Іван Павловський

Фотографія Іван Павловський (photo Ivan Pavlovskiy)

Ivan Pavlovskiy

  • День народження: 11.02.1909 року
  • Вік: 90 років
  • Місце народження: Подільська губернія
  • Дата смерті: 27.04.1999 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Павловський Іван Григорович [р. 11(24). 2.1909, с. Теремковцы, нині Чемеровецького р-ну Хмельницької обл.], радянський воєначальник, генерал армії (1967), Герой Рад. Союзу (21.2.1969).

Чл. КПРС з 1939. В Сов. Армії з 1931. Закінчив 1-й курс Воєн. академії ім. М. В. Фрунзе (1941), Воєн. академію Генштабу (1948). З 1929 працював агрономом. Після призову в армію був червоноармійцем, потім ком-ром взводу, роти, відд. нулем, батальйону. У Велику Батьківщин, війну в діючій армії, на посадах нач-ка штабу і ком-ра стрелк. полку (червень 1941 — сер. 1942), заст. ком-ра і ком-р гвард. стрелк. бригади (сер. 1942 — травень 1943), брав участь у оборонит, боях на Україну, у боях в р-не Орджонікідзе, півн.-сх. Туапсе (осінь 1942), а також на Кубані (січ. — травень 1943). З червня 1943 і до кінця війни ком-р 328-ї стрелк. дивізії в складі Півн.-Кавк., Пд., 1-го Укр. і 1-го Білорус, фронтів. Дивізія під командуванням П. пройшла бойовий шлях від Півн. Кавказу до Берліна; відзначилася у Житомирсько-Бердичівській, Білоруській, Вісло-Одерської, Східно-Померанський і Берлінській операціях, брала участь у звільненні рр. Радомышлъ, Житомир, Варшава. За високу військову майстерність, виявлену ліч. складом при прориві оборони ньому.-фаш. військ в р-ні Ковельської (червень 1944), дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора. В ході Берлінської операції 328-я стрелк. дивизияиз складу 1-го Білорус, фронту першої з’єдналася з частинами 1-го Укр. фронту в р-не Кетцин (25.4.1945), чим було завершено оточення берлінського угрупування пр-ка. За успішні бойові дії дивізія 7 разів відзначався у наказах Верх. Головнокомандувача. У послевоен. період П. командував дивізією, стрелк. корпусом і армією. З кві. 1958 перший заст. команд, військами Закавк. воєн. округу, з червня 1961 команд, військами Приволзького, з листоп. 1963 Дальневост. воєн. округів. З кві. 1967 заст. міністра оборони СРСР; з листоп. 1967 головнокомандувач Сухопут. військами — заст. міністра оборони СРСР. Володіючи глибокими теоретич. знаннями в області воєн. справи, різнобічним досвідом керівництва бойовими діями, П. вносить отже, внесок у розвиток і будівництво Сухопут. військ. Проводить велику роботу по підвищенню їх бойової готовності та бій — здібності. Чл. Центр, ревізійної комісії КПРС (1966-71). Чл. ЦК КПРС з 1971. Деп. Верх. Ради СРСР 6-9-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна, 6 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями, іноземним грома. орденами і медалями.