Микола Каменський

Фотографія Микола Каменський (photo Nikolay Kamenskiy)

Nikolay Kamenskiy

  • День народження: 27.12.1776 року
  • Вік: 34 роки
  • Дата смерті: 04.05.1811 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Син Михайла Федотовича Кам’янського. У російсько-шведську війну 1808-09, командуючи корпусом, здобув перемоги над шведськими військами при Куортане [19-21 серпня (31 серпня — 2 вересня) 1808] і Оравайсе [2(14) вересня 1808] у Фінляндії. В російсько-турецьку війну 1806-12 головнокомандувач Дунайської армією (з 1810), оволодів рядом турецьких фортець, завдав поразки турецьким військам при Батін в Болгарії (26 серпня 1810). У 1811 головнокомандувач 2-ю Західною армією, призначеної для війни з Наполеоном.

Син М. Ф. Кам’янського. Освіту здобув у кадетському корпусі. 2.6.1779 зарахований корнетом в Новотроїцький кірасирський полк. 15.4.1785 призначений ад’ютантом до генерал-лейтенанту Гантвигу, а 4.7.1787 до свого батька (з 23.4.1789 генеральс-ад’ютант). 23.4.1795 переведений підполковником у Симбірський гренадерський полк. З 28.4.1796 служив у 10-му єгерському батальйоні, з 15.2.1797 в Рязанському мушкетерском полку. 23.6.1799 проведений в генерал-майори і призначений шефом мушкетерского полку (з 1801 Архангелогородский мушкетерський полк). За власним проханням був переведений у війська, що знаходилися під командуванням А. В. Суворова. У їх складі зробив Швейцарський похід. Прославився своїми хоробрими і розпорядчими діями і був виділений Суворовим. У кампанію 1805 К. полк увійшов до складу корпусу ген. Буксгевдена. У складі авангарду ген. князя П. І. Багратіона брав участь у бою при Вишау і в битві під Аустерліцем. В останньому бою полк К. втратив 1600 чол. і сам він ледве врятувався від смерті. У 1807 взяв участь у битві при Прейсіш-Ейлау, де командував 14-ю дивізією. За хоробрість, проявлену в бою, нагороджений орденом Св. Георгія 3-го ступеня. В кві. загін К. (близько 8 тис. чол.) направлений для деблокади Данцига. В 1-й половині травня вів запеклі бої (втративши близько 1.5 тис. чол.), намагаючись надати допомогу данцигскому гарнізону. Незважаючи на всі зусилля, експедиція закінчилася невдачею і Данциг капітулював. Брав участь в битві при Гепльсберге, де його частини понесли найбільші втрати (ок. 1700 чол.). 5 червня приєднався до головної армії. 12.12.1807 проведений в генерал-лейтенанти. З 15 груд. командир 17-ї дивізії. Прославився своїми діями під час російсько-шведської війни 1808-09, в ході якої здобув ряд блискучих перемог. Нагородою йому став орден Св. Георгія 2-го ступеня (19.11.1808). З червня 1809 командував Улеаборгским корпусом. 4.2.1810 призначений головнокомандувачем Дунайської армією замість князя Багратіона. Взяв фортеці Сілістрія, Разгард, Базарджик, однак зазнав невдачі при штурмі Шумлы і Рущука. 26.8.1810 при Ватині розгромив 40-тис. армію Осман-паші, причому турки втратили близько 10 тис. чол., проти 1500 росіян. У битві було взято 178 прапорів. 4.2.1811 захворів лихоманкою і 12 березня передав командування армією ген. А. Ф. Ланжерону і в кві. поїхав в Одесу.