висновків президенту». Тоді ж з’явилася інформація про те, що Бурутина передбачається призначити першим заступником начальника Генштабу Юрія Балуєвського.

У жовтні 2007 року Бурутін став першим заступником начальника Генштабу Збройних сил РФ Балуєвського, якого на посаді глави Генштабу в червні 2008 року змінив генерал армії Микола Макаров. Як повідомляла «Незалежна газета», президент країни підписав указ про призначення Бурутина ще в кінці вересня 2007 року, після чого генерал отримав свій кабінет в будівлі Генштабу на Арбаті, однак указ тоді не був опублікований.

Бурутін має військове звання генерал-лейтенанта. ЗМІ відзначали у нього певні організаторські здібності і «залізну» адміністративну хватку. Бурутін нагороджений орденом «За військові заслуги», медалями, а в 2006 році президента Путін підписав указ про нагородження Бурутина орденом Пошани.

Бурутін одружений, у нього двоє синів (обидва стали військовими).