Джон Дем’янюк

Фотографія Джон Дем'янюк (photo John Demjanjuk)

John Demjanjuk

  • День народження: 03.04.1920 року
  • Вік: 91 рік
  • Місце народження: с. Дубові Махаринці, Бердичівський повіт, Україна
  • Дата смерті: 17.03.2012 року
  • Громадянство: США

Біографія

Українець, який отримав у 1958 році громадянство США і остаточно втратив його в 2004 році. У травні 2009 року був депортований зі США до Німеччини, де прокуратура Мюнхена звинуватила його в пособництві нацистам у вбивстві 29 тисяч євреїв у нацистському таборі смерті Собібор, що розташовувався на території Польщі. У 1988 році був засуджений до страти в Ізраїлі як наглядач табору смерті в Треблінці на прізвисько Іван Грозний, особисто який вбивав євреїв, але потім був виправданий Верховним судом Ізраїлю в 1993 році. За його словами, з травня 1942 року по лютий 1945 року він перебував у німецькому полоні не був причетний до вбивств євреїв.

Іван Миколайович Дем’янюк народився 3 квітня 1920 року в селі Дубові Махаринці, нині входить до складу Козятинського району Вінницької області в бідній селянській родині. В 1941 році, напередодні початку Великої Вітчизняної війни, був призваний в Червону армію. У травні 1942 року в боях під Керчю Дем’янюк був поранений і потрапив у німецький полон.

За твердженням самого Дем’янюка, до 1945 року він утримувався в таборах для військовополонених: перші тижні полону він працював на залізниці, потім був переведений у табір для військовополонених у Рівному, потім близько 18 місяців провів у таборі недалеко від польського міста Хелм. Потім в лютому 1945 року він був переведений у табір в австрійському Граці і зарахований в Російську визвольну армію (РОА) під командуванням Андрія Власова, в лавах якої служив до кінця війни простим солдатом: входив у взвод, який охороняв вищий командний склад армії.

Після розгрому гітлерівської армії і РОА Дем’янюк біг в американську окупаційну зону і згодом опинився в таборі для переміщених осіб в баварському місті Ландсхут. Він подав заяву на еміграцію в Аргентину, а потім — у США. У 1951 році прохання Дем’янюка про переїзд в США було задоволено і в лютому 1952 року він прибув до Америки, змінивши ім’я на Джон (John Demjanjuk). Він влаштувався в штаті Індіана, а потім переїхав в Клівленд,

штат Огайо, де влаштувався на роботу механіком з дизельним двигунам на завод Ford. У 1958 році Дем’янюк отримав громадянство США.

У 1975 році Сенат США отримав від радянської та ізраїльської сторони список проживаючих у країні іммігрантів, які могли допомагати нацистам у знищенні євреїв. У документі було зазначено, що після того, як Дем’янюк потрапив у полон, він погодився на співробітництво з нацистами і був переведений у табір Травники у Польщі, де пройшов добровільну підготовку на тюремного наглядача і оператора газових камер. Також вказувалося, що в березні 1943 року він був переведений до концентраційного табору Треблінка в Польщі. У 1977 році деякі вижили укладені впізнали по фотографії Дем’янюка як «Івана Грозного» — одного з найбільш жорстоких наглядачів табору Треблінка. Іван Грозний сам відправляв на смерть євреїв, по-звірячому катував і забивав укладених лопатою.

Міністерство юстиції США видало запит на позбавлення Дем’янюка американського громадянства в серпні 1977 року. Запит був задоволений у червні 1981 року федеральним судом північного округу Огайо, який визнав Дем’янюка винним у зазначення неправильних відомостей про себе у проханні про отримання американського громадянства. Існувала ймовірність того, що Дем’янюка видадуть СРСР, але в лютому 1986 року його екстрадували до Ізраїлю, де він постав

перед спеціально скликаним з цієї нагоди трибуналом за звинуваченням у військових злочинах. У квітні 1988 року Дем’янюк був визнаний винним і засуджений до повішення.

Після розпаду СРСР була розкриті деякі секретні матеріали допитів співробітниками КДБ німецьких військовополонених: вони містили справжні ім’я та прізвище Івана Грозного, який опинився Іваном Марченко. Верховний суд Ізраїлю визнав, що впізнання в ході слідства по справі Дем’янюка проводилося з порушеннями. Ізраїльське слідство, однак, показало, що засуджений дійсно проходив підготовку в Травниках і був наглядачем у таборі смерті Собібор, Майданек і трудовому таборі у Флоссенбурзі. Оскільки змінювати склад звинувачення за законом було не можна, в липні 1993 року Верховний суд Ізраїлю визнав докази проти Дем’янюка недостатніми і зняв з нього звинувачення.

У вересні 1993 року Дем’янюк зміг повернутися в США, а в 1998 році їй повернули американське громадянство. Проте вже через рік міністерство юстиції США знову зажадало позбавити його підданства, посилаючись на відомості про те, що Дем’янюк був наглядачем у Собіборі і Флоссенбурзі (Майданек в обвинуваченні не згадувався). У лютому 2002 року імміграційний суд США постановив позбавити Дем’янюка громадянства, рішення суду було виконано у 2004 році. Через рік було прийнято рішення про депортацію Дем’янюка. Проте до 2009 року його адвокати намагалися відстрочити депортацію, подаючи апеляції до судів різного рівня і наполягаючи на тому, що для 89-річного старого, який до того часу міг пересуватися тільки на інвалідному візку і страждав захворюваннями печінки і крові, депортація буде тортурами, і він неминуче помре під час перельоту або судового розгляду.

У 2008 році німецький федеральний Центр по розкриттю злочинів націонал-соціалістів зібрав достатню кількість доказів проти Дем’янюка і звернувся у Верховний суд Німеччини з проханням зажадати його екстрадиції до Німеччини. У березні 2009 року мюнхенська прокуратура за дорученням Верховного суду Німеччини висунула Дем’янюку звинувачення в пособництві вбивства 29 тисяч євреїв у концентраційному таборі Собібор в березні-вересні 1943 року. Сторона звинувачення заявила, що має списками людей, яких Дем’янюк особисто відправив в газову камеру. Після судових зволікань у квітні 2009 року Верховний суд США відхилив прохання про скасування депортації, і 11 травня 2009 року Дем’янюк був доставлений спеціальним рейсом в Німеччину. Лікарі вважав, що стан здоров’я не завадить йому перебувати у в’язниці. Висловлювалися думки про те, що суд над Дем’янюком буде останнім суд над злочинами часів Другої світової війни.

Дем’янюк одружений, у нього троє дітей.