Микола Пухов

Фотографія Микола Пухов (photo Nikolay Puhov)

Nikolay Puhov

  • День народження: 13.01.1895 року
  • Вік: 63 роки
  • Рік смерті: 1958
  • Громадянство: Росія

Біографія

Народився 13 січня 1895 року, в селі Гришово Бабынинского району Калузької області.

На військовій службі з 1916 року, в Червоній Армії – з 1918 року. Закінчив школу прапорщиків (1916), курси «Постріл» (1926), курси удосконалення комскладу при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА (1935) і академічні курси при Вищій військовій академії (1952). Учасник 1-ї світової війни на Північному фронті, начальник кінної розвідки полку. В роки Громадянської війни брав участь у боях на Південному, Карельському, Західному фронтах (1918-1920): ад’ютант стрілецького полку, начальник штабу стрілецької бригади і дивізії. Після війни – начальник штабу стрілецької дивізії, у 1924-1929 роках– командир стрілецького полку, з 1930 року – викладач, потім начальник курсу на курсах «Постріл», з 1932 року – помічник начальника відділу Автобронетанкового управління РСЧА.

З 1935 року – на викладацькій роботі у Військовій академії механізації і моторизації РСЧА, з 1936 року – помічник начальника, з березня 1938 року – начальник Харківського бронетанкового училища, з 1939 року – викладач Військово-господарської академії РСЧА, з 1941 року – начальник навчального відділу Інтендантської академії РСЧА.

У Велику Вітчизняну війну з серпня 1941 року командував 304-ю стрілецькою дивізією, з січня 1942 року до кінця війни командував 13-ї армії на Південно-Західному, Брянському, Центральному, 1-му Українському фронтах.

Армія під командуванням Н.П. Пухова брала участь у Воронезько-Касторненськой операції, Курській битві і битві за Дніпро, у визволенні Правобережної України й Польщі, в Берлінській і Празькій наступальній операції. За успішні бойові дії під час Великої Вітчизняної війни війська армії 26 разів відзначалися в наказах Верховного Головнокомандуючого. За вміле керування військами армії при форсуванні річок Десна, Дніпро, Прип’ять Н.П. Пухову. присвоенозвание Героя Радянського Союзу.

Після війни М.П. Пухов. Призначався командувачем 8-ї механізованої армії, в 1948–1951года – командувачем військами ОдВО, у квітні–жовтні 1953 – СКВО, з листопада 1953 року – Західно-СибВО, з 1956 – СибВО. З 1957 року – головний військовий радник міністра ВС Румунської Народної Республіки. Депутат Верховної Ради СРСР III і IV скликань.

Нагороджений чотирма орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, трьома орденами Суворова I ступеня, двома орденами Кутузова I ступеня, орденом Богдана Хмельницького I ступеня, медалями, іноземними орденами.