Йосип Орурк

Фотографія Йосип Орурк (photo Iosif Orurk)

Iosif Orurk

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Генерал від кавалерії.

    «З ірландських дворян у вічному підданстві Росії». Записаний сержантом в л.-гв. Кінний полк 1 січня 1776. З нього переведений в л.-гв. Ізмайловський полк, звідки в 1790 випущений у Псковський драгунський полк капітаном, 4 липня 1797 р. переведений в Павлоградський гусарський полк.

    Брав участь у російсько-шведській війні 1789-90, в боях з польськими конфедератами 1792 і 1794 р. В 1799 перебував у Швейцарії в корпусі А. М. Римського-Корсакова.

    Перебував у боях з французами у 1805 р. в Австрії і 1806-07 – в Пруссії. Нагороджений 12 січня 1806 орденом Св.Георгія 4-го кл.

    в нагороду відмінного мужності і хоробрості, наданих у битвах проти французьких військ, де 24 жовтня, маючи у своїй команді 2 ескадрону Павлоградського і 2 ескадрони Маріупольського гусарських полків, був ужитий у всі час закриття ретирады і, бувши оточена неприятельскою кавалериею, крізь неї з великою шкодою ворогові пробившись, утримував його до тих пір, поки почалося бій; 4 листопада під час битви закривав ретирующихся і перебував у змісту аван-постів, утримуючи сильного ворога, надходив у всім розсудливо і хоробро і 16, був відряджений в праву сторону зі 100 мисливцями, вражав ретировавшегося ворога.

    Чин полковника отримав 23 березня 1806.

    Йому було доручено формування Волинського уланського полку, шефом якого призначено 28 квітня 1807. На чолі полку брав участь у російсько-турецькій війні 1806-12. Був у справах за Туртукае, за що 22 липня 1810 в генерал-майори, Варварине, при штурмі Калафата, Лазні — 28 листопада 1810 нагороджений орденом Св.Георгія 3-го кл.

    в нагороду подвигів відмінного мужності і хоробрості, наданих у битві проти турецьких військ 22-го серпня при Лазні.

    На початку 1812 р. Волинський уланський полк, шефом якого був Орурк, числився в 20-й бригаді 6-ї кавалерійської дивізії і знаходився в Сербії в загоні генерал-майора Н.І.Лідерса, з яких пізніше приєднався до армії П. В. Чичагова.

    Після укладання Бухарестського миру Орурк у складі Дунайської армії здійснив похід на Волинь. Брав участь у переслідуванні французьких військ уздовж р. Бугу до Брест-Литовска. Був у діях проти ворога р. у Вільно р. і Ковно. У кампанію 1813 р. Орурк воював з доданими йому кавалерійськими полками в околицях Дрездена, на р. Одері та при блокуванні фортеці Магдебург. За відміну під Лейпцигом 28 вересня 1813 проведений в генерал-лейтенанти.

    Був учасником боїв під Денневицем, вдруге під Лейпцигом, Касселем. В 1814 році, командуючи окремим кавалерійським корпусом в Північній армії, відзначився у сутичках з ворогом під Краоном і Лаоном, за що нагороджений орденом Св.Олександра Невського. У 1814 р. Орурк призначений командиром 2-ї уланської дивізії, командував Литовської уланської дивізії.

    Призначений 22 квітня 1819 начальником 1-ї гусарської дивізії і командувачем 1-м піхотним корпусом. Під час польського повстання 1831 призначений до організації та підготовки резервів. 10 квітня 1841 проведений в чин генерала від кавалерії. Помер у своєму маєтку, де й похований.

    У 1910 В Сербії на Варваринском поле в пам’ять 100-річчя битви під Варвариним був споруджений пам’ятник. На нижній частині постаменту напис:

    Графу О Рурку — ватажку російського війська й іншим братам росіянам — борцям і героям.