Дутов Олександр

Фотографія Олександр Дутов (photo Alexander Dutov)

Alexander Dutov

  • День народження: 05.08.1879 року
  • Вік: 41 рік
  • Дата смерті: 07.03.1921 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

З сім’ї відставного ген-майора Оренбург, козачого війська. Закінчив Миколаївське кавказьке училище, потім Академію Генштабу (1908). Був інспектором Оренбурзького козачого училища. Військовий старшина (підполковник) (1912). Учасник 1-ї світ. війни (Рум. фронті: ком. 1-го Оренбург. казач. полку).

Після Лют. рев-ції 1917 як делегат від полку прибув 16 березня в Петроград на 1-й общеказач. з’їзд; обраний заст. перед. Брешемо. Ради «Союзу казач. військ». В кві. об’їхав фронтові казач. частини, ведучи агітацію за продовження війни. Був перед. 2-го общеказач. з’їзду (Петроград, червень), обраний перед. Ради Всерос. «Союзу казач. військ». 7 липня брав участь в п. зборах Оренбург. Ради казач. депутатів. На моск. Держ. нараді (сер.) обраний заст. перед. казач. фракції. В кін. серп., після одержання звістки про виступ ген. Л. Р. Корнілова, був викликаний до А. Ф. Керенскому. «Ваш покірний слуга,- писав Дутов був викликаний до міністра-голові і там мені, мало не під загрозою ув’язнення, було запропоновано підписати папір, в до-рій Корнілов і Каледін називалися зрадниками- «Можете послати мене на шибеницю, але такий папери не підпишу»» («Оренбург. Казач. Вісник», 1917, 1 жовтня).

На чрезв. Військовому Колі Оренбург, казач. війська 1 жовтня обраний перед. Військового пр-ва і Військовим отаманом. 7 жовтня виїхав до Петрограду для передачі своєї посади перед. Ради Всерос. «Союзу казач. військ» Брав участь у нараді, на до-ром були намічені члени комісій майбутнього Часу. Ради Зростав. Республіки (Передпарламенту); обраний членом комісії по обороні республіки. Рада Всерос. «Союзу казач. військ» 12 жовт. призначив Дутова своїм представником на Паризьку нараду глав пр-в Антанти (листоп.). У середині жовтня затверджений Керенським у званні полковника, а хв. торгівлі і пром-сті С. Н. Прокопович призначив Дутова головноуповноваженим Брешемо. пр-ва по прод. справі в Оренбург, губ. і Тургайській обл. (з повноваженнями міністра). 26 жов. Дутов повернувся в Оренбург. 27 жовтня опублікував наказ по війську: «У Петрограді виступили більшовики і намагаються захопити владу, такі ж виступи мають місце і в інших містах. Військове Пр-во вважає таке захоплення влади більшовиками злочинним і абсолютно неприпустимим… Військове Пр-во надалі до відновлення влади Брешемо. Пр-ва і телегр. зв’язку з 20 ч. 26-го жовтня цього взяло на себе всю повноту виконає. Держ. влади у війську» (там же, 27 жовт.). З 27 жовт. місто, а потім і губернія оголошені на воєн. положенні. Свої дії Дутов здійснював за згодою представників всіх політичних партій, за винятком більшовиків. 8 листопаді в місті з ініціативи меншовиків утворений Крмитет порятунку Батьківщини і Революції. куди увійшли всі партії, крім більшовицької і недопущеної кадетської; в ніч на 15 листопада за згодою комітету козаки і юнкера за наполяганням Дутова заарештували частину членів Оренбурзького Ради, які готували повстання. У листопаді Дутов обраний членом Установчих Зборів (від Оренбурзького козачого війська). Відкриваючи 7 грудня 2-ї чергової Військової Коло Оренбурзького козачого війська, говорив: «Нині ми переживаємо большевист. дні. Ми бачимо в сутінках обриси царизму, Вільгельма і його прихильників, і ясно визначено стоїть перед нами провокаторская постать Володимира Леніна та його прихильників: Троцького-Бронштейна, Рязанова-Гольденбаха, Каменєва-Розенфельда, Суханова-Гиммера і Зінов’єва-Апфельбаума. Росія вмирає. Ми спострігаємо її подиху. Була Велика Русь від Балт. моря до океану, від Білого моря до Персії, була ціла, велика, грізна й могутня, сіра земледельч. трудова Росія — немає її» (там само, 8 груд.). Незважаючи на гостру критику на Військовому Колі за авторитарні методи управління, був знову обраний отаманом.

18 січ., 1918 під натиском красногв. загонів залишив Оренбург і пішов у Верхнеуральск, де на 2-му чрезв. Військовому Колі тричі відмовлявся від своєї посади, але Коло відставку не прийняв. В кін. кві. відступив на Південь (у степу). 7 липня повернувся в захоплений 3 липня козаками Оренбург. 13-19 липня перебував у Самарі, увійшов до складу К-ту членів Учред. Собр. (Комуч) і призначений головним уповноваженим на терр. Оренбург, казач. війська, Оренбург, губ. і Тургайській обл. Встановив контакт з представниками Антанти. «Французи, англійці й американці зі мною мають безпосереднє зносини і надають нам допомогу — писав Дутов — Близький день, коли ця допомога буде ще більш реальна. Покінчивши з більшовиками, ми будемо продовжувати війну з Німеччиною і я, як член Установчих Собрария, запевняю Вас, що всі договори з союзниками будуть відновлені. Чехословацький корпус б’ється з нами» (ЦГАСА, ф. 39503, оп. 1, 5 д.. л. 1-2). 25 липня затверджено Комучем у званні ген-майора. В сент. на Уфим. держ. нараді обраний членом Ради старійшин наради і перед. казач. фракції. У вересні за взяття Орська Дутову присвоєно звання ген-лейтенанта.

Свої політичні погляди Дутов висловив в інтерв’ю Сіб. телегр. агентству: «Я люблю Росію, зокрема свій Оренбург, край, в цьому вся моя платформа. До автономії областей ставлюся позитивно, і сам я великий областник. Партійної боротьби не визнавав і не визнаю. Якби більшовики та анархісти знайшли дійсний шлях порятунку, відродження Росії, я був би в їх рядах, мені дорога Росія, і патріоти, якої б партії вони не належали, мене зрозуміють, як і я їх. Але повинен сказати прямо: «Я прихильник порядку, дисципліни, твердої влади, а в таку пору, як тепер, коли на карту ставиться існування цілого величезного держави, я не зупинюся і перед розстрілами. Ці розстріли не помста, а лише крайній засіб впливу, і тут для мене всі рівні — більшовики і не більшовики, солдати і офіцери, свої і чужі…»» (ЦДАЖР, ф. 4886, оп. 1, 5 Д. л. 18).

У 1918-1919 команд. Південно-Зап., Оренбург, армією у військах адм. А. В. Колчака. В кві. 1919 призначений похідним отаманом всіх казач. військ Росії. У 1920 втік до Китаю. При невдалої операції чекістів за його викрадення смертельно поранений.