Моше Яалон

Фотографія Моше Яалон (photo Moshe Ayalon)

Moshe Ayalon

  • День народження: 24.06.1950 року
  • Вік: 66 років
  • Громадянство: Ізраїль

Біографія

«Яалон» — назва киббуца (колективні землеробські поселення в Ізраїлі), організованого десантним підрозділом бригади НАХАБА, в якому служив. Яалон є фахівцем з ведення локальних військових конфліктів і розробником доктрини щодо використання великих мас танків і броньованих гармат у локальних боях. Особливо включають ведення оперативних дій проти невеликих терористичних угруповань.

Вранці 9-го липня 2002 року в Тель-Авіві, в будівлі генерального штабу Цахал (Армія оборони Ізраїлю) відбулася урочиста церемонія вступу на посаду 17-го начальника генштабу Моше (Бугі) Яалона. Він змінив на цьому посту Шауля Мофаза, який завершив 36-річну військову кар’єру. Яалон приніс присягу на вірність державі і був підвищений у званні, ставши генерал-лейтенантом.

Виступаючи на церемонії, новий НГШ (начальник генерального штабу) сказав:

— Я пам’ятаю про полеглих солдатів — захисників вітчизни. Я не забуваю про інвалідів Цахалу, їх шрамах отриманих в боях. Я обіцяю докласти всіх зусиль, щоб повернути всіх поранених і зниклих їх рідним і близьким.

Звертаючись до присутніх на церемонії керівникам держави, Яалон заявив:

— Я віддаю собі звіт в високій мірі покладеної на мене відповідальності. І я обіцяю зробити все, що від мене потрібно в ім’я безпеки держави Ізраїль.

Новим НГШ — 52 роки. Він народився і виріс у місті Кирьят-Хаїм недалеко від Хайфи. Старожили ще пам’ятають толстого, щекастого хлопчика Мішу — середнього сина Давида і Батьи Смілянських, іммігрантів, які пережили Катастрофу європейського єврейства. Він ріс в сім’ї, в якій батьки говорили по-російськи і свято вірили в ідеї Маркса-Леніна-Сталіна.

Прізвисько Бугі отримав 12 років від своїх приятелів. Як це прийнято в Ізраїлі, людей, навіть займають найвищі пости в державі, практично офіційно називають за прізвиськами, отриманим ними у дитинстві чи в армії. Прізвище змінив в 1968 році, коли був призваний до лав Цахалу. «Яалон» — назва киббуца (колективні землеробські поселення в Ізраїлі), організованого десантним підрозділом бригади НАХАБА, в якому служив.

Про військову кар’єру не думав. Після трьох років строкової служби вийшов «на гражданку» у званні старшого сержанта. Він повернувся у своє місто, одружився і два роки працював трактористом у сусідньому киббуце.

В жовтні 1973 року, коли почалася війна Судного дня, Яалон був покликаний в армію. У складі особливого підрозділу брав участь в якості офіцера-резервіста у важких боях в районі Суецького каналу. Його здібності, нарешті, оцінили і по закінченні війни послали на офіцерські курси, які він закінчив з відзнакою.

БудущегоНГШ призначили командиром розвідувального загону в десантні війська. Потім, незважаючи на те, що він носив окуляри, його перевели в елітний підрозділ генерального штабу «сайерет-маткаль», де він також проявив себе з найкращого боку при плануванні операцій. Незабаром він стає заступником командира цього підрозділу.

До початку ліванської кампанії в 1982 році Яалон командує бригадою, в ході боїв отримує важке поранення. У 1986-му його відправляють до Англії у вищий військовий коледж Кімберлі. У 1987-му тодішній начальник Гамана (військова розвідка) Амнон Липкін-Шахак пропонує Яалону стати командиром «сайерет-маткаль». Разом з посадою він отримав звання полковника. Період його командування спецназом увійшов в історію як «один із самих благополучних». Після закінчення каденції в «сайерет-маткаль» він, як це прийнято в Ізраїлі, пройшов перепідготовку в бронетанкових військах.

В кінці 80-х Яалон закінчив факультет суспільних наук Хайфського університету. У 1990 році був призначений командиром десантної бригади. У 1992-му тодішній начальник генштабу Ехуд Барак справив його в бригадні генерали і призначив командуючим військами ЦАХАЛа в Юдеї та Самарії (Західний берег річки Йордан). Він прославився тим, що провів ряд серйозних змін в діях армії на територіях, зокрема, різко збільшив обсяг і масштаб операцій, що проводяться спецназом.

У 1995 році все той же Липкін-Шахак, змінив Барака на посаді начальника генштабу, призначив Яалона начальником військової розвідки. Через три роки він став командувачем Центральним військовим округом, який вважається одним з найскладніших в Ізраїлі. У нього, як відомо, входять території Іудеї і Самарії, розташована найбільша кількість поселень. В сферу його відповідальності входить також Єрусалим.

З вересня 2000 року Яалон обіймав посаду заступника начальника генштабу. Саме з цього моменту він став розглядатися як серйозний претендент на роль начальника генштабу.

На цю посаду також претендували начальник військової розвідки генерал Амос Малка, командувач ВПС генерал Дан Халуц і голова Комітету з національної безпеки генерал Узд Даян. Є різні версії того, чому з чотирьох гідних кандидатів було обрано саме Яалон.

Згідно з однією, міністр оборони Біньямін Бен-Еліезер підтримував кандидатуру Малки, який вважається прихильником більш поміркованого підходу у відносинах з палестинцями. Згідно з іншою, прем’єр-міністр Аріель Шарон підтримував іншого кандидата — Халуца. Але за традицією, льотчиків не ставлять на чолі генштабу. Тому глава уряду врахував думку міністра оборони про те, що в такий складний період, коли армія веде воєнні дії на територіях, не варто вносити смуту в розуми вищих армійських керівників Цахалу. Він погодився з тим, що призначення заступника Яалона на посаду НГШ — найбільш оптимальне рішення в сформованій ситуації.

Що стосується Даяна, то у нього взагалі не було шансів очолити генштаб. По-перше, він вважається «людиною Барака». По-друге, він очолював відділ планування ЦАХАЛа в той період, коли велися неофіційні переговори з представниками палестинців і Сирії, і його розглядали як прихильника мирного процесу. По-третє, проти Даяна виступив Шауль Мофаз, який звинуватив його в нелояльності.

Місцеві аналітики відзначають, що призначення Яалона на вищий армійський пост держави не викликала заперечень ні правих, ні лівих. Це пояснюється, насамперед, тим, що обидва табори вважають його своїм.

Призначення Яалона була зустрінута схвально і широкими верствами населення, якому він імпонує своїм простим походженням», відсутністю елітарності і снобізму, властивому частини вищого офіцерства. У той же час він користується повагою в армійської верхівки і в середній ланці Цахалу і не має явних супротивників в політичних колах. Аналітики відзначають, що в нинішній обстановці вибір Яалона є дійсно найкращим, бо це призначення відображає підготовку країни до бойових дій, які очікуються на Близькому Сході найближчим часом.

Правда, на думку товаришів по службі, новий НГШ, на рахунку якого безліч спланованих операцій, ніколи не відрізнявся рідкісними творчими здібностями. Але він ніколи не допускав і важких провалів. Він вважається прибічником теорії непримиренної боротьби з терором, і очікується, що він здатний запропонувати нові шляхи боротьби з палестинським насильством.

Дійсно, Яалон є фахівцем з ведення локальних військових конфліктів і розробником доктрини щодо використання великих мас танків і броньованих гармат у локальних боях. Особливо включають ведення оперативних дій проти невеликих терористичних угруповань. Втім, у свій час ця теорія викликала великі розбіжності на різних рівнях в генеральному штабі.

Яалон відомий своїми симпатіями до поселенцям, з якими він зав’язав тісні зв’язки в період командування Центральним військовим округом. Крім того, він, як і його попередник, давно не приховує своєї антипатії до лідера Палестинської Автономії Ясіру Арафату. Ще в середині 90-х років він розвинув тезу про те, що від палестинця №1 — патологічного брехуна і ворога Ізраїлю — необхідно позбутися.

Одна з сильних сторін Яалона — його вміння налагодити хороші відносини з усіма колегами і підлеглими і змусити кожного діяти найкращим чином.

Посада НГШ — вища в Цахалі, а людина, що обіймає її, — одна з ключових фігур в ізраїльській політиці. Тим, хто обіймав цей пост за 50 років існування Ізраїлю, доводилося стикатися з такою кількістю завдань гігантського масштабу і в такому обсязі, який не припадав на частку одного з їхніх колег в інших країнах. Якщо порівнювати Моше (Бугі) Яалона з його 16 попередниками, то він перший глава генштабу, який заступив на посаду в умовах вже ведення бойових дій. Такого ще не було в історії ЦАХАЛа.

Добре знають нового НГШ люди вважають, що на нього можна покластися. Він володіє необхідними якостями і досвідом для того, щоб керувати армією, яка зможе захистити Ізраїль від будь-якої загрози.

А старожили Кирьят-Хаїма все ще перебувають у стані великого здивування. Як з цього смішного, незграбного пацана вийшов начальник генерального штабу, який змінив в армії свою «руську» прізвище на «чисто ізраїльську»? Але ж вийшов!

P. S. Як повідомив місцевий тижневик «Російський Ізраїльтянин», нещодавно під час ремонту армійського туалету солдати, отдиравшие з його стін стару фарбу, несподівано натрапили на виведену над унітазом напис: «Щоб вона згоріла ця армія! Скоріше б вже «дембель»! Рядовий Шауль Мофаз, 1967 рік».

Генерал Мофаз дочекався свого «дембеля»: У Яалона все ще попереду…