Карл Хельфрих

Фотографія Карл Хельфрих (photo Carl Helfrich)

Carl Helfrich

  • День народження: 13.08.1906 року
  • Вік: 53 роки
  • Місце народження: Лампертхайм, Німеччина
  • Дата смерті: 31.05.1960 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Діяч антифашистського Опору в Німеччині, працював на радянську розвідку (мережа резидентур «Червона капела»).

Хельфрих був єдиною дитиною в сім’ї, сином залізничного службовця Георга Хельфриха і його дружини Франциски. Навчався у народній школі в Лампертхайме, вищій школі у Вормсі, а після окупації областей на лівому березі Рейну в 1919 році — в реальному училищі в Гернсхайме. На Великдень 1935 року в Хеппенхайме (Бергштрассе) склав іспити на атестат зрілості. У Гейдельберзькому університеті вивчав фізику (у Філіпа Леонарда), математику та німецьку мову; протягом восьми семестрів — філософію в університеті Людвіга в Гессені. У Гессені став членом соціалістичної студентської групи, з 1933 року займався журналістикою. Займаючи певну політичну позицію, змушений був здавати державні іспити з природознавства.

Будучи позаштатним співробітником франкфуртської газети «Генераль-Анцайгер», одночасно працював над дисертацією.

12 червня 1935 року в Гессенском університеті захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії з науково-теоретичним проблемам на тему «Значення і поняття тип для гуманітарних наук». Після цього був затверджений редактором «Генераль-Анцайгер», де, починаючи з 1938 року, публікував свої репортажі з внутрішньої політики. Писав також для газет «Берлінер Тагеблатт» і «Франкфуртерцайтунг».

Одружився на Генриэтте Зіннер. У період свого співробітництва у франкфуртських газетах познайомився з Ильзой Штебе. З кінця 1938 року — варшавський кореспондент «Франкфурт Цайтунг».

З 1940 року — співробітник Міністерства закордонних справ у Берліні, де працював у реферантуре Рудольфа фон Шелиа радником у справах друку. Хельфрих тісно дружив з Ильзой Штебе, з якою він спільно проживав на її квартирі в Шарлоттенбурзі на Ахорналлее, 48.

Заарештований 12 вересня 1942 року в Міністерстві закордонних справ разом з Ильзой Штебе. Доставлений в Центральне гестапо на Принц-Альбрехтштрассе, 8. Після арешту без суду в 1943 році для подальшого відбування покарання відправлений в концтабір Заксенхаузен (спецбарак Целленбау). В кінці 1943 року направлений в концтаборі Маутхаузен.

Звільнений 7 травня 1945 року американською армією. Був керівником «Німецького комітету» в таборі; з допомогою Юлії Буссе сприяв звільненню німецьких в’язнів, про яких забули американці.

Після звільнення, у серпні 1945 року, переведений у табір Червоної Армії.

Повернувся до Берліна у вересні 1945 року, де став редактором газети «Берлінер-Цайтунг». У листопаді 1945 року — один із засновників і головний редактор газети «Кур’єр». У 1948-1961 рр. — головний редактор культурно-політичного щотижневого журналу «Зоннтаг».

З 1946 по 1950 рік перебував у шлюбі з Бригітою Шульц, мав сина.

Співзасновник товариства «Гельмут фон Берлах гезельшафт», в пресі якого висвітлювалися німецько-польські відносини. У 1952 році переселився у ФРН, де працював на Гессенської радіостанції заступником головного редактора і керівником Боннського бюро. З 1953 року був одружений на Едіт Хельфрих. Мав від цього шлюбу дочку. Помер 31 травня 1960 року в Бад-Годесберге поблизу Бонна.