Йоганн Альбрехт Бласковиц

Фотографія Йоганн Альбрехт Бласковиц (photo Johannes Albrecht Blaskowitz)

Johannes Albrecht Blaskowitz

  • День народження: 10.07.1883 року
  • Вік: 64 роки
  • Місце народження: Велау, Східна Пруссія, Німеччина
  • Дата смерті: 05.02.1948 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

У 1939-му Йоханнес командував німецькими військами, що окупували Австрію (Austria) та Чехословаччини (Czechoslovakia); за свою вірну службу він був підвищений до генерала піхоти – і перед самим початком Другої світової отримав у свої руки кермо правління 8-ю Армією (8th Army).

Народився Бласковиц 10-го липня 1883-го в Патерсвальде, Східна Пруссія (Paterswalde, East Prussia), в родині лютеранського пастора. В 1894-му Бласковиц вступив в кадетську школу. Через сім років Йоханнес отримав місце в східно-прусському полку у Остероде (Osterode) і погони прапорщика.

Під час Першої світової Бласковиц встиг побувати як на Східному, так і Західному фронтах; деякий час він працював у генштабі. У 1918-му Йоханнес вже командував піхотною ротою і з гордістю носив отриманий за виявлену хоробрість Залізний хрест (Iron Cross). Настільки видатний військовий просто не міг не отримати тепле місце у повоєнному рейхсвер Веймарської Республіки (Weimar Republic). Бласковиц поступово піднімався кар’єрними сходами, поки політична ситуація в країні не змінилася, і до влади не прийшли нацисти. У 1938-му Адольф Гітлер (Adolf Hitler) звільнив практично весь генеральський склад німецької армії; як не дивно, Йоханнеса ця чаша минула – прихід нацистів до влади його не особливо зворушив, оскільки армію Бласковиц вважав силою, політично нейтральної.

У 1939-му Йоханнес командував німецькими військами, що окупували Австрію (Austria) та Чехословаччини (Czechoslovakia); за свою вірну службу він був підвищений до генерала піхоти – і перед самим початком Другої світової отримав у свої руки кермо правління 8-ю Армією (8th Army).

Під час вторгнення в Польщу підопічні Бласковіця брали участь у битві на Бзуре (Battle of the Bzura). Йоханнес продовжував демонструвати найвищий клас командування – за що був підвищений до генерал-полковника і нагороджений Лицарським хрестом (Knight’s Cross of the Iron Cross). 20-го жовтня 1939-го Бласковіця призначили головнокомандувачем східної групи військ.

Йоханнес був солдатом старої школи і категорично припиняв будь-яку агресію по відношенню до мирних жителів, що йшла від його військ. Зрозуміло, дії військ СС не могли не розсердити Бласковіця; він відправив вищому командуванню цілу серію меморандумів про неприпустимість подібної поведінки і руйнівний вплив подібних звірств на солдатів. Протести, на жаль, ніякої користі не принесли – Йоханнес зумів домогтися лише певної ворожості з боку Ганса Франка (Hans Frank), Рейнхарда Хейдрича (Reinhard Heydrich), Генріха Гіммлера (Heinrich Himmler) і Адольфа Гітлера (Adolf Hitler). Ім’я Бласковіця потрапило у внутрішній ‘чорний список’ керівництва, і більш серйозних звань він не отримував.

У травні 1940-го Бласковиц повинен був очолити одну з армій, які працювали на території окупованої Франції. Це призначення, однак, було відкликано особисто Гітлером; натомість Йоханнес отримав дрібний пост в північній частині країни. Вже в травні 1944-го Бласковіця зробили командувачем невеликої групи військ, покликаної захистити Францію від неминучого вторгнення військ союзників. Вторгнення почалося 15-го серпня 1944-го; дуже скоро Бласковицу стало ясно, що ворог порядком перевершує його по силі – особливо у повітрі. Йоханнес боровся як міг; вливши в свої війська 5-ю танкову армію, він спробував було організувати дійсно серйозну оборону. Завадив йому наказ Гітлера – фюрер вимагав, щоб його армія контратакувала. Йоханнес чудово розумів всю безнадійність такого кроку, проте був змушений підкоритися – і навіть зумів застати американські війська зненацька, відтіснивши їх до Люневилля (Lunéville). Там американці перегрупувалися, і контратака захлинулася; розгніваний Гітлер звинуватив у невдачі Бласковіця і змістив його з посади, замінивши Германом Бальком (Hermann Balck).

Деякий час Йоханнес просидів без діла; лише в грудні 1944-го його раптово викликали очолити атаку на Ельзас-Лорейн (Alsace-Lorraine), призваннуюподдержать війська в Арденнах (Ardennes). Група військ Бласковіця атакувала 1-го січня 1945-го – і після жорстоких боїв була оточена. Бласковиц зміг бігти; незабаром після цього йому дали іншу групу військ і наказали зайнятися наступала британською армією. Протягом трьох місяців Йоханнес успішно відбивав атаки, за що пізніше отримав Мечі для свого Залізного Хреста. Слід зазначити, що, незважаючи на всю свою авторитарність і жорсткість, Бласковиц не був позбавлений певної гуманізму – і навіть не перехоплював регулярно висилаються союзниками ‘десанти’ з їжі і ліків для мирних голландців.

5-го травня Бласковіця викликали в Вагенінген (Wageningen); там йому належало обговорити з канадським генералом Чарльзом Фолксом (Charles Foulkes) умови здачі. В цілому Йоханнес погодився на висунуті вимоги; кілька затримав підписання договору факт досить курйозний – в готелі, де зустрічалися боку, не було ні однієї друкарської машинки.

На суді в Нюрнберзі (Nuremberg) Бласковіця визнав винним у злочинах проти людства. 5-го лютого Йоханнес волів спростити роботу своїм тюремникам – вирвавшись їх рук вартових, він стрибнув з балкона у внутрішній дворик будівлі суду, від чого і помер.