Михайло Бородкін

Фотографія Михайло Бородкін (photo Mihael Borodkin)

Mihael Borodkin

  • День народження: 01.09.1852 року
  • Вік: 67 років
  • Місце народження: Аландські острови, Росія
  • Рік смерті: 1919
  • Громадянство: Росія

Біографія

Генерал-лейтенант, начальник Військово-юридичної академії, сенатор, член правої групи Державної Ради, історик і публіцист, член-засновник і член Ради першого Російського Зборів (PC).

Народився в сім’ї штабс-капітана на о-ві Аланд у Фінляндії, з дитинства знав шведський мову, що дало змогу йому згодом стати одним з найбільш компетентних експертів по фінляндському питання. Рано залишився сиротою, освіту здобув у Гатчинському сирітському інституті, Костянтинівському військовому училищі, служив у польовий артилерійській бригаді у Фінляндії. Закінчивши курс Військово-юридичної академії (1883), служив у військово-судового відомства (помічник військового прокурора Одеського військово-окружного суду, військовий слідчий Петербурзького військового округу, військовий суддя Варшавського і Петербурзького військово-окружних судів). Входив до складу різних комісій з фінляндським справах, у 80-ті був притягнутий гр. Ф. Л. Гейденом в Комісію для кодифікації законів Великого Князівства Фінляндського, в 90-ті був включений в якості діловода до складу Особливої Наради з питання введення військової повинності у Фінляндії, головою якого був статс-секретар К. П. Побєдоносцев. Згодом виконував важливі державні доручення: у 1907 розслідував причини заворушень у Військово-медичної академії, за Височайшим повелінням був відряджений до Києва і Туркестан, був членом змішаних російсько-фінляндських комісій Н. С. Таганцева та П. А. Харитонова та ін

Здобув широку популярність як публіцист слов’янофільського напрямку. У журналі «Благовіст» опубліковано ряд його статей, присвячених темі панславізму, його статті публікувалися в «Православному огляді» та ін. православно-патріотичних виданнях. Але найбільшу популярність Бородкін отримав як автор великої кількості творів по фінляндському питання, значну частину своїх праць публікував під псевдонімами Р. А. Абов і С. К. Михайлов.

У 1900 Бородкін був одним із 40 членів-засновників PC, на першому організаційному засіданні старої монархічної організації було обрано до складу Ради PC. У перші роки діяльності PC Бородкін один з найактивніших членів організації, допомагав проф. А. С. Вязигину у відкритті першого відділу PC в Харкові. Активний діяч Російського Окраїнного Суспільства, діяльний співробітник газети «Окраїни Росії». У 1913 член редкомиссии «Книги російської скорботи». Брав участь у слов’янському русі, 14 лют. 1913 читав доповідь в С.-Петербурзькому Слов’янському благодійному товаристві на тему «Слов’янське покликання Росії». Його біограф зазначав: ««Споконвічні російські початку» — ось те знамено, у якого М. Бородкін завжди стояв вірним годинниковим».

Бородкін дослужився до посади начальника Військово-юридичної академії, він був також призначений і сенатором, а після виходу у відставку був призначений членом Держ. Ради. В цей період продовжував займався публіцистикою, був активним співробітником помірно правою газети «Новий час». У к. 1915 став одним з ініціаторів установи Всеросійського товариства піклування про біженців православного віросповідання, в якому був тов. голови. Головою товариства був член Держ. Ради А. А. Римський-Корсаков, членами Ради видатні праві діячі: З. П. Білецький, Н. К. Кульчицький, Н. Е. Марков, Р. Р. Замысловский, В. П. Соколов та ін

За деякими даними, Бородкін був узятий в заручники під час «червоного терору» і розстріляний чекістами.