Метью Банкер Ріджуей

Фотографія Метью Банкер Ріджуей (photo Matthew Bunker Ridgway)

Matthew Bunker Ridgway

  • День народження: 03.03.1895 року
  • Вік: 98 років
  • Місце народження: Форт-Монро, Віргінія, США
  • Дата смерті: 26.07.1993 року
  • Громадянство: США

Біографія

Займав ряд високих посад, найвідоміший з яких — командувач військ ООН під час Корейської війни.

Метью Банкер Ріджуей народився 3 березня 1895 року в Форт-Монро (Хамптон, штат Віргінія), його батьком був артилерійський полковник Томас Ріджуей, а матір’ю — Рут Ріджуей. Все дитинство він провів у військових гарнізонах.

Метью подав заяву у Вест-Пойнт у 1912 році, але провалився на іспиті з геометрії. Тому він витратив рік на спеціальну підготовку до іспитів, і 14 червня 1913 року був, нарешті, вступив в Академію. В 1917 році курс, на якому навчався Ріджуей, був випущений за шість тижнів до звичайного терміну у зв’язку з вступом США в Першу світову війну. Він хотів потрапити в артилерію, як його батько, але коли підійшла його черга при розподілі всі артилерійські вакансії були вже розподілені і Метью Ріджуей потрапив в піхоту в званні другого лейтенанта Армії США. У тому ж році він одружився на Джулії Кароліні Блаунт, яка до розлучення в 1930 році встигла народити йому двох дочок — Констанцію і Ширлі.

Замість європейського фронту, Ріджуей отримав призначення у 3-й піхотний полк, що стояв на мексиканському кордоні. Після року служби на кордоні він отримав наказ повернутися в Вест-Пойнт щоб стати викладачем Академії. Більше року він викладав іспанську мову, потім тактику, і, в результаті, став помічником начальника факультету з фізичної підготовки, пропрацювавши у Вест-Пойнті у результаті шість років.

У 1924 році Ріджуей був направлений у Форт-Беннінг (штат Джорджія) на курси командирів рот. Після закінчення курсів у 1925 році він отримав призначення в 15-й піхотний полк, що стояв у той час в Тяньцзіні (Китайська республіка). По закінченні служби в Китаї Ріджуей прийняв роту в 9-му піхотному полку, що стояв у Сан-Антоніо (штат Техас), де йому було доручено підготувати команду з сучасного п’ятиборства для участі в Олімпійських іграх 1928 року. Вже був підписаний наказ про початок тренування олімпійської команди, коли Ріджуей був викликаний до генерала Френку Маккей, командовавшему 3-ї бригади (в яку входив 9-й полк), і отримав нове призначення: в 1928 році Маккой і Ріджуей вирушили в Нікарагуа для забезпечення проведення в цій країні вільних виборів. Після цього у 1929 році під керівництвом генерала Маккоя Ріджуей працював в комісії по врегулюванню болівійсько-парагвайського конфлікту.

У вересні 1929 року Ріджуей був спрямований на вищі офіцерські курси при піхотної школи в Форт-Беннинге. Після закінчення курсів його знову направили в Нікарагуа для роботи в американській комісії з виборів, а незабаром після цього перевели в Панаму і зарахували до складу 33-го піхотного полку, що розташовувався в зоні каналу. Там він пробув до весни 1932 року, а потім був направлений на Філіппіни в якості радника з військових питань при генерал-губернаторі Теодора Рузвельта-молодшому.

Після того, як ос

енью 1932 року президентом США був обраний Франклін Делано Рузвельт, Теодор Рузвельт був зміщений (між двома гілками роду Рузвельтов були не надто теплі відносини). Ріджуей поїхав слідом за ним і прибув в США як раз до початку занять у Командно-штабній школі в Форт-Ливенуорте (округ Лівенуорт, штат Канзас). У 1935 році, після закінчення цієї школи, він знову потрапив до генерала Маккей, і отримав посаду начальника відділу операцій та бойової підготовки в штабі 2-ї армії (дислокувалася в північній частині району Великих озер, штаб розміщувався в Чикаго).

У 1936 році Метью Ріджуей був направлений в Армійський військовий коледж у Вашингтоні, який був тоді вищим навчальним закладом сухопутних військ. По його закінченні Ріджуей був направлений в Сан-Франциско на посаду начальника відділу операцій та бойової підготовки штабу 4-ї армії. На цій посаді він організував штабні ігри, присвячені питанням перекидання військ з території США. Після успішного проведення цих ігор Метью Ріджуей був переведений у Вашингтон Управління оборонного планування (одне з п’яти Управлінь Генерального штабу військового міністерства).

Друга світова війна

У січні 1942 року Ріджуей, вироблений в генерал-майори, був викликаний до Джорджу Маршаллу, що знав про його бажання стати стройовим командиром, від якого дізнався, що відтворюється 82-я дивізія, яка прославилася в роки Першої світової війни. Її командиром призначався Омар Бредлі, а Ріджуей повинен був стати його заступником. В червні 1942 року Бредлі був переведений на посаду командира 28-ї дивізії національної гвардії, а Ріджуей став командиром 82-ї дивізії. Місяць дивізію вирішили реорганізувати в моторизовану дивізію, але потім плани змінились — і так з’явилася знаменита 82-я повітряно-десантна дивізія.

В 1943 році Метью Ріджуей брав участь у розробці плану висадки Союзників на Сицилії і командував 82-ї повітряно-десантної дивізією в ході цієї операції.

При розробці планів висадки в Італії передбачалося (план «Грант II»), що 82-я повітряно-десантна дивізія буде викинута на аеродроми біля Риму і в ході швидкої операції опанує містом. Так як район висадки був досить віддалений від місць висадки союзників на узбережжі, було потрібне тісна взаємодія з італійськими військами. Ріджуей вважав план в корені невірним і нездійсненним. Генерал Максвелл Тейлор, який командував артилерією 82-ї повітряно-десантної дивізії, був таємно посланий у Рим для секретних переговорів з новим італійським урядом з цього приводу. Повернувшись, Тейлор висловив свою думку: з його точки зору, висадившись біля Риму, десант потрапив би в пастку, тому, на його погляд, операцію варто відмінити. Командування погодилося з ним і скасував висадку повітряного десанту.У 1944 році Ріджуей допоміг спланувати воздущно-десантну частину Операції «Оверлорд», а під час висадки в Нормандії десантувався разом зі своєю дивізією. У вересні 1944 року Ріджуей став командиром 18-го повітряно-десантного корпусу, і пізніше брав участь у відбитті німецького контрнаступу в Арденнах. У березні 1945 року він командував своїми військами в ході боїв під час Рейнської повітряно-десантної операції (операція «Varsity»), і 24 березня 1945 року був поранений осколком німецької гранати. У червні 1945 року він був проведений в генерал-лейтенанти. Кінець війни застав Ріджуея в літаку під час перельоту на Тихоокеанський театр військових дій.

Відразу після війни

Коли Ріджуей прибув на Філіппіни, то його старий знайомий генерал Дуглас Макартур доручив йому командувати військами в районі Лусона. Восени 1945 року він був призначений заступником Верховного головнокомандувача союзними силами на Середземному морі; під його керівництвом виявилися всі американські війська в Середземномор’ї.

1 січня 1946 року Метью Ріджуей був призначений представником генерала Ейзенхауера (він тоді був начальником штабу армії) у Військово-штабному комітеті ООН. У грудні 1947 року він одружився на своїй третій дружині, Мері Принцес Ентоні Лонг.

В червні 1948 року Метью Ріджуей став командувачем збройними силами району Карибського моря, і переїхав до Панами, де в нього народився син — Метью Банкер Ріджуей-молодший.

У вересні 1949 року був призначений новий начальник штабу армії США генерал Джозеф Л. Коллінз — який запропонував Риджуэю посаду заступника начальника штабу з оперативних і адміністративних питань. Ріджуей прийняв пропозицію і повернувся в США, ставши працювати в Пентагоні.

Війна в Кореї

У червні 1950 року почалася війна в Кореї. На Корейський півострів були перекинуті американські війська, зокрема — несла окупаційну службу в Японії 8-я армія США. В кінці грудня 1950 року її командувач, генерал Уолтон Уокер, загинув у автокатасрофе під Сеулом, і на його місце був призначений Метью Ріджуей.

У цей час американські війська відкочувалися від річки Ялуцзян під ударами військ китайських народних добровольців, і однією з перших завдань Ріджуея було повернення військам впевненості у своїх силах. Йому це вдалося, і поступово військам під керівництвом Ріджуея вдалося сповільнити, а потім і зупинити китайсько-північнокорейське наступ.

11 квітня 1951 року за розпорядженням Трумена генерал Макартур був відправлений у відставку. Новим командувачем силами ООН в Кореї став Метью Ріджуей, вироблений в генерали. В цей час Ріджуей отримав прізвисько «Старі залізні тить ки» за звичку носити ручні гранати підвішеними на рівні грудей (на його фотографіях того часу, однак, видно лише одна граната з одного боку грудей; «граната» з іншого боку грудей — це насправді аптечка першої допомоги). Також Ріджуей заманив Макартура на посаді головнокомандувача союзними окупаційними військами в Японії.

Верховний головнокомандувач збройними силами НАТО в Європі

У травні 1952 року Метью Ріджуей змінив Дуайта Ейзенхауера на посаді верховного головнокомандувача збройними силами НАТО в Європі. Під керівництвом Ріджуея військова структура Альянсу в Європі була значно вдосконалена. Була поліпшена структура командування, удосконалено планування операцій, покращилася бойова підготовка військ. Було збільшено загальна кількість військ.

Начальник штабу армії США

17 серпня 1953 року Метью Ріджуей змінив генерала Джозеф Л. Коллінза на посаді начальника штабу армії США. Ейзенхауер після свого обрання президентом попросив Ріджуея оцінити можливість американського втручання у В’єтнамі спільно з французами. За розрахунками Ріджуея вийшло, що для досягнення успіху необхідні США настільки величезні сили, що президент вирішив відмовитися від цієї ідеї. Ріджуей не поділяв плани Ейзенхауера за значного скорочення збройних сил, так як вважав, що панування в повітрі і наявність ядерної зброї не скасовує необхідності наявності потужних сухопутних військ для захоплення території.

Відставка

По досягненні 60-річного віку Метью Ріджуей пішов у відставку. Це сталося 30 червня 1955 року. Після виходу у відставку він продовжував вести активне життя, і вже в 1956 році випустив мемуари під назвою «Солдат» (які вже в 1958 році були видані російською мовою). У 1967 році він написав книгу «Війна в Кореї». Він входив до ради директорів різних корпорацій, а також у комітети Пентагону стратегічних досліджень.

Згідно думку друзів і колег, Ріджуей сильно змінився після загибелі сина в 1971 році.

Ріджуей помер від серцевого нападу в своєму будинку в Фокс-Чапел, неподалік від Піттсбурга (штат Пенсільванія, США) у липні 1993 року у віці 89 років. Він похований на Арлингтоноском національному кладовищі.

Нагороди Метью Ріджуея

Хрест «За видатні заслуги» з дубовим листям

Армійська медаль бездоганної служби з трьома дубовим листям

Срібна зірка з дубовим листям

Медаль «Легіон пошани» з дубовим листям

Бронзова зірка з літерою V і дубовим листям

Медаль «Пурпурне серце»

Значок парашутиста

Президентська медаль Свободи

Золота медаль Конгресу

Значок бойового піхотинця

Національна піхотна асоціація нагородила його Орденом Святого Маврикія вищого рівня «Primicerius»

Його портрет був опублікований на обкладинці журналу «Life» 30 квітня 1951 року і 12 травня 1952 року, і на обкладинці журналу «Time» 5 березня 1951 року та 16 липня 1951 року.