Едді Чепмен

Фотографія Едді Чепмен (photo Eddy Chepman)

Eddy Chepman

  • День народження: 16.11.1914 року
  • Вік: 83 роки
  • Місце народження: графство Дарем, велика Британія
  • Дата смерті: 11.12.1997 року
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Німці були дуже задоволені, що їм вдалося завербувати такого цінного агента. Їм і в голову не приходило, що Чепмен збирається їх ‘обдурити’.

Джерело інформації: Шпигуни, історії про таємних агентів с. 8-9

Поліцейські з Литтлпорта, маленького тихого містечка в Східній Англії, насторожено поглядали на Едді Чепмена. Йшла війна, а цей підозрілий тип в буквальному сенсі звалився до них з неба — приземлився на парашуті в полі за містом. У поліцейській дільниці Чепмен поклав на стіл валізу. У ньому виявилася рація, револьвер і запасні патрони. Распоров шов у себе на брюках, Чепмен дістав маленьку коричневу капсулу — таблетку з отрутою. Потім він зняв з себе пояс, набитий грошима: 1 тис. фунтів стерлінгів у пачках, отмаркированных печаткою берлінського Німецького національного банку. «Мені треба переговорити з ким-небудь з британської розвідки», — спокійно сказав він.

Злочинне минуле

Йшов грудень 1942 року. Едді Чепмен тільки що закінчив інтенсивну 14-місячну підготовку і подвизався тепер як німецького шпигуна. Втім, він не збирався обмежуватися тільки цим — він мав намір стати подвійним агентом.

В ‘цивільної’ життя Едді Чепмен навряд чи з’явився б у поліцейській дільниці з власної волі. Уродженець Північної Англії, 32-річний чоловік, суворий і зібраний на вигляд, він почав свою «кар’єру’ як звичайного злодія, але вже скоро уславився висококласним зломщиком сейфів, відомим всьому Лондону. Одного разу його ледь не ‘прищучили’ на місці злочину. Ховаючись від поліції, він втік на Нормандські острови, де його незабаром заарештували і відправили до в’язниці. Але в 1940 р. Німеччина окупувала Нормандські острови, і у Чепмена з’явилася можливість вийти на свободу

План Чепмена

Чепмен придумав вельми хитромудрий план. Спочатку він спробував переконати фашистів у тому, що хоче стати німецьким шпигуном. Це було легко: на їхню думку, у нього було чимало причин ненавидіти Великобританію.

У жовтні 1941 р. німці посилають Чепмена на навчання вразведшколу Другою частиною свого хитромудрого плану Чепмен, природно, не поділився ні з ким.

Він збирався при першій же можливості втекти до Великобританії і запропонувати свої послуги в якості подвійного агента в обмін на повне прощення всіх його попередніх злочинів.

Разведшкола, в якій навчався Чепмен, розташовувалася на території Франції, також окупованій німцями. У школі Чепмен разом з іншими слухачами навчався стрільби, рукопашного бою, виготовлення бомб і вибухових речовин, а також наук: як пустити під укіс поїзд, як знищити корабель, непомітно протягнувши в машинне відділення мішки з вугіллям, ‘нафарширований’ динамітом.

Це було набагато цікавіше, ніж сидіти за ґратами в камері. Німці непогано платили Чепмену і навіть присвоїли йому звання офіцера СС, елітного підрозділу гітлерівської армії.

Призначення додому

Німці були дуже задоволені, що їм вдалося завербувати такого цінного агента. Їм і в голову не приходило, що Чепмен збирається їх ‘обдурити’. Спочатку вони допомогли йому вийти з в’язниці, а тепер з їх допомогою він хотів повернутися додому. Незабаром його надії справдилися. Чепмену повідомили, що його скинуть з парашутом в Англії. Йому було доручено доповідати керівництву про ситуації, що склалася там і вести підривну діяльність ‘місці’.

Німецький інструктор Чепмена, огрядний, ставний полковник фон Грюнер, симпатизував своєму підопічному «Фріц, — заявив фон Грюнер, називаючи Чепмена його кодовим ім’ям, — мені щиро неприємно давати тобі це. — Він простягнув Чепмену якусь маленьку пігулку. — Це отрута. Якщо раптом що трапиться і тебе зловлять, краще відразу покінчити з собою швидко і безболісно, ніж терпіти тортури».

Застряглий в небесах

Чепмен ретельно підготувався до вильоту. Він поклав свій парашут і поїхав в аеропорт. На злітній смузі його вже чекав маленький двомісний літак, який повинен був доставити його додому. У ньому два сидіння — для основного та другого пілота. Додаткового пасажиру — в даному випадку Чепмену — довелося лягти прямо на підлозі. Літак взяв розгін і злетів. Це був виснажливий переліт. Навколо все шуміло, було холодно і незручно. На підльоті до Англії їх обстріляли з наземних зенітних знарядь. Чепмен відчував себе більш ніж незатишно, коли навколо їх маленького літачка рвалися снаряди.

Чепмен поглядав униз через зазор кришки люка, на якій лежав розпластавшись. І ось пілот легенько постукав його по голові, даючи знати, що вони дісталися до мети. Люк відкрився. Чепмен став падати вниз. Несподівано падіння припинилося: ранець зі складеним парашутом застряг в отворі люка.

Чепмен відчайдушно закрутився, намагаючись звільнитися. Попереду оглушливо заревів двигун літака. Внизу на шаленій швидкості проносилися картинки далекій землі. Потім Чепмен відчув стусан у спину Повинно бути, пілот підштовхнув його ногою. Чепмен полетів вниз. Парашут розкрився. Злодій, який перекваліфіковувався в шпигуна, під покровом ночі неспішно опустився на полі на території Східної Англії.

Операція ‘Зигзаг’

Тепер треба було найважче: дістатися до поліцейської дільниці. Причому дістатися самому. Якщо його схоплять раніше, йому просто ніхто не повірить. Ось так Едді Чепмен опинився в поліцейському відділку в маленькому містечку Литтлпорте і виклав на стіл усе своє майно на очах у здивованих поліцейських.

Його перевели в штаб-квартиру британської розвідувальної служби, де він піддався ретельному допиту. На щастя, та інформація, яку він повідомив своїм співвітчизникам-англійцям, переконала їх у тому, що він говорить правду. Йому присвоїли нове кодове ім’я — ‘Зигзаг’ — і дали добро на роботу подвійним агентом. Як і розраховував Чепмен, йому пробачили всі його минулі ‘гріхи’ перед законом. Поставлений перед вибором

Чепмен працював не покладаючи рук. Він посилав до Німеччини неправдиві відомості і влаштовував ‘показові’ акти саботажу, ретельно сплановані британською розвідкою. Все начебто йшло добре, проте було одне ‘але’. Якщо Чепмен залишиться у Великобританії, німці запідозрять його в зраді, і тоді його життя не буде коштувати і ламаного гроша. А якщо він повернеться в Німеччину, то не виключена можливість, що його більше вже ніколи не пошлють з завданням в Англію.

Чепмен все ж ризикує повернутися. В травні 1943 р. він салится на корабель, що йде в Португалію. Там він зустрічається з німецьким зв’язковим. Зустріч пройшла як по маслу. Ніхто його не запідозрив. Більше того, йому автоматично підвищили платню і — що дуже потішило Чепмена — нагородили залізним хрестом за хоробрість. Чепмену знову належало пройти курс навчання. Його навчили, як організувати саботаж на підводному човні і як фотографувати секретні документи; також йому довелося визубрити докладний опис військових технологій Великобританії, про яких нацистам хотілося б дізнатися ще більше.

Із злочинним минулим покінчено

Влітку 1944 р. Едді Чепмен отримує нове завдання. Знову опинившись у Великобританії, він передає англійській розвідці найцінніші відомості про методи роботи супротивника, продовжуючи тим часом слати до Німеччини неправдиві відомості про англійців. Але коли британське керівництво дізналося про те, що Чепмен вже встиг розповісти про свої пригоди половині лондонських злочинців, воно вирішило, що з точки зору безпеки «Зигзаг’ дуже ненадійний. Чепмена тихо, але твердо ‘погнали’ з таємної служби.

Втім, Чепмен нітрохи не засмутився. Тепер він міг зайнятися пристроєм особистого життя і розпочати власний бізнес. Бути може, тепер йому не будуть загрожувати неприємності з поліцією.