Інна Степанова

Фотографія Інна Степанова (photo Inna Stepanova)

Inna Stepanova

  • Місце народження: Харків, Україна
  • Громадянство: Ізраїль

    Біографія

    Міжнародний жіночий день цього року 20-річна єфрейтор Армії оборони Ізраїлю Інна Степанова запам’ятає надовго. Напередодні свята їй випало зовсім нежіноча справа: вирахувати і затримати палестинського терориста. Бандит ніс на собі саморобний вибуховий пристрій, і блокпост в Юдеї та Самарії, на якому чергувала в той момент Інна, залишався останньою перешкодою між терористом і мирними ізраїльтянами.

    Нам вдалося, завдяки прес-службі Цахалу, зв’язатися з Інною. На жаль, бесіда тривала недовго — дівчина несла службу, її відповіді на наші запитання перемежовувалися звуками повсякденному житті звичайного блокпоста. Загалом, фон був належним, і дуже схожим на той передсвятковий день…

    — Інна, ми вітаємо тебе, і до наших привітань приєднуються читачі «Міга». Давай почнемо з початку: звідки ти приїхала в Ізраїль?

    — Я — з України, народилася в місті Харкові. Чотири з половиною роки тому приїхала в Ізраїль за програмою НААЛЕ ( Програма єврейського агентства Сохнут, допомагає абсорбції школярів. Прим.ред.). Рік тому пішла в армію…

    — І що ж, відразу з вогню та в полум’я?

    — Та ні, мене спочатку хотіли визначити на звичайну службу, армійської чиновником. Але я заупрямилась і врешті-решт домоглася свого: потрапила служити до лав військової поліції.

    — Служба не цукор, напевно…

    — Так, мабуть. Але сама ж хотіла, чого ж тепер скаржитися…

    — Батьки не обурювалися, мовляв, дитина ще, а туди ж — у військову поліцію?

    — Та ні, якось все само собою вийшло. Батьки до того часу вже були зі мною, вони приїхали в Ізраїль два роки тому…

    — Як вони відреагували на звістку про те, що ти затримала терориста?

    — Вітали, потім плакали, потім знову вітали. Я, після того як все сталося, подзвонила старшій сестрі і попросила підготувати батьків…

    — Інна, а що тебе підштовхнуло до рішучих дій? Що тебе насторожило — погляд терориста, його поведінку або, може бути, оперативна інформація?

    — Напевно, все відразу. Він, коли пройшов через детектор — «задзвенів». У нас на посту багато хто так «дзвенять»: телефони, ключі, всякі дрібнички. А цей, коли йому наказали пройти ще раз, занервував. Очі забігали, рухи стали нервовими. Ну, я і зреагувала, дала команду, викликала підкріплення. Виявилося — не дарма…

    — Як у Цахалі вітають в таких випадках?

    — Зазвичай — словами: хлопці підходили, плескали по плечу. Багато дзвонили…

    — А що збирається робити героїчний єфрейтор після служби?

    — Хотіла б піти вчитися. Наприклад, в Техніон. Я взагалі небайдужа до математики, точних наук, комп’ютерів…

    — Правильно, не всі же час затримувати бандитів, треба ж комусь і рухати науку…

    — А чому ні? Характеру мені вистачить, з витримкою і терпінням теж все в порядку.

    — Раз так, то ми тобі бажаємо, щоб і з усім іншим в твоєму житті теж був повний порядок!