Галина Докутович

Фотографія Галина Докутович (photo Galina Dokutovich)

Galina Dokutovich

  • Рік народження: 1921
  • Вік: 22 роки
  • Дата смерті: 01.08.1943 року
  • Рік смерті: 1943
  • Громадянство: Білорусь

Біографія

Закінчила Энгельсскую авіаційну школу. Ще в період навчання, взимку 1942 року, в якості штурмана виконувала відповідальні польоти на важкому транспортному літаку ТБ-3.

Потім воював у складі 588-го ( 46-го Гвардійського ) нічного бомбардувального авіаційного полку, здійснила понад 120 бойових вильотів.

Народилася в Гомелі. Рано захопилася авіацією, закінчила аероклуб. Літала на планерах, літаках, стрибала з парашутом. У 1938 році поступила в Московський авіаційний інститут.

З початком Великої Вітчизняної війни добровольцем вступила в Червону Армію. Закінчила Энгельсскую авіаційну школу. Ще в період навчання, взимку 1942 року, в якості штурмана виконувала відповідальні польоти на важкому транспортному літаку ТБ-3.

Потім воював у складі 588-го ( 46-го Гвардійського ) нічного бомбардувального авіаційного полку, здійснила понад 120 бойових вильотів. В ніч на 1 Серпня 1943 загинула в нічному бою над Таманським півостровом.

* * *

Галя народилася і виросла в Гомелі. Її дитячі роки протікали у багатьох радянських школярів. Дівчинка любила літературу, яка, як писала вона в щоденнику, «велику силу має над людськими умами і серцями, вчить людину глибше вдивлятися в життя, навколишній, сміливіше і чистіше жити». Потім захопилася фізикою й історією, математикою і музикою. Пізніше прийшло захоплення спортом, і Галя стала кращою гімнасткою школи, двічі завойовувала 2-е місце на республіканських гімнастичних змаганнях. У 9-му класі вона стала займатися авіаційним спортом. Після закінчення школи в 1938 році поступила в Московський авіаційний інститут.

Вже на початку війни всі прагнення Галі звелися до одного — на фронт !

21 Серпня 1941 року вона дізналася зі зведення Радінформбюро, що її рідне місто окуповане немецими військами. По тих вулицях, гдеона коли — то поспішала в школу, гупали чоботи ворога…

11 Жовтня Галя Докутович, дізнавшись про набір добровольців в армію, прийшла в ЦК ВЛКСМ з рекомендацією комсомольської організації інституту. У ті дні йшло формування жіночої авіаційної частини, керувала формуванням Марина Михайлівна Расков. Багато дівчат з путівками ЦК комсомолу входили з тривогою і хвилюванням у старовинна будівля в Петровському парку, де засідала комісія. Прийшла туди й Галя Докутович.

Вона була зарахована в частину і спрямована вчитися в приволзький місто Енгельс. При розподілі потрапила в штурманську групу, найбільш численну, так як в той час в нашій країні майже не було підготовлених жінок штурманів. Разом з Галею в групу увійшли Женя Руднєва, Дуся Пасько, Руфіна Гашева, Наташа Меклин та інші.

Дні летіли швидко. Займатися доводилося по 16 — 17 годин на добу, іноді жертвуючи сном. Нарешті настав довгоочікуваний день — був зачитаний наказ про утворення жіночого нічного легкобомбардировочного авіаційного полку. Командиром було призначено Євдокія Давидівна Бершанская.

А незабаром прийшов наказ про виліт на фронт. 23 Травня 1942 року дівчата прощалися з гарнізоном. В ясний сонячний день літаки повернулися на стартову доріжку, потім по черзі злетіли эскадрильями, вишикувалися дев’ятками і, зробивши коло над містом, лягли на курс.

Полк прибув на фронт у важкий час. Запеклі бої йшли в південній частині Донецького басейну, на річці Міусі, на підступах до Таганрогу. Над донськими степами і почав діяти жіночий авіаційний полк.

Галю Докутович призначили ад’ютантом ескадрильї, з дозволу командира їй іноді доводилося літати на бомбометання. Але вона мріяла літати, як і її подруги, без відпочинку і сну. І Галина мрія здійснилася. Тепер її життя проходила в повітрі, в боях, в літаку. Рідко рідко випадали короткі хвилини відпочинку.

Одного разу, повернувшись з польоту, вона прилягла відпочити на аеродромі. Шофер бензозаправщика, торопившийся на старт, не помітив її у високій траві. Сталося велике нещастя — машина наїхала на сплячу дівчину. У Галі був пошкоджений хребет. Її довелося евакуювати в тил. Вона жодного разу не застогнала, не заплакала, хоча довелося переносити страшну біль. Галя була впевнена, що знову буде літати.

У Грудні 1942 року вона повернулася в полк. Зовні дівчина була зовсім здорова, Але вона потребувала тривалого відпочинку: її виписали з госпіталю з умовою, що поїде в піврічний відпустку. Але хіба Галя могла відпочивати в такий важкий для Батьківщини час ? Приховавши посвідчення про відпустку, вона прибула в полк.

У Січні 1943 року жіночий авіаційний полк воював на Північному Кавказі. Галя була призначена штурманом полку. Вона повинна була стежити за діями всіх штурманів і, якщо хто-небудь з них втрачав орієнтацію, бомбив неточно, відчувала себе у відповіді. Іноді та сама вилітала на бойові завдання.

Робота була важка, напружена, без відпочинку, часом долала втома. Під час вильотів льотчиця постійно піддавалася смертельній небезпеці, але було добре почувати себе на місці, відчувати себе потрібною своїй Батьківщині. У ті дні Галя писала:

«Грізними армадами йдуть бомбардувальники,

А над ними зграйками в’ються яструбки.

Здригнеться ворог, попятится, в гості до нас непрошений,

Побіжить з розгніваної сонячної землі !»

Крім звичайної бойової роботи Галя займалася і суспільної — редагувала літературний журнал, який видавався в полку. У ньому друкувалися і її розповіді. Журнал користувався великою популярністю серед льотчиць.

Влітку 1943 року радянські війська перейшли в контрнаступ і рушили на Орел і Бєлгород. Німці напружували всі сили. Йшли запеклі бої на землі і в повітрі. До того часу у Галі налічувалося понад 120 бойових вильотів.

В ніч на 1 Серпня льотчиці жіночого авіаційного полку виконували чергове бойове завдання. В ту ніч полк поніс важкі втрати: мужньо борючись за Батьківщину, смертю героїв загинули 6 льотчиць. В їх числі була і Галя Докутович.

Після загибелі Галі, читаючи її щоденник, друзі дізналися, що вона повернулася в полк з госпіталю ще зовсім хвора, що, борючись разом з подругами, вона повинна була весь час приховувати болісні страждання, які завдавала їй незагоєна рана, що часом їй доводилось приймати болезаспокійливі ліки…

Щоденник Р. Докутович частково опубліковано в книзі А. Магіда «Гвардійський Таманський авіаційний полк» ( Москва, 1960 рік ). Одне з її листів зберігаються в Білоруському державному музеї історії Великої Вітчизняної війни.