Митрофан Нога

Фотографія Митрофан Нога (photo Mitrofan Noga)

Mitrofan Noga

  • День народження: 19.08.1914 року
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: с. Ключеводское, Харківської губерни, Україна
  • Дата смерті: 22.12.1986 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Герой Радянського Союзу (17.11.39). Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-ій мірі, Кутузова 2-го ступеня, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями, орденами Сухе-Батора і «За військову доблесть» МНР.

Закінчив семирічку в селі Таранівка, потім працював слюсарем на Харківському авіазаводі.

У РККА з 1932 р. За комсомольською путівкою в 1932 р. направлений в 9-ю військову школу льотчиків р. в Харкові, яку закінчив у 1933 р. Служив у Київському і Забайкальському військових округах. Був командиром ланки, ескадрильї.

Член ВКП(б) з 1939 р.

Брав участь у боях на річці Халхін-Гол з травня 1939 р. Був командиром ескадрильї 70-го іап 100-ї змішаної авіабригади. Здійснив 109 бойових вильотів, провів 22 повітряних бою, збив 9 винищувачів особисто і 2 бомбардувальника в групі. Всього за час бойових дій його ескадрилья збила 82 японських літака. Був нагороджений орденом Червоного Прапора (29.08.39) і монгольським орденом «За військову доблесть» (10.08.39).

Згадує генерал-лейтенант Якименко: «Дозаправив літаки, ми зібралися біля дерев’яного барака. Тут нам оголосили, що зараз повинен прилетіти старший лейтенант Митрофан Нога, який проведе з нами короткий заняття з орієнтування на місцевості. Пам’ятаю, мене тоді здивувало його молодецтво – з’явившись з-за даху барака, І-16 пронісся прямо над нашими головами виключно на малій висоті і відразу пішов на посадку. Інструктаж не зайняв і п’яти хвилин – лейтенант розповів, що при польотах над монгольської степом, де фактично відсутні наземні орієнтири, слід покладатися лише на компас, годинник і сонце; що хоча місцевість тут абсолютно рівна і посадка у відкритому полі фактично безпечна, без крайньої необхідності цього слід уникати: степ настільки величезна і безлюдна, що, приземливсь ви далеко від аеродрому, ніхто не прийде на допомогу, адже радіо на літаках немає, і сподіватися можна лише на власні ногида на ракетницю. Питання?

Питань у нас не було. Побажавши удачі, лейтенант полетів на такій малій висоті, що одразу зник з очей».

У поданні старшого лейтенанта Ноги до звання Герой Радянського Союзу вказувалося: «В боях зріс з пілота в добре підготованого командира ескадрильї. У повітряних боях на чолі ескадрильї в районі річки Халхін-Гол завдавав нищівного удару японської авіації. Тільки в період боїв з 20 по 28 серпня своїм підрозділом спалив на аеродромах противника 16 літаків, з них 2 бомбардувальника».

17.11.39 р. старший лейтенант Нога Митрофан Петрович був удостоєний звання Герой Радянського Союзу. Йому була вручена медаль «Золота Зірка» № 185.

Брав участь у визволенні Західної України і Західної Білорусії. Командував 41-го винищувального авіаполку.

У січні-червні 1941 р. навчався на курсах при Військовій академії командного і штурманського складу ВПС.

Брав участь у Великій Вітчизняній війні. Командував 182-го іап ППО.

Полк був сформований перед початком війни, але не укомплектований технікою. Входив до складу 59-й іад. У червні 1941 р. був виведений в тил 1-ю Рязанську вищу школу штурманів для завершення формування, яке закінчилося в середині серпня. У складі полку було три ескадрильї винищувачів Міг-3.

26.08.41 р. Нога отримав завдання супроводжувати літак-розвідник і самому провести розвідку в глибокому тилу противника на 300 км. Виконавши завдання, вони поверталися на свій аеродром. Раптово їх атакували два німецькі винищувачі. Радянські льотчики прийняли бій. Один ворожий літак був збитий на південь від Каховки, а другий втік. Тільки Нога взяв курс на свій аеродром, як його атакували відразу 8 «мессерів». Він виконав різкий маневр і зник! Німці довго кружляли над лісом, а Нога, не дотягнувши 400 метрів до свого аеродрому, благополучно опустився і сів на лісовій галявині з сухими баками.

У вересні 1941 р. при поверненні з супроводу у веденого капітана Ноги, скінчилося пальне, і він став планувати, сподіваючись здійснити вимушену посадку. У цей момент з’явилася нова група винищувачів противника. Намагаючись відвернути їх від веденого, Нога рішуче атакував ворога і потягнув на гранично малу висоту. Маючи вкрай обмежений боєзапас, він міг розраховувати тільки на свої виключно пілотажні здібності. І розрахунок виправдався: один з переслідувачів, захопившись, не зміг повторити різкого бойового розвороту Ноги і врізався в дерево.11.08.42 р. по 19.06.43 р. підполковник Нога командував 144-ї винищувальної авіадивізії ППО (144-й і 963-й іап), яка входила до складу Саратовско-Балашовського дивізійного району ППО.

З 27.06.43 р. по 13.11.44 р. він командував 322-ї винищувальної авіаційної Мінської дивізією (2-й гіап, 482-й і 937-й іап) 2-го як. У складі дивізії билася ескадрилья «Монгольський арат», збудована на кошти, зібрані монгольським народом, волю якого він захищав на Халхін-Голі.

24.10.43 р. йому було присвоєно військове звання полковник.

З 16.11.44 р. по 11.05.45 р. він командував 256-ї винищувальної авіаційної Київської Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії.

2.05.45 р. полковник Нога провів над Берліном свій останній повітряний бій.

У роки Великої Вітчизняної війни він воював на Південному, Кримському, Північно-Кавказькому, Західному, Брянському, 3-му Білоруському, 1-му Українському фронтах, збив 18 німецьких літаків особисто і 1 в групі.

А всього в період 1939-45 рр. він здійснив понад 550 бойових вильотів, в 120 повітряних боях збив особисто 27 і у групі 3 літаки супротивника. Був двічі поранений.

У 1949 р. закінчив Військову академію Генштабу. Командував авіакорпусом, а потім був заступником командувача повітряною армією. З 1963 р. генерал-лейтенант авіації Нога — у відставці. Жив у Києві. Працював в авіаційній промисловості.