Дмитро Щербачов

Фотографія Дмитро Щербачов (photo Dmitriy Sherbachev)

Dmitriy Sherbachev

  • День народження: 06.02.1857 року
  • Вік: 74 року
  • Дата смерті: 18.01.1932 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Генерал від інфантерії, емігрант. Учасник першої світової війни. У роки війни командувач 7-ї армії і Румунським фронтом. В роки громадянської війни Військовий представник російських армій при урядах союзних і союзному верховному командуванні в Парижі. У 1920 р. відсторонений від цієї посади генералом Врангелем, після чого оселився в Ніцці.

Освіту здобув у Михайлівському арт. училищі (1876) та Миколаївської академії Генштабу (1884). Випущений в 3-ю кінно-арт. батарею. Служив при штабі Петербурзького ПІД. У 1886-87 командував ротою, з квіт. за сент. 1894 — батальйон лейб-гвардії Єгерського полку. 15.11.1884-9.5.1889 старший ад’ютант штабу 2-ї гвардійської пех. дивізії, з 9.5.1889 обер-офіцер для доручень при штабі військ гвардії і Петербурзького ПІД. З 21.5.1890 старший ад’ютант штабу військ гвардії і Петербурзького ПІД. З 28.9.1898 начальник штабу 2-ї гвардійської пех. дивізії, з 20.6.1901 командир 145-го пех. Новочеркаського, з 10.5.1903 — лейб-гвардії Павловського полку. Під час подій 9.1.1905 в Петербурзі безпосередньо командував військами, расстрелявшими демонстрацію. Керував придушенням заворушень в Кронштадті і бунту в лейб-гвардії Саперному батальйоні. З 23.6.1906 начальник 1-ї Фінляндської стрілецької бригади, з 24.1.1907 начальник Миколаївської військової академії. Під керівництвом Щ. в академії проведені реформи з урахуванням досвіду рос.-японської війни, залучив в академію багато молодих викладачів. З 14.12.1912 командир IX АК, з яким вступив в світову війну. До кінця розгортання до складу корпусу входили 5-а, 42-я 58-я пех. дивізії. У складі 3-ї армії брав участь у Галицькій битві. Після успішних боїв на Золотий і Гнилій Липі 21 серп. (3 сент.) частини корпусу вступили у Львів. 25 серп. (7 сент.) в районі Рави-Руської вступив в бій з переважаючими силами 4-ї австро-угорської армії. За бої під Львовом і Равою-Руською нагороджений 22.4.1915 орденом Св. Георгія 4-го ступеня. У середині вересня. очолив облоговий загін (6,5 дивізій), що здійснював облогу фортеці Перемишль. 24 сент. (7 окт.) провів невдалий штурм фортеці, завдаючи основний удар у Седлиски. 25 вер. (8 окт.) до фортеці почали підхід польові австро-угорські війська, і 9 вересня. (8 окт.) облоговий загін Щ. розформовано. З 5.4.1915 командувач нової 11-ю армією (стара армія з цим номером, блокувала фортецю Перемишль, після його здачі була розформована). Армія створена на Південно-Західному фронті між 8-й (ген. А. А. Брусилів) і 9-й (ген. П. А. Лечицкий) арміями; спочатку в армії увійшли XXII і XVIII АК. Проти армії Щ. розгорталася Південна герм, армія ген. А. фон Линзингена. Після прориву австро-герм. армії на ділянці Горліце-Тарнов 1(14) травня відвів армію від Сти-ри і потім вступив у важкі затяжні бої з Південної герм, армією. У травні з перемінним успіхом вів бої з Південною армією. 27.5(9.6)-2(15).6.1915 силами XVII і VI АК завдав поразки герм, військам у Журавино, взявши до 18 тис. полонених. Продовжуючи відступ у Східній Галичині, армія Щ. включала в себе XVIII, VI ,і XXII АК. На початку липня, маючи в складі армії VI, XVIII і XXII АК, здійснював повільний відхід із Золотою Липына Стрипу, відбиваючись від Південної герм, армії. 14(27) сер. на позиції армії Щ. почала наступ Південна герм, армія. 17(30) авг., провівши контратаку, зупинив герм, наступ у Збаража, взявши близько 3 тис. полонених, 30 гармат і 23 кулемета. Тим не менш Щ. відвів армію на Стрипу, а потім отримав наказ штабу фронту про відхід на Серет. 25 серп. (7 сент.) перейшов у наступ від Серету на Стрипу, завдавши поразки Південної армії, взявши протягом 5-денного бою ок. 36 тис. полонених і 34 гармати. У боях у 2-й половині сер. під Островом і Драганов-кою і в сент. армія Щ. захопила близько 54 тис. полонених, 36 гармат, 149 кулеметів та ін. За ці дії Щ. 27.10.1915 нагороджений орденом Св. Георгія 3-го ступеня. 20-22 жовт. (2-4 листоп.) армія Щ., посилена XVII і VII АК, вела успішні бої на Стрипі і у Буркановского лісу. Коли для допомоги Сербії було розпочато формування в районі Одеси 7-ї армії, її командувачем 19.10.1915 призначений Щ. До складу армії спочатку увійшли II, XVI і V Кавказький АК. Передбачалося рушити армію в Сербію, однак Румунія (що зберігала нейтралітет) чинила опір проходу рос. військ через її територію. Після цього висувалися плани проведення армією десантних операцій — на болгарському узбережжі і для захоплення Константинополя. Однак Щ., не вірив в успіх десантних операцій, рішуче чинив опір цим планам. Фактично протягом 2 міс армія простояла в Бессарабії, не роблячи будь-яких дій. В останніх числах листоп. почалася перевезення військ залізницями на Гусятин і Волочиськ, одночасно в її склад переданий лівофланговий корпус 11-ї армії — XXII АК. 15(28) груд. армія Щ. початку просування від Серету на Стрипу, а 16(29) грудня. почала атаку супротивника. Операція розвивалася невдало, ІІ АК і V Кавказький АК понесли важкі втрати (всього близько 25 тис. чол.), прорив був приречений. Після цього операція була припинена. При плануванні загального наступу 1916 ген. А. А. Брусилів відвів армії допоміжну роль. Проти армії Щ. перебував найбільш міцний ділянку австро-герм. фронту. Щ. прийняв рішення прорвати фронт на ділянці лівофлангового II АК (ген. В. О. Флуг) у Язлівця. До кінця травня 1916 до складу армії (при начальнику штабу ген. Н.Н. Голо-• вини) входили II, XVI (ген. С. С. Савович) та ХХІІ (ген. барон А. Ф. фон-ден-Бринкен) АК, а також перебував у резерві II кінний корпус. Довше інших армій фронту вів арт. підготовку (45 годин) і 24 травня (6 червня) перейшов у наступ. Прорив II АК мав успіх і австро-угорські війська були відкинуті за Стрипу. 25 травня (7 червня) XVI АК перекинув VI австро-угорський корпус, а 27 травня (9 червня) XXII АК розбив австро-угорський корпус фельдмаршал-лейтенанта П. фон Гофмана. Переслідування супротивника організував II кінний корпус. 28 травня (10 червня) австро-венгерскиевойска почали контрнаступ і відкинули XVI АК, але у такому зустрічному бою армія Ф. фон Бот-міра була зупинена і до 4(17) червня Щ. повністю відновив положення. Всього в ході битви армія взяла ок. 38 тис. полонених, 41 знаряддя, 25 мінометів і 180 кулеметів. 22-24 червня (5-7 липня), надаючи підтримку 9-ї армії, провів допоміжну операцію на Копорце. В кінці червня армія посилена 108-й і 113-го пех. дивізіями. 15(28) липня перейшов у наступ. Вів бої місцевого значення та особливого успіху не добився. Маючи перед собою сильні позиції Південної армії ген. Линзингена, Щ. зайняв вичікувальну позицію, розраховуючи на успіх сусідніх 9-й і 11-ї армій. В кінці липня армії Лечицкого і Ст. Ст. Сахарова на флангах армії Щ. завдали поразки австро-герм. військам, і 25 липня (7 серп.) Щ. почав наступ, зайнявши XXII і XVI АК Бурканувский ліс. 31 липня (13 серп.) Щ. завдав поразки Південної армії ген. Ботмера і відкинула її за Золоту Липу, форсувавши яку, зайняв Збараж і Тустобабы. На початку серпня. армії Щ. передано з 9-ї армії Галицьке напрям разом з XXXIII і XLI АК. 18(31) сер. у ході загального наступу фронту Щ., розгорнувши II, XVI, XXII, XXXIII і XLI АК, прорвав силами II, XXII і ХХХШ АК позиції Південної армії на Галицькому напрямку на Золоту Липу. Спроби групи ген. Р. фон Кревеля затримати просування 7-ї армії були зірвані, і 23 серп. (5 вересня) армія Щ. знову прорвала фронт противника в долині Нараевки. Ботмер відвів війська через Золоту Липу і 25 серп. (7 сент.) ХХХШ АК форсував річку у Скоморохів. Однак недолік важкої артилерії, а також підійшли герм, підкріплення змусили Щ. зупинитися на підступах до Галича. Після серпневої операції армія була посилена VII Сибірським АК з резерву Північного фронту. 3(16) вересня. за наказом ген. Брусилова знову перейшов у наступ, проте бій на Нараевке не принесло тактичних вигод, а лише завдало шкоди живій силі супротивника. 17(30) вересня. завдав удар загальним напрямком на Львів по позиціях XV тур. корпусу під Диким Лісом і 18-19 верес. (1-2 окт.), форсувавши Наревку і Ценювку, відкинув корпус фельдмаршал-лейтенанта Гофмана. 22 сент. (5 окт.) завдав удар XVI і III Кавказьким АК (при підтримці частини VII Сибірського і II АК), проте успіху домогтися не зміг і був змушений згорнути наступ. Після Лютневої революції Щ. 11.4.1917 змінив ген. Сахарова на посаді помічника Найяснішого головнокомандувача арміями Румунського фронту. Перед початком Червневого наступу до складу фронту (при начальнику штабу ген. Головіна) входили 9-я (ген. Р. В. Ступін), А-я (ген. А. Ф. Рагоза) і 6-я (ген. А. А. Цуріков) армії. Крім того, в підпорядкуванні Щ. перебували 1-я (ген. Кристеско, потім ген. Е. Григореско) і 2-я (ген. А. Авереску) румунські армії; в резерві складалися I румунська,III кінний і XXIX армійський корпусу. Розробив план наступу 1-ї румунської армії (при спів — дії 6-ї армії) у Волощину, а 2-ї румунської армії (за підтримки 4-ї армії) в долині Сушицы. 11(24) липня 2-я румунська і 4-а армії почали наступ і потіснили противника під Марештами. Однак 12(25) липня А. Ф. Керенський, наляканий поразкою частин Південно-Західного фронту під Тарнополем, скасував, через голову Верховного головнокомандувача, готувався наступ. Солдати відмовилися коритися офіцерам і, посилаючись на наказ Керенського, зупинили наступ. Румунські війська одні продовжили виконання операції. В кінці липня справив перегрупування армій фронту і створив маневрену групу (XXIX, XXX і XL АК) в районі Фольтичен. У липні-сер. 1917 австро-герм. війська ген. А. фон Макензена і ерцгерцога Йосипа-Серпня зробили спробу прорвати розташування 4-ї і 1-ї румунських армій під Мара-шештами, а 9-ї та 2-ї румунських армій на Ойтузе. 9(22) сер. наступ було зупинено, при цьому супротивник не домігся значних успіхів. Загальні втрати фронту становили понад 70 тис. чол. В середині серпня. Щ. перегрупував фронт. В його склад була включена 8-я армія, в складі фронту залишилися 9-я, 6-я, 4-я, а також 1-я і 2-я румунські армії, в резерві фронту знаходилися VII, VIII, XXX АК і I румунський корпус. Офіційно займав цей пост до розформування фронту 28.12.1917 (10.1.1918). Зробив спроби затримати розкладання армії. Брав участь у формуванні добровольчих загонів на румунському фронті (у т. ч. загону полковника М. Р. Дроздовського). В февр. 1918 уклав перемир’я з Німеччиною у Фокшанах, причому домігся від німецького командування згоду на збереження румунської армії. У березні 1918 дав згоду на введення румунських військ в Бессарабію. 18 кві. відмовився від посади командувача і поїхав до маєтку, яке йому було надане королем Румунії. В листоп. 1918 після капітуляції Німеччини прибув до Бухареста, де вступив у переговори з представником союзного командування ген. А. Бертло. На цій зустрічі Щ. був вручений Великий хрест Почесного легіону. Домігся згоди Бертло на допомогу білим військам. 30.12.1918 прибув у Катеринодар, де призначений військовим представником рос. армій при урядах союзних і союзному Верховному командуванні. На початку січня. 1919 через Сербію і Італії прибув у Париж. Створив представництво, відав постачанням білих армій, намагався формувати добровольчі частини з рос. військовополонених. В февр. 1919 А. В. Колчак підтвердив посаду Щ. У травні 1920 із-за розбіжностей з ген. бароном П. Н.Врангелем щодо спільних дій з Польщею відмовився від посади і був замінений ген. Е. К. Міллером. У тому ж році переїхав до Ніцци, де жив на пенсію, призначену йому румунським урядом.