Іван Юмашев

Фотографія Іван Юмашев (photo Ivan Umashev)

Ivan Umashev

  • День народження: 09.10.1895 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Тбілісі, Грузія
  • Дата смерті: 21.10.1972 року
  • Громадянство: Грузія

Біографія

За вміле керівництво флотом і проявлену мужність адміралу Юмашеву Івану Степановичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 вересня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Син залізничного службовця. Після закінчення реального училища в 1912 р. служив на Балтійському флоті, плавав кочегаром, машиністом потім унтер-офіцер, у 1917 обраний головою комітету батареї. До лютого 1919 р. добровільно вступив в Радянський ВМФ, учасник Громадянської війни 1918-20 на кораблях Астрахано-Каспійської і Волзько-Каспійської військової флотилії. Після війни на Балтійському флоті: у 1920-21 командир артилерійського плутонга на лінкорі «Петропавловськ» (з березня 1921 — «Марат»), потім помічник командира цього корабля. У 1924 брав участь у переході з Архангельська до Владивостока на посильне судно «Боровський». Освіту здобув на спеціальних курсах комскладу флоту (1925), тактичних курсах командирів кораблів Військово-морської академії (1932).

З 1925 на Балтійському флоті, служив на эсминцах «Ленін» і «Войков», другим помічником командира лінкора «Марат» («Петропавловськ»). З липня 1926 на Чорноморському флоті, старший помічник командира крейсера «Комінтерн», з лютого 1927 командир ескадреного міноносця «Дзержинський» («Каліакрія»). З 1932 командир крейсера «Профінтерн», з 1934 — дивізіону есмінців, в 1935-37 — бригади крейсерів. Наказом наркома оборони СРСР № 2488 від 28.11.1935 року Юмашеву В. С. було присвоєно персональне військове звання флагман 2-го рангу. З вересня 1937 начальник штабу, з січня 1938 командувач Чорноморським флотом.

Тихоокеанський флот

З березня 1939 по січень 1947 командував Тихоокеанським флотом. Юмашев вніс великий внесок у розвиток і зміцнення флоту, будівництво ВМБ, аэродромови берегової оборони на Далекому Сході. В 1943 році йому присвоєно військове звання «адмірал». У серпні-вересні 1945 успішно сприяв військам 1-го і 2-го Далекосхідних фронтів у розгромі Квантунської армії, звільнив Південний Сахалін, Курильські острови і т. д.

За вміле керівництво флотом і проявлену мужність адміралу Юмашеву Івану Степановичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 вересня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

На чолі ВМФ

Після опали головкому ВМС Н. Р. Кузнєцова з січня 1947 головнокомандувач ВМС і заступник міністра Збройних сил СРСР. Після створення окремого Військово-морського міністерства Юмашев 25 лютого 1950 р. був призначений міністром. Виконав велику роботу з оснащення ВМС новими бойовими кораблями, літаками, зброєю і засобами управління, з освоєння особовим складом нової техніки. У 1941-56 кандидат в члени ЦК партії. У 1950-56 депутат Верховної Ради СРСР. 20 липня 1951 знову замінений на посаді міністра Кузнєцовим та переведений на посаду начальника Військово-морської академії.

Останні роки, нагороди

У 1951-57 начальник Військово-морської академії. У січні 1957 звільнений у відставку. Нагороджений 6 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки і медалями, а також іноземними нагородами.

Похований на Серафимівському кладовищі р. Ленінграда. Його ім’ям у 1976 році названо побудований на заводі імені Жданова великий протичовновий корабель і вулиці р. р. Владивосток і Севастополь.