Клод-Віктор Віктор

Фотографія Клод-Віктор Віктор (photo Claude-Victor Perrin)

Claude-Victor Perrin

  • День народження: 07.12.1764 року
  • Вік: 76 років
  • Місце народження: Ламарш, Франція
  • Дата смерті: 01.03.1841 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Віктор (Victor) — герцог Беллуно (10.9.1808), маршал Франції (13.7.1807).

Син нотаріуса. У 1781 вступив барабанщиком у Гренобльському артилерійський полк. У жовт. 1791 вступив волонтером у 3-й батальйон департаменту Дром. У 1792 послідовно отримав чини ад’ютант-унтер-офіцера, капітана 2-го підполковника, в 1793 полковника, а 20.12.1793 — бригадного генерала. Відзначився при облозі Тулона (1793). Був наближений Наполеоном. 18.1.1797 проведений в дивізійні генерали. У травні 1800 під час походу в Італію йому було доручено командування тимчасовим корпусом (у складі дивізій Шабрана і Шамбарлака). Відзначився в битві при Маренго. У 1800-04 командувач військами в Батавской республіці. У 1805-06 посол в Данії. З 7.10.1806 начальник штабу 5-го корпусу Великої армії. Успішно діяв при Єні та Пултуську. У дек. 1806 Наполеон наказав Ст. утворити новий 10-й корпус (близько 25 тис. чол.; офіційно прийняв командування 5.1.1807) і прийняти на себе облогу Данцига, однак 23.1.1807 він був узятий в полон пруськими повстанцями і замінений маршалом Лефевром. З 6.6.1807 командир 1-го корпусу. Учасник битви при Фрідланді. Після перемоги 9.8.1807 призначений губернатором Пруссії і Берліна. 7.9.1808 направлений в Іспанію на чолі 1-го корпусу. 10.11.1808 атакував добре укріплені позицій ген. Блейка у Еспіноса, а вранці 11 листоп. розсіяв противника. 28.3.1809 розбив у Меделина армію ген. Куести. Перед початком походу в Росію 3.4.1812 поставлений на чолі 9-го корпусу Великої армії. 9 жовт. на чолі 9-го корпусу (близько 30 тис. чол.) прибув до Смоленська. Після поразки Л. Сен-Сіра під Полоцьком у жовт. 1812 спрямований з Смоленська йому в допомогу. 27 листоп. дивізія Л. Партуно зі складу його корпусу здалася у Веселова, а В. з другою дивізією корпусу зайняв Студенку. Прикривав переправу залишків Великої армії через Березину. 28 листоп. був атакований військами ген. П. Х. Вітгенштейна. Вранці 29 листоп. отримав наказ Наполеона переправитися на правий берег, після чого мости були підпалені. 18.2.1814 призначений командиром двох дивізій Молодої гвардії. 7.3.1814 в битві при Краоне був важко поранений. Після укладення Паризького миру перейшов на сторону Бурбонів і 6.12.1814 отримав призначення губернатором 2-го військового округу. Під час «Ста днів» супроводжував Людовика XVIII в Гент. 10.4.1815 виключено Наполеоном зі списку маршалів. Після 2-ї Реставрації 17.8.1815 зроблений пером Франції, 8.9.1815 — генералом Королівської гвардії, а 10.1.1816 — губернатором 16-го військового округу. Під час суду над маршалом М. Неем (1815) голосував за обвинувальний вердикт. З 1821 військовий міністр. Залишив посаду після початку Іспанської кампанії 1823, отримавши посаду державного міністра. Супроводжував герцога Ангулемского в Іспанію. У травні 1825 під час коронації Карла Х обіймав почесну посаду командувача військами Реймського військового табору. У 1828-30 член Вищої військової ради.