Федір Тонких

Фотографія Федір Тонких (photo Fedor Tonkih)

Fedor Tonkih

  • День народження: 16.09.1912 року
  • Вік: 75 років
  • Місце народження: с. Подвірки, Липецька, Росія
  • Дата смерті: 12.11.1987 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Генерал-полковник (1971), начальник академії (1969 – 1985), доктор військових наук (1970), професор (1972), Герой Соціалістичної Праці (1976), лауреат Державної премії (1969).

Народився 3(16).09.1912, с. Подвірки Липецької обл. У Радянській Армії з 1933 по 1985. Член КПРС з 1938. Після закінчення першого курсу Воронезького інженерно-дорожнього інституту в лютому 1933 надходить на військову службу курсантом Московської артилерійської школи імені Л. Б. Красіна. Закінчив Московську артилерійську школу ім. Красіна (1936), Артилерійську академію ім. Дзержинського (1941), Вищі академічні курси Червоної Армії (1945). Активний учасник Великої Вітчизняної війни. З червня 1941 р. начальник штабу дивізіону 669-го артилерійського полку, а незабаром начальник штабу 884-го винищувального протитанкового артилерійського полку Північно-Західного фронту. З листопада 1941 р. начальник штабу артилерії 3-ї стрілецької дивізії Волховського фронту. З травня 1942 після лікування в госпіталі командир 50-го гвардійського артилерійського полку 24-ї гвардійської стрілецької дивізії. Після важкого поранення з початку 1943 працює в управлінні бойової підготовки ГУКАРТ. З червня 1944 командир 52-го гвардійського артилерійського полку 83-ї гвардійської стрілецької дивізії 3-го Білоруського фронту, начальник артилерії стрілецької дивізії. Брав участь у розгромі мілітаристської Японії. З травня 1945 по жовтень 1946 проходив службу в ГРУ ГШ Червоної Армії, протягом року – старший офіцер зв’язку між представником Радянського командування і Головнокомандуючим Союзними військами на Тихоокеанському ТВД. З грудня 1946 по вересень 1949 – на науковій роботі в Артилерійському стрілецько-тактичному комітеті. З вересня 1949 заступник командира, потім командир 16-ї гарматної артилерійської дивізії РВГК. З 1954 командир інженерної бригади особливого призначення (30.11.1954. за 1.12.1956), потім – до 30.09.1959 – Ростовським вищим артилерійським інженерним училищем. З вересня 1959 року в головному штабі РВСН: заст. начальника штабу реактивних частин, заступник ЦК РВ з бойової підготовки – начальник бойової підготовки. Одночасно з вересня 1962 член військової ради РВСН. З 18.04.1963 і до кінця свого життя проходив службу в академії на посадах заст. начальника академії начальника академії консультанта начальника академії. Відомий практик у плануванні наступального та оборонного бою артилерії дивізії, в організації протитанкової оборони в лісовій місцевості, в організації і здійсненні нічних маршів артилерії в умовах незамерзаючих боліт і великого сніжного покриву, у форсуванні водних перешкод, організації і ведення зустрічного бою з мотопехотой і танками противника в умовах відкритої і среднепересеченной місцевості при активному впливі авіації противника, в артилерійському забезпеченні штурму міста-фортеці (Кенігсберг), підтримки дій морського десанту. У період з 1950 до 1963 впроваджував передові методи навчання військ в ході боевойподготовки і при участі в навчаннях «Троянда» (1961, комплекс Р-12) і «Тюльпан» (1962, комплекс Р-14). Особисто написав чи здійснив керівництво і редагування понад 70 праць з питань стратегії, теорії оперативного мистецтва і тактики РВСН, бойової підготовки особового складу, обґрунтування технічних вимог до ракетних і космічних комплексів, вдосконалення ракетних комплексів, засобів і систем автоматизованого управління військами і зброєю. Неодноразово очолював Державні комісії з випробувань ракетних комплексів. За відпрацювання орбітальної ракети Р-36 орб. удостоєний Державної премії СРСР (1969). За видатні заслуги у створенні зразків озброєння став Героєм Соціалістичної Праці. З 1979 по 1987 – член Президії ВАК при Раді Міністрів СРСР. З грудня 1985 у відставку. Неодноразово обирався депутатом. Помер 12.11.1987. Похований р. в Москві на Ново-Кунцевському кладовищі.