Джек Черчілль

Фотографія Джек Черчілль (photo Jack Churchill)

Jack Churchill

  • День народження: 16.09.1906 року
  • Вік: 89 років
  • Місце народження: Гонконг, США
  • Дата смерті: 08.03.1996 року
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Мечі та луки вважаються пережитком давнини і використовуються зараз хіба що любителями історичних реконструкцій і рольових ігор. Мало хто знає, що якихось 50 років тому, під час Другої світової війни, британський солдат Джон Черчілль досить активно використовував лук, меч і волинку під час цілком реальних військових операцій.

Джон Малколм Торп Флемінг ‘Джек’ Черчілль, більш відомий під прізвиськами ‘Божевільний Джек’ або ‘Бойової Джек Черчілль’ (John Malcolm Thorpe Fleming ‘Jack’ Churchill, або Mad Jack, або Fighting Jack Churchill, 16.09.1906 – 8.03.1996) – британський солдат. Прославився насамперед тим, що активно використовував під час Другої світової шотландський меч і довгий лук; запам’ятався своїм висловлюванням ‘офіцер, що йде в бій без меча, озброєний недостатньо’.

Народився Черчілль у графстві Суррей (Surrey); навчався у коледжі на острові Мен (Isle of Man). Деякий час Джон служив в Бірмі (Burma); залишивши військову службу, він влаштувався на посаду редактора.

Незабаром після вторгнення німців у Польщі Черчілль повернувся в армію. У травні 1940-го полк Джона успішно зловив в засідку на німецький патруль; сигнал до атаки Черчілль подав, убивши німецького фельдфебеля стрілою. Донині він є єдиним солдатом Другої світової, за яким числиться успішне вбивство за допомогою лука і стріл.

Після битви за Дюнкерк (Dunkirk) Черчілль вступив в ряди британських командос. 27 грудня 1941-го Черчілль брав участь в атаці на німецький гарнізон у Вогсьой, Норвегія (Vågsøy, Norway); перед тим, як кинутися в бій, Черчілль протрубив у свою волинку. За героїзм, проявлений при Дюнкерку та Вогсьой він удостоївся британського Військового Хреста з розеткою (Military Cross and Bar).

У липні 1943-го Черчілль – на той момент уже обіймав командну посаду – вів командос з місця висадки в пункті призначення поблизу Салерно (Salerno), озброєний мечем, луком і волинкою. Підопічні його успішно захопили німецький спостережний пост; поранених полонені німці були змушені тягнути на візках, що, за словами самого Черчілля, добряче нагадувала наполеонівські війни. За операцію в Салерно Черчилль отримав орден «За видатні заслуги’ (Distinguished Service Order).

У 1944-му Черчілль работалс югославськими партизанами. Під час невдалої операції загін був знищений; самого його німці взяли в полон. Після допиту його відправили в концентраційний табір Заксенхаузен (Sachsenhausen). Вже в грудні Черчілль і якийсь офіцер королівських ВПС спробували втекти; на жаль, всього в декількох кілометрах від морського узбережжя їх спіймали. В кінці квітня 1945-го Черчілля – у складі групи з майже 140 важливих в’язнів – відправили в Тіроль (Tyrol); незабаром після прибуття на місце полонених відпустили. На цьому, втім, пригоди Джона Черчілля не закінчилися – до зустрічі з американською армією йому довелося пройти ще 150 кілометрів.

Німці війну програли, проте в Тихому океані конфлікт ще не затих. Черчілля відправили до Бірми, де на той момент проходили найважливіші наземні бої з японцями; втім, ще до його прибуття американці скинули бомби на Хіросіму (Hiroshima) і Нагасакі (Nagasaki), тим самим поклавши край війні в цілому – і неабияк розчарувавши цим Черчілля.

Після закінчення війни він пройшов курси підготовки парашутистів; незабаром він відправився в Палестину (Palestine). Незадовго до того, як британці залишили Палестину, Черчілль вплутався в досить серйозне бій – він допомагав відображати арабську атаку на медичний конвой, а згодом керував евакуацією єврейських медиків.

Пізніше Черчілль перебрався до Австралії (Australia); там він викладав в місцевій військовій школі і з задоволенням займався серфінгом. Не залишив своїх ексцентричних звичок він і повернувшись в Англію (і офіційно пішовши на спокій); так, кожен день він викидав з вікна трамвая власний валіза – неабияк лякаючи перехожих і кондукторів. Робив це Джек Черчілль з міркувань досить практичних – валіза потрапляв прямо на його задній двір, позбавляючи чоловіка від необхідності нести його в руках від самої зупинки.

Помер Черчілль в Сурреї, 8 березня 1996-го.