Михайло Шарохін

Фотографія Михайло Шарохін (photo Michail Sharohin)

Michail Sharohin

  • День народження: 11.12.1898 року
  • Вік: 76 років
  • Місце народження: Іванівське, Росія
  • Рік смерті: 1974
  • Громадянство: Росія

Біографія

Народився 11 грудня 1898 року в селі Іванівське Даниловського району Ярославської області.

На військовій службі з 1917 року, в Червоній Армії – з 1918 року. Закінчив кавалерійські курси удосконалення комскладу (1926), Військову академію імені М. В. Фрунзе закінчив в 1936 році, Академію Генерального штабу – в 1939 році. У листопаді 1917 року вступив до Червоної Гвардії, брав участь у боях проти німецьких окупантів в районі Пскова (1918).

У Громадянську війну командиром взводу і ескадрону воював на Північно-Східному і Туркестанському фронтах. У 1922-1931 роках – помічник командира і командир кулеметного ескадрону, начальник полкової школи. З травня 1936 року – начальник штабу легко бомбардувальної авіабригади, з 1937 року – її командир. З 1939 року – старший помічник начальника відділу, з 1940 року – начальник відділу Оперативного управління Генерального штабу.

Під час Великої Вітчизняної війни – заступник начальника Оперативного управління, потім заступник начальника Генерального штабу (вересень 1941 – лютий 1942 років). З лютого 1942 року – начальник штабу 3-ї ударної армії на Калінінському фронті, з серпня – начальник штабу Північно-Західного, з жовтня – Волховського фронтів. З серпня 1943 року командував 37-ю армією на Степовому, 2-му і 3-му Українських фронтах, яка брала участь у визволенні Лівобережної України. З жовтня 1944 року і до кінця війни командував 57-ю армією на 3-му Українському фронті, брала участь у Будапештській, Балатонского і Віденської операціях.

За вмілу організацію бойових дій, чітке управління військами армії при форсуванні річок Дніпро, Південний Буг, Дністер і Дунай, забезпечення захоплення і утримання плацдармів, проявлені при цьому мужність і відвагу М. Н. Шарохину присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після війни М. Н. Шарохін продовжував командувати 57-ю армією (з липня 1945 року в Південній групі військ). У квітні 1946 року призначений начальником управління вивчення досвіду війни в Генеральному штабі, в січні 1952 року – заступником начальника Головного військово-наукового управління Генштабу. З квітня 1953 року – начальник Управління вищих військово-навчальних закладів МО, з березня 1957 року – науковий консультант при заступнику міністра оборони по військовій науці, з квітня 1958 року – військовий консультант Групи генеральної інспекції МО СРСР.

Вийшов у відставку в 1960 році.

Нагороджений трьома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова I ступеня, Богдана Хмельницького I ступеня, Кутузова II ступеня, Червоної Зірки, медалями, а також іноземними орденами.