Лейба Фельбинг

Фотографія Лейба Фельбинг (photo Leyba Felbing)

Leyba Felbing

  • День народження: 21.08.1895 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Бобруйськ, Росія
  • Дата смерті: 25.03.1973 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Чекіст, начальник секретно-оперативної частини Архангельської ЧК (1920), слідчий Верховного трибуналу при ВЦВК.

Лейба Лазаревич Фельбинг (Олександр Михайлович Орлов, в США — Ігор Костянтинович Берг) (21 серпня 1895-25 березня 1973) — чекіст, начальник секретно-оперативної частини Архангельської ЧК (1920), слідчий Верховного трибуналу при ВЦВК і помічник прокурора кримінально-касаційної колегії Верховного суду (1921-1924), з 1926 в Іноземному відділі ОГПУ, нелегальний резидент у Франції, Австрії, Італії (1933-1937), майор держбезпеки (1935, сьогодні це звання було б одно генерал-майору), резидент НКВС і радник республіканського уряду щодо безпеки в Іспанії (1937-1938), з липня 1938 невозвращенец, жив у США, професор американських університетів. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора.

Народився р. Бобруйськ Мінської губернії в сім’ї дрібного службовця з лісової справи. З 16-річного віку підробляв приватними уроками. Закінчивши середній навчальний заклад у Москві в 1915 р., в 1916 р. вступив на юридичний факультет Московського університету і одночасно в Лазаревський інститут східних мов, але в тому ж році був призваний в армію. Служив рядовим 104-го піхотного полку на Уралі. У 1917 р. переведений в студентський батальйон р. в Царицині, де служили неблагонадійні елементи. Після Лютневої революції закінчив 2-гу школу прапорщиків. Тоді ж вступив в партію соціал-демократів (об’єднаних інтернаціоналістів), пізніше перейменовану в Російську соціалістичну робочу партію (інтернаціоналістів), а потім — до групи «незалежних» на чолі з Соломоном Лозовським.

У 1917-1918 рр. Л. Л. Фельдбин — заступник завідувача довідкового бюро Вищої фінансового ради, потім викладав у школі в провінції. З початком Громадянської війни він вступив в РККА і був зарахований до Особливого відділу 12-ї армії, де працював слідчим, уповноваженим по боротьбі з контрреволюцією, старшим слідчим. Брав участь у розкритті контрреволюційних організацій у Києві. Під час відступу армії на чолі Загону особливого призначення боровся з повстанцями. У травні 1920 р. вступив у РКП(б).

З грудня 1920 р. — начальник агентурно-слідчого відділення ВЧК з охорони північних кордонів, начальник слідчо-розшукової частини. Одночасно особливоуповноважений фільтрації білих офіцерів на Півночі.

В 1921 р. повернувся з Червоної Армії у Москву, щоб продовжити вивчення права в Школі правознавства при Московському університеті. З липня 1921 р. по 1922 р. він — Лев Лазаревич Нікольський — слідчий Верховного трибуналу при В ЦВК. З січня 1923 р. — помічник прокурора Кримінально-касаційної колегії Верховного Суду.

У 1924 р. Л. Л. Нікольський завершує навчання в Школі правознавства при Московському університеті і повертається в органи держбезпеки. З травня 1924 р. він — начальник 6-го відділу, з 1925 року — начальник 7-го відділення і помічник начальника ЕКУ ОДПУ, потім — начальник прикордонної охорони Сухумського гарнізону.

У 1926 р. Л. Л. Нікольський переводиться в І А ОГПУ. У 1926-1927 рр. він — резидент в Парижі, діяв під прізвищем Л. Миколаїв і під прикриттям посади співробітника торгпредства СРСР у Франції. У 1928 р. направлений в берлінську резидентуру під прізвищем Л. Фьоль-дель і прикриттям посади торгового радника повпредства СРСР у Німеччині. У 1930 р. повернувся в СРСР, начальник 7-го відділення (економічна розвідка) ІНО ОГПУ. У вересні 1932 р. виїжджав в короткострокову відрядження до США під прикриттям посади представника Льноэкспорта, де зміг придбати справжній американський паспорт на ім’я Вільяма Голдіна.

Навесні 1933 р. Л. Л. Нікольський (псевдонім «Швед») за документами У. Голдіна був направлений у Париж на чолі нелегальної оперативної групи «Експрес» із завданням розробки 2-го Бюро (розвідка) французького Генштабу. В процесі відрядження в грудні 1933 р. виїжджав зі спецзавданням у Рим. Навесні 1934 р. був пізнаний колишнім співробітником радянського торгпредства, у зв’язку з чим у травні 1934 р. покинув Францію.

З 15 липня 1934 р. — нелегальний резидент в Англії під прикриттям представника «Амерікен рефриджерейтор компані, лтд.» Орлов прибув до Лондона, де став головним оператором випускника Кембриджського університету К. Філбі («Зенхен»), завербованого незадовго до цього співробітником резидентури А. Дейчем («Ланг»). В кінці жовтня 1935, після повернення до СРСР, призначений заступником нач. ТО ГУГБ НКВС. Однак фактично працював в ІНО, де продовжував займатися діяльність «Кембріджської групи». У грудні 1935 році з американським документів для виконання вербовочного завдання виїжджав в Рим, а в 1936 — Естонії і Швеції, де успішно провів операцію з вербування посла однієї з західних країн.

У вересні 1936 р. під прикриттям посади аташе з політичних питань радянського повпредства в Іспанії Орлов був направлений у Мадрид як резидента НКВС і головного радника з внутрішньої безпеки і контррозвідці при республіканському уряді. Тоді ж особисто В. В. Сталіним на нього було покладено завдання з організації вивозу на зберігання в СРСР іспанського золотого запасу, що становило понад півмільярда доларів США.

З грудня 1936 р. брав безпосередню участь в організації контррозвідувальної служби республіканців — СІМ. Керований ним апарат провів значну роботу по викриттю франкістської агентури і підготовці партизанських і диверсійних груп для дій у тилу противника. У 6 створених за його участю диверсійних школах пройшли навчання не менше 1000 чоловік.

Під його безпосереднім керівництвом була проведена операція з придушення збройного заколоту анархістів у Каталонії, організація якого у контексті боротьби з Л. Троцьким була приписана раніше близькою до троцкистам Робочої партії марксисткого єднання (ПОУМ). У червні 1937 р. ним же було організовано викрадення з в’язниці і подальша ліквідація лідера ПОУМ Андреу Ніна.

В кінці 1937 р. Орлов, потай від іспанських властей, організував нелегальну розвідшколу під умовною назвою «Будівництво». Кандидати на навчання ретельно відбиралися избойцов інтернаціональних бригад. Багато випускників школи були визнані дуже цінними, щоб воювати в Іспанії. Їх виводили через Францію в Західну Європу і з завданнями направляли в різні країни світу.

В Іспанії Орлову знову довелося керувати роботою К. Філбі, який перебував зі спецзавданням при франкистського уряді. У квітні 1938 р. Орлов завербував бійця Інтербригади із США Морріса Коена, майбутнього «атомного розвідника», зв’язкового Р. В. Абеля К. Т. Молодого.

У липні 1938 р. Орлов отримав наказ виїхати в Антверпен для зустрічі з представником Центру С. М. Шпигельглазом на борту радянського пароплава «Свір». Побоюючись арешту і депортації в Радянський Союз, взявши 60 000 доларів з оперативних засобів НКВС втік з дружиною Рожнецкой Марією Владиславовной (1903-1971) і донькою Веронікою (1922-1949 рр.) в Канаду. Надалі проживав в США під ім’ям Ігоря Костянтиновича Берга.

Незадовго до смерті Сталіна опублікував у журналі «Лайф» серію статей, що склали потім книгу «Таємна історія сталінських злочинів» (Orlov A. The Secret History of Stalin’s Crimes. New York, 1953). Ця книга невдовзі була перекладена на багато мов, у тому числі на російську (1983). Поява книги Орлова привело в шок директора ФБР Гувера, який дізнався, що в США протягом п’ятнадцяти років жив генерал НКВС. Відомості з зазначеної книги широко використовувалися російськими істориками та письменниками ще до виходу її в Росії. У нашій країні мемуари Орлова були видані в 1991 р. У 1962 р. в США вийшла друга книга Орлова «Допомога по контррозвідці та ведення партизанської війни» (Orlov A. A Handbook of Intelligence and Guerilla Warfare. University of Michigan Press, Ann Arbor, 1962).

На численних допитах у ФБР та інших західних спецслужбах Орлов повідомив досить багато відомостей про роботу органів держбезпеки СРСР в Європі і всередині країни, але не видав відому йому особисто закордонну агентуру радянської розвідки, в тому числі групу К. Філбі. Помер у США.