Іван Засорин

Фотографія Іван Засорин (photo Ivan Zasorin)

Ivan Zasorin

  • День народження: 08.04.1913 року
  • Вік: 68 років
  • Місце народження: село Стенино, Росія
  • Дата смерті: 29.05.1981 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Кчастник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1945), командир батареї 525-го легкого артилерійського полку (11-а легка артилерійська Свірська бригада, 7-а артилерійська дивізія прориву, 46-а армія, 2-й Український фронт), старший лейтенант.

Народився 8 квітня 1913 року в селі Стенино Калузької губернії, нині Козельського району Калузької області, в селянській родині. Російська.

Проживав в місті Зеленодольськ Татарської АРСР (нині — Республіка Татарстан). У 1928 році закінчив 7 класів і пізніше — школу ФЗН (нині професійний ліцей № 25) у Зеленодольську за професією столяра в 1932 році. Працював на заводі «Червоний металіст», був членом бюро районного комітету ВЛКСМ. Член ВКП(б)/КПРС з 1937 року.

Покликаний в армію в 1935 році. Служив на Далекому Сході в артилерійській частині, був секретарем комсомольської організації частині, потім — політруком батареї. Учасник боїв з японськими військами біля озера Хасан у 1938 році. Пройшовши перепідготовку (прискорені артилерійські курси), з политработника перетворився в стройового командира, був призначений командиром батареї. Продовжував службу на Далекому Сході до лета1944 року.

Під час Великої Вітчизняної війни в діючій армії — з 1944 року. Почав свою бойову діяльність на Карельському фронті. Надалі воював на 3-му, 2-му, знову на 3-му Українських фронтах. На Карельському фронті в липні-серпні 1944 року в складі 11-ї легкої артилерійської бригади 7-ї артилерійської дивізії прориву, що входила до складу 7-ї армії, брав участь у Свірсько-Петрозаводської наступальної операції.

У серпні 1944 року В. М. Засорин у складі 3-го Українського фронту брав участь у Яссько-Кишинівської стратегічної наступальної операції, звільненні Молдавії, в боях на території Румунії. З 6 по 28 жовтня 1944 року Засорин — на 2-му Українському фронті у складі 46-ї армії брав участь у Дебреценської наступальної операції і визволенні міста Сегед (Угорщина). У листопаді-грудні у складі 46-ї армії на 2-му Українському фронті Засорин брав участь у Будапештській стратегічної наступальної операції.

Особливо відзначився в ході форсування Дунаю. В ніч на 5 грудня 1944 року разом з двома радистами він переправився на правий берег Дунаю і, корегуючи вогонь своєї батареї, сприяв заняття і розширення плацдарму і звільненню міста Эрчи (Угорщина). Потім разом зі своєю 11-ї легкої артилерійською бригадою продовжував брати участь у Будапештській операції аж до звільнення Будапешта 13 лютого 1945 року. У березні-квітні 1945 року у складі 3-го Українського фронту 7-а артилерійська дивізія прориву брала участь у Віденській операції і визволенні багатьох міст і населених пунктів Угорщини та Австрії.

Після закінчення війни І. М. Засорин продовжував службу в Радянській Армії. З 1955 року майор Іван Засорин — в запасі. Жив в місті Зеленодольськ, працював на судостроительномзаводе імені Горького.

Помер 29 травня 1985 року.

Дочка — Альбіна Іванівна Пєнкіна.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за вміле виконання бойових завдань, героїзм і мужність, виявлену при форсуванні Дунаю, Засорину Івану Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8038).

Нагороджений також орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, а також медалями: 20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні, 30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні, 40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні, 30 років Радянської Армії, 50 років Радянської Армії, 60 років Радянської Армії, Ветеран праці, 100 років з дня народження Леніна.

Нагороджений знаками «За участь у боях на озері Хасан», «Ветерану спорту», «40 років 7 А. Д. П.», «Знак СКВВ».