Михайло Бурмістров

Фотографія Михайло Бурмістров (photo Mihail Burmistrov)

Mihail Burmistrov

  • День народження: 11.09.1901 року
  • Вік: 38 років
  • Місце народження: Богородськ, Московської області, Росія
  • Дата смерті: 17.11.1939 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Герой Радянського Союзу (17.11.39). Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора і ювілейною медаллю «ХХ років РККА»

Народився в сім’ї робітника. Російська. З 1909 р. жив з батьками в Західному Сибіру. Працював молотобійцем у кузні села Леб’яже Алтайського краю.

У РККА з 1919 р.

У 1919-20 рр. воював у партизанському загоні. Був помічником командира загону, командиром взводу, членом польовий колегії гірничо-партизанської дивізії.

В 1920-28 рр. служив в кавалерійських частинах РСЧА.

У 1920-22 рр. — рядовим Барнаульського кавалерійського полку, а потім старшиною ескадрону 60-го кавполка 10-ї кавдивізії. Брав участь у боях з бандами Бакича і Кайгородова.

В 1922-24 рр. був командиром взводу, а потім ескадрону 48-го кавполка 6-ї окремої кавбригады Туркестанського фронту. Воював з басмачами в Ферганській долині і Східної Бухарі. Був двічі поранений.

В 1924-26 роках навчався на кавалерійському відділенні Київської об’єднаної військової школи. Член ВКП(б) з 1926 р.

У 1926-28 рр .. служив командиром ескадрону 39-го кавполка 7-ї Самарської кавалерійської дивізії.

З 1928 р. служив у ВПС РСЧА.

У 1928-29 рр. був стажистом у 18-ї авіаційної ескадрильї.

У 1930 р. закінчив 3-ю військову школу льотчиків і летнабов р. в Оренбурзі.

У період 1930-32 рр. служив летнабом 5-ї окремої авіаескадрильї.

В 1932 р. закінчив Вищу школу спецслужб ВПС РСЧА, в 1933 р. — 2-ю військову школу льотчиків у р. Борисоглібськ.

У 1933-38 рр. командував авіазагоном, а потім був помічником командира 150-го змішаного бомбардувального авіаполку.

22.02.38 р. був нагороджений ювілейною медаллю «ХХ років РККА».

15.11.38 р. майор Бурмістров був призначений командиром 150-го сбап 100-ї змішаної авіабригади 57-го особливого корпусу. Полк дислокувався в МНР в районі н. п. Баин-Тумен. У його складі було 17 легких штурмовиків Р-5ШТ (дві ескадрильї) та 29 швидкісних бомбардувальників СБ (три ескадрильї). СБ особовим складом до початку боїв в Монголії ще не були освоєні.

21.05.39 р. був збитий зв’язковий Р-5ШТ, який летів у розташування 6-ї монгольської кавалерійської дивізії. Один з пілотів загинув, ставши першою жертвою повітряної війни на Халхін-Голі.

Брав участь у боях біля річки Халхін-Гол. Командував 150-м змішаним бомбардувальним авіаполку.

24.06.39 р. полк Бурмістрова здійснив перший бойовий виліт. 23 СБ завдали бомбового удару по японським військам на східному березі Халхін-Гола. На зворотному шляху йшли без прикриття бомбардувальники були атаковані японськими винищувачами. Стрілок-радист одного з РБ був поранений, але у відповідь вогнем зміг пошкодити ворожий винищувач і поранити його пілота.

Найважчі вильоти припали на липень 1939 р.

3.07.39 р. при нальотах на японські війська в районі Баин-Цаган і Номон-Хан-Бурд-Обо один СБ був збитий зенітним вогнем, а два – винищувачами противника.

4.07.39 р. 150 сбап двічі вилітав на бомбардування японських переправ. Нашим винищувачам не вдалося надійно прикрити бомбардувальники. Було збито сім СБ, десять членів екіпажу загинули.

Яскраво і жорстко загибель радянського льотчика-бомбардувальника описує генерал-майор авіації Ворожейкін: «Віддалік лежав наш бомбардувальник. Він здійснив посадку на живіт і згорів вже після приземлення. Передня частина фюзеляжу, включаючи кабіну екіпажу, і середня частина крила були з’їдені вогнем. Метал, розплавлений від високої температури, калюжами стек на землю. Крізь чорні від кіптяви, пожолобилися від вогню, ребра фюзеляжу було обвуглене тіло льотчика. Його Голова була закинута назад, руки тримали штурвал. Поруч лежав обгорілий стрілок. Я зрозумів, чому він тут, а не в хвості, біля своєї вежі. Мабуть, він був поранений в повітрі, і після посадки зумів вибратися з кабіни, щоб допомогти льотчику. Ймовірно, він робив це з останніх сил дістався до льотчика і впав біля нього замертво… Штурмана в літаку не було, жодних її ознак я не виявив. Повинно бути, він вистрибнув з парашутом… Чому льотчик не вистрибнув? Адже він посадив літак — значить, був живий? А обгорілий стрілок?.. Значить, поранений стрілець не в силах був скористатися парашутом, а льотчик не міг його залишити і вирішив посадити літак… але, очевидно, в останній момент сам втратив свідомість».

З-за великих втрат довелося підвищити висоту бомбометання з 2500-3000 м до 6800-7500 м.

З 9 по 15 липня вильоти на бомбардування ворожих військ пройшли без втрат. Однак наскільки вони були ефективні, важко судити.

5.08.39 р. загинув екіпаж військового комісара 150-го сбап Ююкина. Його РБ був збитий вогнем зенітної артилерії під час бомбардування ворожих резервів в районі Халун-Аршана.

19.08.39 р. над залізничною станцією Халун-Аршан, через який йшов потік постачання японських частин, було втрачено ще один екіпаж.

20.08.39 р. почалася операція зі знищення японських військ, що вторглися на монгольську територію. О 5.45 ранку 153 радянських бомбардувальника під прикриттям 144 винищувачів завдали удару по японським позицій на східному березі Халхін-Гола. Бомбили прицільно, з висоти 2500-3000 м. О 8.45 ранку 52 СБ в супроводі 162 винищувачів завдали удару по укріплень противника на березі річки Хайластын-Гол. Японським винищувачам не вдалося збити жодного СБ. Лише три машини були пошкоджені, але змогли повернутися на свій аеродром.

21.08.39 р. СБ продовжували нальоти наяпонские позиції. Бомбили з висоти 1500 м, що робило їх вразливими навіть для 20-мм зенітних автоматів. В результаті чотири літаки були збиті зенітним вогнем.

23.08.39 р. 150 сбап продовжував нести втрати від зенітного вогню. З бойового завдання не повернувся екіпаж майора Семенова.

25.08.39 р. радянські бомбардувальники зазнали останню бойову втрату над річкою Халхін-Гол. Загинув командир 150-го сбап майор Бурмістров.

Згідно з офіційними даними літак Бурмістрова був збитий зенітним вогнем. Однак існує й інша версія.

25.08.39 р. капітан Звонарьов, командир групи І-153, збройної реактивними снарядами РС, повів своїх підлеглих в атаку на групу японських бомбардувальників, які насправді виявилися нашими СБ.

Лише наблизившись на дистанцію залпу, Звонарьов розгледів зірки на крилах. В останній момент він різко відвернув. Але один з пілотів, лейтенант Федосов, встиг випустити дві ракети, які вибухнули біля ведучого. СБ ще деякий час летів колишнім курсом, але при підльоті до Халхін-Голу раптом зірвався в штопор і розбився. Штурман встиг вистрибнути, а льотчик і стрілець-радист загинули. Можливо, пілот був поранений осколками ракет і втратив свідомість.

У поданні майора Бурмістрова до звання Героя Радянського Союзу зазначалося: «У боях з японцями… був прикладом доблесті і геройства. Під його особистим керівництвом полк відмінно виконував завдання. За весь період операції був безстрашним повітряним бійцем. Полк водив у бій 22 рази. Героїчно загинув у повітряному бою… Раніше за бойові заслуги в районі річки Халхін-Гол був нагороджений орденом Червоного Прапора».

17.11.39 р. майору Бурмістрову Михайлу Федоровичу було присвоєно звання Герой Радянського Союзу посмертно.