Олег Атьков

Фотографія Олег Атьков (photo Oleg Atkov)

Oleg Atkov

  • День народження: 09.05.1949 року
  • Вік: 67 років
  • Місце народження: Хворостянка, Самара, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Під час експедиції вперше лікар, в тому числі і у себе, здійснив забори крові з вени і проводив дослідження на біохімічному аналізаторі. Проведені ультразвукові дослідження серця, судин і внутрішніх органів відкрили нову сторінку в космічної фізіології та медицині.

Народився 9 травня 1949 року в селі Хворостянка Хворостянского району Куйбишевської (нині Самарської) області. Батько — Атьков Юрій Іванович (1926 р. нар.), полковник зовнішньої розвідки у відставці. Мати — Атькова (Плахута) Діна Ростиславівна (1927 р. нар.), викладач російської мови та літератури, нині — на пенсії. Дружина — Атькова (Алексєєва) Євгенія Львівна (1950 р. нар.), старший науковий співробітник ВНДІ очних хвороб РАМН. Дочка — Атькова Катерина Олегівна (1972 р. нар.), лікар дерматовенеролог. Внучка — Тетяна (2000 р. нар.).

Ріс Олег як і всі хлопчаки, всім цікавився. Але в 5-му класі вже твердо заявив батькам, що збирається стати лікарем. Велику роль у цьому виборі зіграла двоюрідна сестра матері Олега — Олена Іванівна Галутва, яка працювала невропатологом у 1-й дитячій інфекційній лікарні в Куйбишеві. Як-то разом з нею Олег був присутній на операції в лікарні імені М. І. Калініна, яку проводив нейрохірург Н.І. Алексєєв. Побачене в операційній вразило його настільки, що він написав твір про лікаря-хірурга, в словесному портреті якого легко вгадувався чудовий куйбишевський лікар.

Після 5-го класу Олег навчався в НДР, куди був відряджений його батько. Після закінчення середньої школи у 1966 році він вступив на медичний факультет, але не пройшов за конкурсом. Проте мрії про медицину залишився вірний. На батьківщині матері, в Херсоні, став працювати препаратором в медсанчастині бавовняного комбінату і одночасно навчався в медичному училищі, а на наступний рік вступив в Кримський медичний інститут в Сімферополі. Після повернення батьків з НДР Олег переїхав до сім’ї до Києва і продовжив медичну освіту в Київському медінституті.

Студентом Олег Атьков одружився і разом з дружиною переїхав до Москви, де в 1973 році закінчив 1-й Московський медичний інститут імені В. М. Сєченова, а потім ординатуру (1975) та аспірантуру (1978) Науково-дослідного інституту кардіології Всесоюзного кардіологічного наукового центру (ВКНЦ) Академії медичних наук СРСР. З 1978 року Олег Атьков працював молодшим науковим співробітником, з 1982 року — старшим науковим співробітником клініко-функціонального відділу Інституту клінічної кардіології імені А. Л. М’ясникова.

З 1975 року Олег Атьков був притягнутий Центром підготовки космонавтів (ЦПК) імені Ю. А. Гагаріна для обстеження космонавтів, які здійснили тривалі космічні польоти. Йому належить безумовний пріоритет в області ультразвукової діагностики — нової і дуже інформативною медичної технології, вперше застосованої дляобследования серцево-судинної системи космонавтів. Першими «пацієнтами» О. Атькова стали льотчики-космонавти СРСР Б. Волинов і Ст. Жолобів, що повернулися після дуже напруженого 49-добового космічного польоту на станції «Салют-5» («Алмаз»). В наступні роки він проводив обстеження всіх космонавтів, які виконали тривалі космічні польоти, для чого неодноразово відрядили на космодром Байконур.

У 1976 році за рекомендацією і поданням начальника медичного управління ЦПК полковника Єрьоміна Олег Атьков пройшов всі етапи медичного відбору в загін лікарів-космонавтів і був рекомендований як досвідчений фахівець для подальшої підготовки. У січні 1977 року він успішно пройшов медкомісію в Інституті медико-біологічних проблем (ІМБП), але на включення в загін космонавтів-медиків не був представлений, так як не захотів переходити на роботу в ІМБП. Маючи власне уявлення про ролі лікаря під час тривалого польоту і розуміючи, що Інститут медико-біологічних проблем не має реальної клінічної бази, Атьков прийшов тоді до висновку, що перехід в ІМБП на посаду лікаря-космонавта привів би до перепрофілювання його діяльності як лікаря і міг сприяти втраті навичок клінічної роботи. При цьому він продовжував активно тренуватися з колегами з ІМБП і загоном космонавтів. Щорічно проходив медкомісію, підтверджуючи свою придатність для спецтренировок.

В кінці 1970-х років у генерального конструктора НВО «Енергія» В. П. Глушко виникла ідея послати в космічний політ похилого космонавта. Дослідження реакції його організму на фактори космічного польоту, можливо, дозволило б розширити вікові рамки космонавтів, а також побити рекорд астронавта США Д. Слейтона, що літав у космос у віці 51 року. З цією метою в 1982 році був відібраний один з найстаріших (на той період часу) і досвідчених інженерів-космонавтів, 56-річний професор К. П. Феоктистов, який вже мав досвід польоту в космос. Для проведення досліджень його організму на борту довгострокової орбітальної станції «Салют-7» була обрана кандидатура кандидата медичних наук Олега Атькова. 9 березня 1983 року питання про його включення у загін космонавтів розглядався Державної мандатної (міжвідомчої) комісією і після позитивного висновку Атьков був спрямований на підготовку до ЦПК.

Однак раптово загострилося хронічне захворювання у Феоктистова зробило неможливим його включення в екіпаж, і політ космонавта був скасований. Тим не менш зусилля Олега Атькова, вже проходив індивідуальну підготовку з серпня 1982 року в НВО «Енергія» за програмою космонавта-дослідника, були винагороджені. На початку 1983 року він був призначений на посаду лікаря-космонавта Всесоюзного кардіологічного наукового центру АМН СРСР і прикомандирований в ЦПК для проходження загальної космічної підготовки. У жовтні того ж року було прийнято рішення про його включення до екіпаж третьої основної експедиції на орбітальній станції «Салют-7» в якості лікаря-космонавта-дослідника.

8 лютого — 2 жовтня 1984 року екіпаж космічного корабля «Союз Т-10» у складі Л. Кизима, Ст. Соловйова і О. Атькова здійснив космічний політ на орбітальну стацию «Салют-7». Під час перебування в космосі екіпаж прийняв дві експедиції відвідування: радянсько-індійську — у складі Ю. Малишева, Р. Стрекалова і Р. Шарми (Індія) і екіпаж корабля «Союз Т-12» у складі В. Джанібекова, С. Савицької та В. Вовка. Екіпаж здійснив 5 виходів у відкритий космос для проведення унікальних ремонтно-відновлювальних робіт на трубопроводах об’єднаної рухової установки станції. Тривалість польоту склала рекордний на ті часи термін — 236 діб 22 години 49 хвилин.

Під час експедиції О. Атьковим був проведений великий комплекс досліджень і експериментів на борту станції: від вивчення найтонших процесів в організмі людини, що йдуть на клітинному рівні, до отримання надчистих матеріалів для препаратів. В ході польоту були перевірені нова апаратура та прилади, які допомагають оцінювати стан космонавтів, боротися з тими несприятливими змінами, які викликаються невагомістю і іншими факторами космічного польоту. Вперше лікар, в тому числі і у себе, здійснив забори крові з вени і проводив дослідження на біохімічному аналізаторі. Проведені ультразвукові дослідження серця, судин і внутрішніх органів відкрили нову сторінку в космічної фізіології та медицині.

Після повернення на Землю Олег Атьков продовжив роботу в Інституті клінічної кардіології імені А. Л. М’ясникова. У 1984 році він став завідувачем лабораторії функціональних методів дослідження. У 1986 році захистив докторську дисертацію, в якій вдало поєднуються обидва напрямки його наукових інтересів — космічна медицина і клінічна кардіологія. Ці напрямки і сьогодні тісно переплітаються у його роботі. Це фізіологія, патофізіологія та клінічна фармакологія серцево-судинної системи, діагностика захворювань серцево-судинної системи, космічна фізіологія і медицина, телемедицина.

З 1987 року О. Ю. Атьков керує відділом нових методів диагностикии досліджень. Одночасно з 1991 року є професором, завідувачем кафедри інструментальних методів діагностики Російського державного медичного університету. Поряд з клінічною і педагогічною діяльністю він продовжує активну дослідницьку роботу в галузі космічної фізіології та медицини. Бере участь в експериментах при польотах по параболі Кеплера на спеціально обладнаних для цих цілях літаках Іл-76ТД і А-300.

З 1989 року він співпрацює з Міжнародним космічним університетом у Страсбурзі (ISU) в якості співдиректор департаменту «Space Life Science», в 1998-1999 роках вів педагогічну та дослідницьку роботу в ISU. Олег Атьков продовжує створювати російську школу фахівців в області ультразвукової діагностики захворювань серцево-судинної системи. Під його науковим керівництвом підготовлено понад 30 кандидатів і докторів медичних наук в СРСР і Росії, а також 5 магістрів за спеціальністю «космічні дослідження» в ISU.

З 1991 року О. Ю. Атьков є президентом Російської асоціації фахівців ультразвукової діагностики в медицині, а з 2000 року — президент Російської асоціації телемедицини та експертом-консультантом Європейської комісії (Брюссель) в області телемедицини. У 1992 році він заснував і до теперішнього часу є головним редактором наукового журналу «Візуалізації в клініці». У 1985 році його обрали почесним доктором університету імені Гумбольдта (Берлін).

Олег Атьков — автор понад 150 наукових праць, в тому числі 4 монографій, 14 винаходів, 3 патентів. За розробку ехокардіографічних методів діагностики та контролю стану серцево-судинної системи і впровадження їх в практику охорони здоров’я йому присуджена Державна премія СРСР за 1989 рік. Він також відзначений премією Ленінського комсомолу (1978), Золотою медаллю імені К. Е. Ціолковського Академії наук СРСР (1987), дипломом Міжнародного товариства та Федерації кардіології (МОФК).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 жовтня 1984 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений орденом Леніна (1984), вищою нагородою Республіки Індія — орденом «Кірті Чакра» (1984), медалями. Почесний громадянин міст Джезказган, Ленінськ, Гагарін, Варна, села Хворостянка.

Практично повна відсутність вільного часу не дозволяє Олегу Юрійовичу повною мірою реалізувати свої захоплення та інтереси. Свої рідкісні відпускні дні він любить проводити в колі сім’ї, де у квітні 2000 року народилася внучка — Тетяна Атькова.

Живе і працює в Москві.