Гельмут Паннвиц

Фотографія Гельмут Паннвиц (photo Helmuth Pannwitz)

Helmuth Pannwitz

  • День народження: 14.10.1898 року
  • Вік: 48 років
  • Дата смерті: 16.01.1947 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Німецький військовий діяч, кавалерист, учасник Першої і Другої світових воєн, козачий отаман, группенфюрер СС.

Народився в селі Боцановиц в Сілезії (нині Польща, воєводство Олесно) в сім’ї прусських дворян. У 1914 р. з початком Першої світової війни, з кадетського корпусу відправився добровольцем на Західний фронт.

У 1915 році отримав звання лейтенанта (у віці 16 з половиною років). Нагороджений Залізними хрестами 2-й (1915) і 1-й (1917) ступенів.

Після закінчення війни в 1920 через скорочення німецьких збройних сил за Версальським договором вийшов у відставку в званні обер-лейтенант. У 1934 повернувся в армію. Брав участь (у званні майора, командира розвідувального батальйону дивізії) під вторгнення в Польщу (1939) — нагороджений планками до Залізних хрестів обох ступенів (повторне нагородження), в бойових діях у Франції (1940), з 1941 — на Східному фронті (підполковник). 4 вересня 1941 полковник фон Паннвиц нагороджений Лицарським хрестом, в грудні 1942 — Дубовим Листям до Лицарського хреста (№167) і румунським вищим орденом за успішне командування сформованої ним козачої бойовою групою. В 1943 році отримав звання генерал-майор, в 1944 — генерал-лейтенант. Командував з березня 1943 1-ї козачої дивізією у складі вермахту. Демонстративно носив козацьку форму одягу: папаху і черкеску з газирями.

Сформована Паннвицем козача дивізія з жовтня 1943 р. брала участь у боях в Хорватії проти комуністичних партизанів Тіто (нагороджений хорватським орденом «Звонімір» 1-го ступеня з Зіркою). У грудні 1944 р. перейшов у підпорядкування СС, отримав чин группенфюрера СС. Козача дивізія під його командуванням була розгорнута в 15-й козачий корпус СС. В 1945 році був обраний похідним отаманом «Козачого стану». Зрозумівши, що війна добігає кінця, Паннвиц намагався врятувати козаків від видачі радянської адміністрації. Після того, як союзники передали СРСР кілька тисяч козаків у Лієнці, фон Паннвиц заявив про своє бажання розділити долю козаків його корпусу.

У 1947 страчений за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР 15-16 січня 1947 р. на підставі ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 р. [1] [2].

У 1998 році фон Паннвицу, А. Р. Шкуро, П. Н. Краснову, Султан-Гирею Клычу, Т. Н. Доманову та ін. у Москві був встановлений пам’ятник під назвою «Воїнам російського загальновійськового союзу, російського корпусу, козачого стану, козакам 15 кавалерійського корпусу СС, полеглим за віру і вітчизну» [3] біля храму Всіх Святих, в травні 2007 зруйнований в результаті хуліганських дій антифашистів.

У 1996 році реабілітований рішенням Головної військової прокуратури Російської Федерації у відповідності зі ст. 3 Закону Російської Федерації «Про реабілітацію жертв політичних репресій». 28 червня 2001 Головна військова прокуратура Російської Федерації скасувала своє рішення.

Націоналістичні та монархічні організації, як у Россйиской Федерації так і за кордоном, неодноразово зверталися до державних органів Російської Федерації з проханнями про реабілітацію окремих російських колабораціоністів. [2]

Ухвалою Військової колегії Верховного суду Російської Федерації від 25 грудня 1997 року Краснов П. Н., Шкуро А. Р., Султан-Гірей Клыч, Краснов С. Н. і Доманов Т. В. визнано обгрунтовано засудженими і не підлягають реабілітації, про що повідомлені всі ініціатори звернень з питання реабілітації зазначених осіб.