Федір Буксгевден

Фотографія Федір Буксгевден (photo Fedor Buxhoevden)

Fedor Buxhoevden

  • День народження: 02.09.1750 року
  • Вік: 61 рік
  • Дата смерті: 04.09.1811 року
  • Громадянство: Естонія

Біографія

За бездоганну службу нагороджений також орденами Святого Володимира 1-го ступеня, Святого Олександра Невського, Білого Орла, Св. Анни 1-го ступеня.

Походив зі старого роду прибалтійських дворян. Закінчив Артилерійський і інженерний шляхетський кадетський корпус (1770).

Кадетом брав участь у російсько-турецькій війні 1768-1774, за відзнаку у битві під Бендерами проведений у інженер-прапорщики (1770). В 1771 р. при штурмі Браїлова двічі поранений, але залишився на полі бою вивів з ладу 2 ворожі гармати. За цей подвиг удостоєний військового ордена Св. Георгія 4-го ступеня.

З 1772 ад’ютант головного начальника артилерії російської армії фаворита Катерини II Р. Р. Орлова. З 1783 командир Кексгольмського лейб-гвардії полку. Під час російсько-шведської війни 1788-1790 командир десантного загону у складі Балтійського гребного флоту. Відзначився в Роченсальмском битві 1789 при высадкедесанта на острів Куцель-Мулим. За успішні дії керованого ним десанту нагороджений військовим орденом Св. Георгія 3-го ступеня та отримав звання генерал-майора.

У польській кампанії 1793-1794 командував піхотною дивізією. Під керівництвом А. В. Суворова на чолі однієї з колон брав участь у штурмі Варшави. За відмінність у боях нагороджений орденом Св. Володимира 2-го ст. та золотим зброєю.

У 1794-1796 комендант Варшави і губернатор Польщі. З червня 1797 по серпень 1798 військовий губернатор Санкт-Петербурга. У цей період створено Допоміжний банк для дворянства, відкриті Медико-хірургічна академія і Повивальный інститут. Засновані Олександрівська мануфактура і Училище корабельної архітектури. Розпочато спорудження Румянцевського обеліска. Андріївський собор оголошено кавалерським. 14 лютого 1797 введена посада військових губернаторів.

Як прихильник суворовських традицій в армії, піддався опалі і в 1799 звільнений зі служби. Знову відновлений в 1803 році і призначений інспектором військ Лифляндской інспекції і ризьким генерал-губернатором.

У російсько-австро-французької війни 1805 командував Волинської армією, спрямованої на посилення армії М. І. Кутузова. В Аустерлицком битві 1805 командував лівим крилом російсько-австрійської армії.

У російсько-пруссько-французької війни 1806-1807 командував піхотним корпусом, але незабаром повернувся до виконання обов’язків ризького генерал-губернатора.

З початком російсько-шведської війни 1808-09 головнокомандувач діючою армією в Фінляндії. За вміле керівництво військами при взятті фортеці Свеаборг нагороджений військовим орденом Св. Георгія 2-го ст., а за успіхи в першому періоді кампанії — орденом Св. Андрія Первозванного.

Після оволодіння Південної і Середньої Фінляндією, Аландськими островами Буксгевден уклав перемир’я, яке не затвердив Олександр I. З грудня 1808 у відставку.

Буксгевден як воєначальник був прихильником маневрених дій військ, керував ними із зайвою педантичністю, відрізнявся крутим, незалежним характером, здатністю приймати сміливі рішення і наполегливо проводити їх в життя.

За бездоганну службу нагороджений також орденами Святого Володимира 1-го ступеня, Святого Олександра Невського, Білого Орла, Св. Анни 1-го ступеня.